«Потрібно створювати новий пантеон». Режисер опери Вишиваний. Король України Ростислав Держипільский розповів про головного героя і проєкт

15 вересня 2021, 17:05

Режисер оперного проєкту Вишиваний. Король України про австрійського ерцгерцога, що називав себе українцем, Вільгельма Габсбурга, Ростислав Держипільський розповів про роботу над оперою.

Восени у Харківському національному академічному театрі опери та балету імені Миколи Лисенка відбудеться прем'єра унікального оперного проєкту Вишиваний. Король України. Попередньо прем'єра запланована на 1 і 2 жовтня, але через пандемію дати можуть змінитися.

Відео дня

Режисер Ростислав Держипільский (Фото: @пресслужба)
Режисер Ростислав Держипільский / Фото: @пресслужба

Режисером оперного проекту Вишиваний. Король України про австрійського ерцгерцога, що називав себе українцем, став відомий експериментатор Ростислав Держипільський, генеральний директор і художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Він розповів про своє ставлення до головного героя опери, історичний контекст прем'єри, співпрацю із автором лібретто Сергієм Жаданом і авторкою музики композиторкою Аллою Загайкевич, виклики в роботі та очікуваний резонанс.

— Ви за освітою режисер і історик. Будь ласка, дайте оцінку й як історик, й як режисер такій непересічній події в українській культурі як створення опери на основі реального нетривіального історичного контексту.

— Якщо говоритиму як історик, то взагалі усі події, пов’язані з пропагуванням, із возвеличенням, зрештою, з розумінням правдивої історії України, становлення нашої державності, — для української нації великий плюс. І постать Вільгельма фон Габсбурґа, Василя Вишиваного є дуже цікавою і непересічною. Ми маємо знати про походження австрійської гілки Габсбурґів від святої Ольги і великих князів київських Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Габсбурґи є єдиним у світі монаршим родом, представник якого зі зброєю в руках боровся за самостійну Україну.

Це неймовірний приклад того, як людина іншої національності, з іншою ментальністю захотіла працювати на іншу націю, полюбила її і віддала за неї своє життя. Я не переказуватиму тут біографічні факти з життя Василя Вишиваного, але це дуже цікава сторінка, маловідома загалові, про те, як Вільгельм фон Габсбурґ потрапив у вир Першої світової війни, став полковником, лобіював українські інтереси.

А ще я вважаю як історик та громадянин, що нам потрібно створювати новий пантеон українських героїв.

Що ж стосується мистецького продукту — опери Вишиваний. Король України, — то і лібрето геніального Сергія Жадана, і музика неймовірної Алли Загайкевич, і те, що я напрацював як режисер, — лише фантазія. Це не біографічна річ. Це модерна опера. Так, там є біографічні факти, показано декілька життів Вишиваного, поданих у формі марень, якихось голосів. У нашій опері він постає і маленьким, й у розквіті сил, і ми розповімо про його сумний фінал в Лук’янівській в’язниці, де Василя Вишиваного закатували.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Що вас передусім вразило у постаті Вишиваного?

Вільгельм Габсбург, відомий як Василь Вишиваний (Фото: @пресслужба)
Вільгельм Габсбург, відомий як Василь Вишиваний / Фото: @пресслужба

— Перш за все, те, що людина з імператорського роду змогла дорівнятися до простих людей і полюбити їх. Це така річ, якої, здається, не буває. Він полюбив цих людей, ще коли малим втік на Гуцульщину, потім у січових стрільцях, я багато читав, як ним захоплювалися воїни. Вишиваний був надзвичайно харизматичним чоловіком, якого всі любили і якому вірили. Оця неспівмірність походження і тих дій, які були актами любові до простих людей, до українців, вражає. А ще мені і в постатях сучасних, і в постатях історичних імпонує момент авантюрності. Вишиваний, гадаю, був таким авантюристом-оптимістом, який вірив у те, що він хоче зробити, про що мріє.

А у 1921 році у Відні з’явилася збірка поезій Василя Вишиваного під назвою Минають дні…. І ця грань Вільгельма фон Габсбурґа теж викликає зацікавлення. Василь Вишиваний — український патріот і мужній воїн. Його вірність власним ціннісним ідеалам — мене справді вражає.

— Вишиваний. Король України — перша академічна опера за часів відновленої Незалежності України. Як оцінити непересічність цієї події для української культури?

— Сам факт створення лібрето Сергієм Жаданом — одним із найвідоміших і найталановитіших, знаних у Європі і у світі українськіх письменників, громадським діячем — це культурна подія. Так. Я закоханий в нього. Музику написала Алла Загайкевич — одна з найкращих композиторок сучасної України, яка навчалася в Парижі, яка творить сучасну українську музику в поєднанні з електронною, і це надзвичайно цікаво. Тому це прецедент.

