Вестсайдська історія: рецензія на перший мюзикл у фільмографії Стівена Спілберга
В український прокат вийшов фільм Вестсайдська історія — проект мрії Стівена Спілберга.
Валерій Мирний
Знаменитий режисер, який працював у багатьох жанрах і багато жанрів перевигадав, хотів зняти мюзикл давно, а до Вестсайдської історії - свого улюбленого мюзиклу - намагався підступитися ще 25 років тому. Але тоді не був готовий.
Вестсайдська історія – золота класика жанру. Оригінальна бродвейська постановка вийшла у 1957 році. А вже 1961-го історію драматичного протистояння двох нью-йоркських вуличних банд перетворили на фільм режисери Джером Роббінс та Роберт Вайз. Та стрічка отримала десять премій Оскар. Версія Спілберга 2021 року теж, швидше за все, буде претендувати не на одну позолочену статуетку.
1. Сюжет
Нью Йорк. 50-ті. Район Вест-Сайд потихеньку знищують бульдозери та екскаватори: розчищають місце для майбутнього Лінкольн-центру. На майже руїнах борються за місце під сонцем дві банди. Одна складається з бідних нащадків місцевих (Ракети), інша — з таких само бідних, але тільки приїжджих, пуерториканців (Акули).
Вони ненавидять одне одного тяжко й завзято. І коли на танцях знайомляться і одразу ж щиро закохуються Тоні, що має відношення до Ракет, і сестра ватажка Акул Марія, ця ненависть отримує новий трагічний вимір.
І Тоні, і Марія стоять вище за конфлікт і навіть намагаються його припинити. Але в любові, що раптово виникла, мало козирів проти давно вкоріненої ненависті.
2. Сценарій, драматургія
Мюзикл Вестсайдська історія – це така урбаністична версія Ромео та Джульєтти. Замість Верони XVI сторіччя, Нью-Йорк середини минулого. Замість ворогуючих сімей - ворогуючі вуличні банди. Природа конфлікту, відповідно, інша.
У сучасних міських умовах його причини сягають корінням в економічні злидні, соціальну невлаштованість, недовіру свого до чужого. І в барвистій і пристрасній адаптації 1961 року проявом вищепереліченого був расизм. Пуерториканських Акул тоді ненавиділи саме тому, причому всі: і Ракети, і поліція. З цієї точки зору та стрічка при всіх своїх визначних досягненнях виглядає досить застарілою. У той самий час вона повністю відбивала свою епоху.
Фільм Спілберга, незважаючи на те, що режисер вирішив не переносити дію в сучасність, відображає час наш. Точніше, їхній, американський. І це, мабуть, основна відповідь на запитання "Навіщо великий режисер вирішив зняти свою версію мюзиклу?" Він переказав цю призабуту, але багатогранну історію так, що її цікаво дивитися тут і зараз. Оновив класику. Перезібрав її послання.
У цьому ключі дуже важливим є початок нової картини. У першій сцені ми стаємо свідками процесу руйнації Вест-Сайду, розчищення старого і корінного для будівництва нового і дорогого. Тема джентрифікації — знищення історичної забудови на користь нерухомості для багатіїв актуальна для жителів американських (і не лише) мегаполісів як ніколи.
І для фільму Спілберга вона системоутворююча: режисер вилучає расизм як двигун ворожнечі й замінює його боротьбою за територію, що постійно зменшується. За буквально місце під сонцем. При цьому злидні та страх чужого серед причин для ненависті залишаються. Вони просто підживлюються тепер іншим.
Це все - фон фільму Вестсайдська історія. На першому плані тут історія кохання Тоні та Марії. Перший нещодавно відсидів, й усвідомивши, що світ більший за ворожнечу Ракет і Акул, вирішив почати життя з чистого аркуша. І зустріч з Марією могла стати ідеальною точкою відліку.
Марія нещодавно приїхала з Пуерто-Ріко, влаштувалася на роботу і теж мріє про щось більше. Про втілення горезвісної американської мрії. Але в обох є гачки, які не дають їм злетіти. У першого це друг Ріфф - ватажок Ракет, який намагається повернути Тоні назад у банду. У другої це брат Бернардо — ватажок Акул, боксер та поборник традицій.
Весь фільм вони намагатимуться скинути ці ланцюги, і чим сильніше намагатимуться, тим жорсткіше в них заплутуватимуться.
