Післясмак, Котики, Це побачення. Шість короткометражних українських квір-фільмів, які має подивитись кожен
Чачьо (Фото:Кадр з фільму)
В Україні квір-кіно тільки починає формуватися, часто стикаючись з нерозумінням, а інколи й агресією з боку суспільства.
Явище квір-кіно виникло в англомовному світі наприкінці 80-х — початку 90-х років. Ці фільми були радикальними за формою та відкрито висловлювалися про сексуальну ідентичність, кидаючи виклик поняттю норми. В Україні квір-кіно тільки починає формуватися та шукати свої унікальні форми самовираження та історії, неодноразово стикаючись з нерозумінням, а інколи й агресією з боку суспільства. Проте, квір-кіно, як і права квір-людей завжди важливі.
Нещодавно у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт під номером 9103 про реєстровані партнерства. Над текстом законопроєкту протягом дев’яти місяців працювали команди народної депутатки Інни Совсун, ГО Точка Опори ЮА та ЛГБТ військові за рівні права. Законопроєкт № 9103 нарешті допоможе одностатевим парам визначити взаємні права та обов’язки, питання володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення партнера/ки.
Разом з онлайн-платформою Takflix ми зібрали 6 короткометражних українських квір-фільмів, які досліджують теми релігії, сім'ї, вибору та прийняття себе.
Це побачення,
драма, режисерка Надія Парфан, 2023
Стрічка фіксується на столиці країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах. На світанку по Києву з шаленою швидкістю мчить авто. Коли воно нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають. Це побачення — це омаж та деконструкція фільму, знятого 1976 року відомим французьким режисером Клодом Лелушем. У його фільмі машина мчить романтичним Парижем, на заміну якому у кадрі постає воєнний та вільний Київ, та мета одна — побачити кохану людину.
Нещодавно короткометражний фільм отримав спеціальну відзнаку журі на Берлінському міжнародному фестивалі. Стрічка доступна безкоштовно на Такфлікс до 6 квітня.
Чачьо,
драма, режисер Віталій Гавура, 2020
Януш виріс в консервативній ромській громаді у маленькому українському місті. Батьки вирішили, що юнаку вже час одружитися. Підготовка до весілля йде повним ходом: столи ломляться від наїдків, а закохана наречена радісно приміряє біле вбрання. Однак, Януш не насолоджується підготовкою до свята. Насправді він закоханий у Пашу, про що не підозрюють ні батьки, ні наречена хлопця. Януш хоче втекти з коханим, проте це також означає відректися від родини. Що ж вирішить Януш?
Чачьо переміг на 11-му Одеському міжнародному кінофестивалі як найкращий короткометражний фільм. Драма підіймає важливі теми: про сміливість бути собою та про тиск суспільства у погоні за «нормою».
Зв’язок,
документальний, режисерка Жанна Озірна, 2018
Зв’язок — це історія камінг-ауту тривалістю в один рік. Протягом 30 хвилин документальний фільм пропонує глядачеві прожити один рік разом зі звичайною українською родиною: поклеїти з ними шпалери, навести лад на грядках, чи побувати на святковому застіллі. А також порефлексувати про поняття сім'ї, прийняття та інакшість.
Режисерка Жанна Озірна зняла фільм у 2017 році, спостерігаючи за своєю родиною через лінзу камери, так би мовити, режисерським оком. Завдяки цьому Зв’язок вийшов дуже емоційним, відвертим та інтимним фільмом. Стрічка отримала Пальму Півночі на фестивалі 86 у Славутичі та спеціальну відзнаку Одеського міжнародного кінофестивалю.
Післясмак,
драма, режисер Юрій Катинський, 2017
Післясмак — це історія однієї карколомної вечірки з неочікуваним фіналом. Макс повертається в рідне містечко, де зустрічається зі старими друзями. Їхня маленька компанія потрапляє в машину до п’яного незнайомця і вони їдуть до нього на каву. Короткометражний фільм Післясмак всього за 20 хвилин встигає приміряти на себе декілька жанрів: від молодіжної драми та комедії до трилера та ЛГБТК-драми.
Режисер фільму Юрій Катинський також ставить театральні вистави та кліпи, що дає йому змогу пластично підходити до різних напрямків мистецтва та міксувати їх. У Післясмаку камера подовгу фіксується на обличчях героїв, підкреслюючи психологізм фільму. Хоча в стрічці присутня квір-лінія, режисер в інтерв'ю наголошує, що головна тема фільму зовсім інша:
Для мене ця стрічка про те, якими ми буваємо схожими у відчутті власної одинокості. Усім потрібна любов. Ключовим у фільмі є бажання попросити пробачення. Не формально, а так, коли це дається важко й доводиться переступити через власну гордість і принципи. Це також акт любові.
Котики,
документальний, режисерка Жанна Озірна, 2016
Котики — документальний фільм режисерки Жанни Озірної, який може вважатися разом з її іншим фільмом Зв’язок своєрідним диптихом. Стрічка Котики розповідає про двох закоханих жінок. Вони ведуть розмову на старій львівській квартирі. Головною темою для пари стало материнство, проте ця мрія впирається у консервативні суспільні норми та порушення прав квір-людей.
Моментами ліричний, моментами смішний: Котики розповідає про те, що для одних є сферою особистого життя, іншим треба виборювати у суспільства. Весь час дія фільму зосереджена тільки у квартирі, камера пильно спостерігає за побутом жінок, їх повсякденням. На фоні цієї нібито буденності глобальні питання про права людей звучать особливо гостро.
Екзарх є одним з найнезвичайніших українських квір-фільмів, адже, окрім питання прав ЛГБТК-спільноти, стрічка також зосереджується на відношенні церкви до квір-людей. Головним героєм фільму став молодий православний священник, який вирішив піти з Києво-Печерської Лаври, де стало забагато нетерпимості та лицемірства. У документальній стрічці Екзарх головний герой відкрито ділиться своїми поглядами на релігію та пропонує відійти від застарілих думок:
Христос помер для всіх людей, не для всіх, крім ЛГБТ. Немає такого в Біблії.
Олександра Калініченко
