Паразита шматок. Рецензія на фільм з Томом Гарді Веном 2: Карнаж
В український прокат вийшов фільм Веном 2: Карнаж — продовження несподіваного хіта 2018 року.
Валерій Мирний
У тому першому фільмі режисер Рубен Флейшер (Вітаємо у Зомбіленді) випадково чи ні зумів вивести поєднання дурості, несмаку і запалу на задовільний, сарафанний рівень. В плюс зіграв і той факт, що Веном відрізнявся від звичного і трохи надокучливого трактування жанру кінокоміксу Marvel (світлий реалізм з гумором) і DC (похмура казка для дорослих) на користь грубого, незамутненого думкою видовища.
Режисер другої частини Енді Серкіс вірно вловив ці моменти і продовжив лінію і несмаку, і дурості, і запалу. Вийшов черговий хіт. Тільки тепер не про знайомство людини з інопланетним симбіотом, а про те, що відбувається після: про їхні стосунки.
1. Сюжет
1996 год. В установі для покинутих дітей психопат Клетус Кеседі через трубу в туалеті спілкується зі своєю коханою Френсіс Баррісон, також відомою як Вереск. За хвилину останню відвозять в іншу установу, дещо суворішої: проводити досліди.
Наш час. Едді Брок намагається ужитися з інопланетним симбіотом Веномом, який оселився в ньому ще в першому фільмі. Виходить не дуже. Навіть спільну справу — пошук жертв Клетуса і спілкування з психопатом не допомагають. Хлопці постійно сваряться.
Шанс на примирення дає життя: Клетус обзаводиться власним паразитом Карнажем, тікає з в’язниці та возз'єднується з Френсіс. Тепер ця інфернальна трійця шукає, кому б помститися. Першими в їхньому списку значаться Едді, його колишня Енн, Веном та горе-поліцейський, який колись позбавив Френсіс ока.
2. Сценарій, драматургія
Фільм Веном 2: Карнаж — це таке ж недосконале неподобство, як і перший Веном. Та картина навмисно чи ні (швидше за все, ні) стала відповіддю на невисловлений запит глядача на інше супергеройське кіно. Студія Sony, порахувавши прибуток (а з бюджетом у 120 мільйонів доларів і зборами в 850 мільйонів робити це — одне задоволення), вирішила з глядачем не сперечатися, і прийняла дуже правильне рішення: запросити в режисерське крісло другої частини Енді Серкіса.
Останній відомий своїми акторськими досягненнями в області технології «захоплення руху» (Горлум, Кінг-Конг), але не буде перебільшенням сказати, що Серкіс в принципі непоганий актор і без всяких технологій. А ще він здібний режисер: дебют Серкіса — біографічна драма Дихай заради нас — хай грубувато, але натисла на всі потрібні емоційні точки, а його версія Мауглі при всіх недоліках в області сторітеллінга показала, що Серкіс вміє працювати зі спецефектами і тяжіє до темного прочитання історій.
Спецефекти, доречна темрява, грубість — це, по суті, основні складові світу Венома. І Серкіс в них вчепився зі страшною силою. На перший план він вивів не Карнажа, який тут хоч і головний лиходій, але завжди залишається осторонь, і не конфлікт Карнажа з Веномом, а відносини Венома з Едді Броком. Їхнє притирання один з одним. Вона у фільмі Веном 2 проходить по знайомій всім траєкторії: взаємні претензії, ненависть, розрив, усвідомлення любові, возз'єднання. І в рамках цієї вузькоспеціальної історії, в рамках її правил броманс журналіста-невдахи і нахабного паразита працює відмінно.
Однак за Карнажа і Клетуса Кеседі все ж прикро. Лиходії вони колоритні, але працюють виключно як протиставлення союзу Венома і Брока. В тому сенсі, що відносини останніх будуються все-таки на визнанні та розумних компромісах, а то, що відбувається з Кеседі та його паразитом, інакше як використанням один одного не назвеш.