Їхнє кохання — квітка посеред сміттєзвалища, надія посеред злиднів надто тендітна. І, навпаки, надто сильна ненависть та обставини.
Останнє — важливий момент для фільму Вестсайдська історія. Відповідь, яку дає фінал картини, трагічна і необоротна. Але питання «Що сильніше: обставини чи бажання людини вирватися з них?» вічне. Ставити його будуть завжди, і завжди будуть ті, хто як Тоні та Марія намагатиметься обдурити долю.
3. Картинка та актори
Запакувати гостросоціальні теми у мелодраматичний мюзикл — завдання складне, яке потребує вдумливого та повільного підходу. І у всьому у фільмі Вестсайдська історія цей підхід видно. Видно, як Спілберг разом зі своєю командою ретельно збирали картину, як продумували кожен новий елемент.
На відміну від переповненої фарбами та знятої здебільшого у павільйонах версії 1961 року, у новій картині режисер вирішив розповісти цю історію більш натуралістично та приземлено. Зйомки тут здебільшого проходили на локаціях, у Брукліні, Гарлемі та Нью-Джерсі, що додало фільмові атмосфери живої вулиці. Звичайно виглядають і самі герої: їхній одяг, бійки, кров.
При цьому Спілбергу та його частому оператору Янушу Камінські вдалося створити відчуття спектаклю, вистави, що розігрується. Вийшов такий собі мюзикл у вас за рогом. І сила питань, закладених у Вестсайдській історії, від такого підходу (вистава з піснями та танцями на нехай кінематографічному, але все одно реалістичному фоні) тільки збільшилася.
Плюс: важкий хронометраж картини (156 хвилин) завдяки реалістичності навпіл з кінематографічними вишукуваннями переносити набагато легше.
Дебютантка Рейчел Зеглер та Енсел Ельгорт, які грають центральну пару Тоні та Марію, підібрані ідеально. Вони талановиті, красиві та добре виглядають разом.
За душу беруть і деякі другорядні персонажі. Подруга Марії Аніта (Аріана ДеБос) - швачка і дружина Бернардо - єдина, хто підтримує їхній з Тоні зв'язок. Бачачи світ ширше за інших, Аніта не відвертається від Марії навіть коли остання прощає своєму коханому вбивство. Але, будучи людиною гордою, вона не може пробачити образу, завдану їй Ракетами у фіналі фільму, та у пориві відчаю та образи мстить Тоні. Її помста обертається черговою трагедією.
Не просто даниною шани виглядає кастинг Рити Морено на роль Валентини — господині місцевого магазинчика. Морена грала Аніту у фільмі 1961 року. І тут у неї теж складна роль людини, яка багато що побачила, і любить як Тоні, так і інших хлопців. Трагедія Валентини в тому, що люблячи і підтримуючи їх, вона не може змінити перебіг подій і все, що їй залишається - спостерігати, як ті, у кого було майбутнє, своїми ж руками крок за кроком викреслюють себе з нього.
Ознакою сьогодення бачиться і нове прочитання другорядного персонажа на ім'я Енібадіс. У фільмі 1961 року це була така дівчина-пацанка, яка хотіла вступити до лав Ракет і отримувала постійні відмови. У Спілберга Енібадіс — трансгендерний чоловік із такими ж прагненнями. Наприкінці фільму його таки приймають, але надто пізно: існування Ракет, як і Акул, виглядає сумнівним у світлі фіналу стрічки.
Вестсайдська історія - вердикт НВ
9/10
Мюзикл — жанр, у якому про почуття співають і танцюють. Тонкий лід. Але якщо вдається по ньому пройти, з'являються щемливі історії, що створюють емоційний резонанс.
Мюзикл Стівена Спілберга вийшов саме таким. Це наповнена пристрастю, молодістю та мудрістю картина, в якій між трагічним фіналом та післясмаком з'являється парадоксальна дистанція: нехай цього разу любов програла, але любити і прагнути стрибнути вище голови від цього захотілося навіть більше.
Вестсайдська історія
West Side Story
2021 рік
США
Режисер - Стівен Спілберг
У головних ролях: Рейчел Зеглер, Енсел Ельгорт, Майк Фейст, Аріана ДеБос, Девід Альварез, Ріта Морено, Корі Столл та інші.
