Сенцова на Netflix. Коли на міжнародних стрімінгових сервісах з’явиться більше українських фільмів — кінопродюсер
Те, що Netflix придбав кримінальну драму Носоріг режисера Олега Сенцова, є маленьким святом, вважає кінопродюсер Володимир Яценко, адже лише поодинокі українські фільми потрапляють на найбільші стрімінгові платформи.
Радіо НВ дізналося у Яценка, чому зроблене в Україні кіно не часто купують у світі та як це виправити.
Володимир Яценко
— За якими критеріями Netflix та інші стрімінгові платформи обирають, які фільми купувати?
— Хочу привітати Сенцова та продюсерів Дениса Іванова і копродюсерів із інших країн із цим продажем, тому що це завжди добре.
Це не перший продаж українського фільму Netflix, але кожного разу, коли це трапляється, — маленьке свято. Україна на кінематографічній мапі світу вже є майже на кожному фестивалі. Втім, якщо говорити щодо продажів українських фільмів до найбільших VoD-платформ (таких як Netflix, Amazon, Apple TV), це все ще, на жаль, поодинокі випадки.
Всі ми ще вчимося продавати українське кіно. Зазвичай це роблять не продюсери, а sales-компанії. Вони продають права на продаж фільму і на VoD-платформах, і в кінотеатрах інших країн, і TV-права. Від того, яку компанію ви оберете, наскільки у неї великий досвід та зв’язки щодо продажу вашого контенту, настільки успішними будуть ці продажі. Тобто українські продюсери вчаться співпрацювати з найбільшими компаніями в кіношному світі і продавати ці фільми Netflix чи іншим VoD-платформам.
— Про що свідчить те, що там не так багато наших робіт: мало якісного кіно чи дуже складно домовлятися з Netflix? Чи досі немає досвідчених продажників?
— Ми на тому етапі, коли ще вчимося продавати фільми. Ми робимо дуже якісний контент. З точки зору фестивального успіху, ми вже навчилися: майже на кожному великому фестивалі (у Берліні, у Каннах, у Венеції) є українські фільми. Цього ще не було п’ять-сім років тому, а зараз це вже норма. Але ми все ще вчимося продавати цей контент і доносити його таким чином до найбільших аудиторій світу. Це така річ, котра зараз тільки відбувається: українські продюсери вчаться співпрацювати з sales-компаніями, промотувати свій продукт. Це окреме мистецтво.
— Вам, кінопродюсеру, зрозуміло, чи є якась тематика в українському кінематографі, яка може найбільші зацікавити ці великі платформи?
— Це дискусійне питання. Мені здається, що [триває] перший етап, коли ми продовжуємо знімати фільми, які від нас очікують. Для пересічного глядача з Європи Україна — це країна, де йде війна, де є корумповані еліти, де всі люди нещасні і таке інше. Це те, чого вони чекають від нас і не треба про це мовчати, бо так і є в більшості випадків. Але ми зараз намагаємося робити інший контент — звичайні комедії чи драми про маленьких, так би мовити, людей. Їх дивляться і знімають у самій Європі. Це складніше, бо конкуренція тут значно вища. І цей пік ми ще маємо взяти. Це дуже складно.
