Ви його чуєте? П’ять книг, які допоможуть прокачати власне "я"

14 квітня 2019, 12:32

Зрозуміти власне призначення завжди було головним завданням у житті. Автори книжок цього огляду ідуть ще далі, пропонуючи дізнатися, як можна використати подібні знання.

НВ
Фото: НВ

При цьому формування розуму може допомогти як у бізнесі, так і в сімейному житті, а уміння забивати на все, можливо, наблизить щасливе майбутнє.

  

Игорь Померанцев. Вы меня слышите? — Черновцы: Меридиан Черновиц, 2018

Відео дня

  

Автор цієї 700-сторінкової книжки, куди увійшли проза, поезія та есеїстика, скромно називає свій багаторічний доробок «щоденником». Адже це те, чим він займався щодня, точніше, те, що звучало в ефірі Російської служби Бі-бі-сі та в журналі Понад бар'єрами на Радіо Свобода.

Меридиан Черновиц
Фото: Меридиан Черновиц

І мистецтво бути собою у даному випадку полягає в тому, що людина знала про ефемерність плодів своєї творчості для обивателя – як художник «продає фарби», поет – «слова», а дизайнер взагалі «повітря» - і продовжує, тим не менш, цим займатися. Хтось скаже, що це заробіток, і цей жанр радіорепортажу теж присутній у збірці, а хтось зверне увагу на радіоп’єси – аж ніяк не комерційний продукт на споконвіку політичній радіостанції. Словом, перед нами чудовий зразок адаптації «виробничої» прози, осмисленої, оформленої та представленої саме як «художній» доробок.

  

Кріс Фріт. Формування розуму: як мозок створює наш духовний світ. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

 

Клуб Сімейного Дозвілля
Фото: Клуб Сімейного Дозвілля

Завдяки автору цієї книжки, відомому британському нейрофізіологу, ми дізналися, що таке шизофренія і аутизм з точки зору сучасної нейробіології. В основі ж книги - нові відкриття у вивченні когнітивних наук і мозку. Загалом це спроба дати відповідь на питання: що таке наша свідомість? Як насправді мозок створює реальність і наш духовний світ. Автор впевнений, що класичний поділ на фізичний і психічний світи – це ілюзія, помилка, забобон. У такий спосіб мозок грається з нами, пропонуючи чергову ілюзію, адже все, що ми знаємо про світ, – тобто про «фізичне» і «психічне» світі - проходить крізь наш мозок. І не слід забувати, що наш зв'язок із зовнішнім, фізичним світом не такий простий і безпосередній, як зв'язок зі світом внутрішнім, світом психіки та ідей. Він набагато складніший, але й чарівніший, бо наш мозок не просто рятує від нудних справ.

«Він створює «мене», який входить у соціальний світ, - уточнює автор. - Ба більше, саме завдяки мозку я можу ділитися своїм внутрішнім світом із друзями і, відповідно, створювати щось більше, ніж те, що кожен із нас здатен зробити самотужки. Пропонована книжка описує, як мозок усе це робить чарівним».

  

Іцхак Калдерон Адізес. Сила протилежностей. – Х.: Фабула, 2019

  

Фабула
Фото: Фабула

Автор цієї книжки переконаний, що, будучи системою, родина потребує дисципліни і правил - інакше в ній не буде порядку. Порядок має змінюватися в залежності від обставин, оскільки шлюб - це вибір на довгі роки, і з плином часу, щоб залишатися функціональним, він повинен еволюціонувати. Натомість буває так, що разом збираються люди з несхожими стилями поведінки, серед яких виникають конфлікти. Так само, застерігає автор, «за умов посилення економічного тиску, скорочення сімейних бюджетів, культивування зайнятості обох партнерів у шлюбі та всеосяжної культури споживання, чоловіки вважають, що їхні дружини повинні також ставати годувальницями, закасувати рукави і йти заробляти гроші, водночас зберігаючи функцію ніжної, дбайливої та люблячої матері».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

У будь-якому разі, конфлікт може перейти в деструктивну фазу і привести до розлучення. А може допомогти подальшому розвитку і самореалізації. Залежить це від того, чи присутні в родині взаємоповага і довіра. Тож методика автора може допомогти покращити стосунки, в яких протилежності (характери, типи виховання і т. ін.) обов’язково притягуються.

  

Марк Менсон. Витончене мистецтво забивати на все. – К.: Наш Формат, 2018

  

Наш Формат
Фото: Наш Формат

Автор цієї нестандартної книжки нагадує про те, що ми живемо в культурі, зацикленій на занадто оптимістичних очікуваннях. Із самого дитинства нам нав’язують нереалістичні ідеали, яких ми прагнемо досягти попри все: лише найвищі оцінки, досконала зовнішність, надсучасні ґаджети, найкрутіша робота, тільки екзотичні подорожі й не менш яскраві світлини в соцмережах. Постійно женучись за успіхом і щастям, ми намагаємося уникати будь-якого негативу. Однак негативний досвід, як переконує Марк Менсон, надзвичайно цінний: він звільняє нас від міражу щастя.

«Багато хто боїться прийняти думку про свою звичайність, але це – небезпечна доріжка, - застерігає автор. - Якщо вважати, що життя чогось варте тільки тоді, коли ти най-най, то багато людей навколо і ти сам здаються нікчемним сміттям. Шлях до емоційного здоров’ю такий: «їжте овочі» – прийміть той факт, що ваше життя часто буде нудним і, можливо, зовсім звичайним. Але в цьому немає абсолютно нічого страшного».

  

Юхан Норберг. Прогрес. Десять причин з нетерпінням чекати на майбутнє. – Х.: Фоліо, 2019

 

Фоліо
Фото: Фоліо

Всупереч всім «негараздам», якими нас лякають ЗМІ, та які, безперечно, мають реальну основу (війни, біженці, міждержавні конфлікти), автор цієї книжки пропонує з цифрами в руках поглянути на і на «прекрасне минуле», і на історію загалом. І досить глянути на назви розділів, щоб зрозуміти, що прогрес, на якому наполягає автор – це таки наочне явище. Отже, «Їжа», «Санітарія», «Писемність» і «Тривалість життя» більш ніж переконливо доведуть різницю між середньовічним «вчора» і багатовимірним «сьогодні». Не кажучи вже про «Свободу» чи «Права жінок», де можна дізнатися про поступ у соціальній галузі життя. Інша річ, що користуватися усім цим після згаданого «середньовічного», а чи «соціалістичного» минулого ми навчимося тільки завтра, але це вже тема наступної розмови. Поки ж нам пропонують відчути різницю, нагадуючи, що справжній апокаліпсис ми вже не раз пережили.

«Деякі вважали це кінцем світу, - пише автор про епідемію чуми. - У 1349 році ірландський чернець записав події і завершив свій текст словами: «Я залишаю пергамент для продовження роботи на випадок, якщо хтось виживе в майбутньому, і який-небудь син Адама зможе уникнути цього мору і продовжити роботу».

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook 

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X