І все це дуже цінно, бо написано сучасною музичною мовою, пронизано українством, тому, як на мене, це має промовляти і до тих сердець, які не дуже розуміють, промовляти до їхньої душі. Наша опера також може бути цікавою назовні. Бо я завжди кажу: величезному світові ми можемо бути цікаві лише тим, що наше, рідне.

— Що особливо захоплювало під час творчого процесу?

— Насправді захоплює мене те, що це новий етап у моїй роботі як режисера. Я прийшов у проєкт, коли були написані лібрето і музика. Розкривати геніальний текст і геніальну музику — це для мене дуже привабливо. Це будить фантазію і думку. Виникає щось третє: є текст, є музика, які породжують моє бачення… І ти усвідомлюєш, що робиш оце все вперше. Я кажу акторам: ви розумієте, що ми ті, котрі першими «оживляємо» текст і цю музику, котру написали двоє неймовірних людей. Це дуже сильні враження, це відчуття, котре непросто передати словами!

— Які виклики стояли перед вами?

— Весь цей проєкт — виклик. Коли мені запропонували ставити оперу, відповів, що в такому форматі я ще не працював. Думаю, саме тому я роблю так, як відчуваю, не маючи перед собою шаблонів. І в тому є виклик — цікавий, цінний для мене особисто. З іншого боку, викликом зі знаком «мінус» стала пандемія, всі ці обмеження та перенесення дат. Я такий режисер, котрий включається наповну в проєкт. Коли починаю роботу, то тільки тим живу — видати результат. А тут були паузи, «стопи», ви знаєте, що прем'єру кілька разів переносили. І це було достатньо непросто прийняти. Дасть Бог, ми вже на фінішній прямій і маємо здолати усі виклики, котрі стоять перед нами.

— Розкажіть, будь ласка, трохи про особливості творчої кухні з Аллою Загайкевич і Сергієм Жаданом. Як вам співпрацювалося?

— Коли ми зустрілися з Сергієм, я прочитав майже на фінальній стадії написане ним лібрето, я йому сказав, чи можна включити ще кілька фактів, котрі потрібні мені і важливі. Сергій прислухався, погодився, дописав і сказав. Як на мене, дуже хороша риса: «Дивись, я написав, а далі - твоя історія. Роби, як вважаєш за потрібне, я тобі довіряю».

Знайомство з Аллою Загайкевич мене теж дуже наповнило радістю. Так, я маю досвід роботи з сучасними композиторами, наприклад, з Романом Григорівим та Іллею Разумейком. І це мені дуже допомогло у розумінні співпраці з Аллою Загайкевич, бо багато методів створення музики, подачі я вже чув від хлопців. Але тут складність полягала в тому, що у роботі з попередніми композиторами я казав: тут мені треба так, а тут необхідно вставити цю тему. У співпраці з Аллою теми вже були написані, музика вже готова, і я мусив чітко прилаштовуватися до готової музики.

Наступний крок — я маю зробити музику «своєю». Бо музичну партитуру я дуже ціную як режисер, це для мене важливий елемент драматичної постановки — завжди. Я часто у роботі музику нафантазовую сам. А в роботі над Вишиваним… — інша особливість і виклик. Але я знаю, що коли є виклик, ти докладаєш більше зусиль — і виходить кращий результат.

@пресслужба
Фото: @пресслужба

— На який резонанс чекаєте від цього проєкту всередині України та у світі?

— Я вважаю, що це непересічна подія, безпрецедентний мистецький проєкт, який відбувається в Україні, через велич митців, котрі написали музику та лібрето. Цей проєкт безпрецедентний через те, що ми вперше намагаємося витворити нового українського героя, яким маємо захоплюватися. Безпрецедентно і те, що все відбувається у Харкові, де є донині чимало небезпек і де не все так просто з українством. І в самому творчому продукті, котрий сьогодні на фініші, є безпрецедентність. І, дай Бог, щоб у нас все вийшло. Дякую за величезну роботу продюсерці проєкту Олександрі Саєнко, без якої точно нічого б не розпочалося, красно дякую митцям: художниці-постановниці Олесі Головач, хореографу проєкту Ользі Семьошкіній, колективу Харківської національної опери, виконавцю головної ролі чудовому і співаку, і актору Володимиру Козлову.

Та хочу зауважити, резонанс залежить і від нас. Це не є попса і річ перебутня. До резонансу мають спричинитися творчі еліти, журналісти і всі ми разом. Це вже від нас залежить, як такий дорогий продукт, дорогий не лише у фінансовому сенсі, але й в ідейному, мистецькому, прозвучить в Україні. А тоді вже він зможе вийти й на світовий рівень. Бо він може гідно репрезентувати Україну на міжнародній арені, демонструвати, як Україна може бути мистецьким лідером у сучасному світі.

Мирослава Макаревич спеціально для НВ

Редактор: Юлія Найденко
Показати ще новини
Радіо НВ
X