А хотілося б побільше дізнатися про Карнажа, про його походження і як наслідок про симбіота взагалі. До другого фільму це питання назріло. Така претензія з’являється рідко, але фільмові Веном 2 пішло б збільшення хронометражу хвилин на 20: зрозуміло, що в своєму нинішньому вигляді стрічка Серкіса — це таке горде супергеройське кіно категорії «B», але йому явно не вистачає додаткової інформації про персонажів, та й кількох екшн-сцен теж.
Навіть фільми Сема Реймі про Людину-павука, усвідомлюючи свою низькожанрову природу, однак давали персонажам докладно розкритися. Що додавало їм флеру епосу, чогось захоплюючого-легковажного і значного одночасно. Другий Веном (як, власне, і перший) обходиться малим, залишаючи після перегляду неприємний осад, тривожний дзвіночок: відчуття що з Веном-Броком та їхніми ворогами обійшлися несправедливо.
Ця проблема може відгукнутися в майбутньому. Як відомо, студіями Sony і Marvel заплановане зіткнення Венома і Людини-павука. Витівка логічна і з потенціалом, але поки що не ясно, яким чином саме-таки докладна і знає собі ціну марвелівська лінія з Томом Паркером подружиться зі, скажімо так, кардинально іншою (естетично і етично) лінією Едді Брока.
Колись хлопцям з Marvel вдалося гармонійно поєднати Вартових Галактики з іншими Месниками. Там теж сталося зіткнення різних тонів і естетик, але фільми Ганна були по-своєму досконалі, так само як і деякі фільми про Месників. Як наслідок, злиття пройшло успішно. Фільми про Венома ж навмисно далекі від досконалості. Вони кардинально інші. Як забігайлівка на вокзалі й ресторан в центрі столиці.
3. Картинка і актори
Якщо говорити про побут Венома і Едді Брока, то візуально перед нами все те ж саме, що було і в першому фільмі: убита квартира (з курками, втім, смішно), мотоцикл, Том Гарді як зазвичай грає суміш алкаша і мачо. Плюс — кумедні моменти з продавщицею з магазину по сусідству. Цей маленький світ, взагалі, непогано продуманий і зроблений, і кардинально змінювати в ньому нічого не треба.
Добре продуманий і Карнаж з Кеседі (Вуді Гаррельсон як завжди колоритний в ролі міського божевільного). Серкіс говорив, що образ злочинного паразита був списаний з образу «розлюченого восьминога». Списаний вдало. Від чого за недопрацьовану лінію хлопців стає ще прикріше.
У Френсіс Баррісон на самому початку намічався потенціал, але потім вона була відсунута на необов’язковий третій план чи то через особливості своєї героїні (суперздатність Френсіс — руйнівний вереск, що, як відомо, згубний для сімбіотов), чи то через лінощі сценаристів. Те ж саме можна сказати і про її ворога дитинства: поліцейського у виконанні Стівена Грема. Його персонаж тут нібито і потрібен, але ставлення до нього при цьому як до абсолютно непотрібного.
Зате відносно непогано вийшло виступити у Мішель Вільямс (колишня Брока, Енн) і її нового нареченого. У парочки є кілька пам’ятних, живих моментів.
Екшн сцени поставлені з запалом дорогого «B-movie», але, як і говорилося, їх тут мало. А ще навмисно чи ні, але у фільмі Серкіса у всіх абсолютно жахливі зачіски.
Веном 2: Карнаж — вердикт НВ
6/10
Той факт, що проект Веном впевнено продовжує гнути свою лінію і не обертається на інші успішні супергеройські франшизи, що стартували задовго до нього, викликає повагу. У Едді Брока свій шлях, і нехай так і залишається. Але знайти простір для розвитку можна в рамках будь-якого шляху, в будь-яких умовах. І ось якраз розвитку Веному і не вистачає.
Що прикро: потенціалу тут багато.
Веном 2: Карнаж
Venom: Let There Be Carnage
2021 рік
США
Режисер — Енді Серкіс
У головних ролях: Том Гарді, Вуді Гаррельсон, Мішель Вільямс, Наомі Харріс, Стівен Грем та інші.
