«Героїзм українців вражає світ». Євген Гудзь з Gogol Bordello розповів The Guardian про пісню про Зеленського та батька-антирадянщика
Українець Євген Гудзь, соліст відомого американського панк-рок гурту Gogol Bordello дав велике інтерв'ю The Guardian після виходу пісні Zelensky: The Man With the Iron Balls.
Війна Росії проти України — головні події 3 червня
Тиждень тому, 21 квітня, американські музиканти Лес Клейпул, Євген Гудзь, вокаліст Gogol Bordello, син Джона Леннона Шон, Стюарт Коупленд (The Police), Біллі Стрінгс та Сергій Рябцев (Gogol Bordello) представили пісню про президента України — Zelensky: The Man With the Iron Balls (Зеленський: Чоловік зі сталевими яйцями). Усі доходи від треку будуть надіслані організації Nova Ukraine, яка надає гуманітарну допомогу мешканцям України.
Британське видання The Guardian поговорило з Євгеном Гудзем, вокалістом американського панк-гурту Gogol Bordello (1999), який народився в Україні у місті Боярка Київської області, але 1992 року разом із сім'єю емігрував до США. З початку війни, яку розв’язала в Україні Росія, він активно включився у підтримку України. У травні Gogol Bordello вирушить у світовий тур, у якому говоритиме про Україну.
«З початком війни в Україні, Гудзь взяв на себе роль провідника з української культури для жителів Заходу, які раніше не виявляли до цієї країни особливого інтересу», — так представило The Guardian вокаліста та засновника гурту Gogol Bordello, про який світ дізнався після світового туру Мадонни 2007 року.
«Одна з речей, яку я намагаюся розвінчати, це те, що я перший хлопець з-за залізної завіси, який потрапив до західної поп-культури, — каже виданню 49-річний музикант, — Томмі Рамон, який заснував Ramones, утік зі своєю сім'єю з Будапешта, коли туди увійшли російські танки 1956 року. Він був політичним біженцем зі східного блоку через комуністичне вторгнення. Померлий нещадовно композитор Іван Крал, який співпрацював з Патті Сміт, Іггі Попом і Девідом Бові, народився і виріс у Празі і емігрував [до США], коли російські танки увійшли до Чехословаччини. У таких людей, у самій тканині панк-року, у їхньої енергії невдахи було справжнє джерело».
Пісню Zelensky: The Man with Iron Balls Євген Гудзь називає в інтерв'ю Гімном Володимиру Зеленському.
«У багатьох моїх друзів з панк та хардкор гуртів були пісні для України через три дні після початку війни, — розповів він про підтримку України серед західних музикантів, — Одним із перших на зв’язок вийшов Джелло Біафра з Dead Kennedys. Патті Сміт надала нам велику підтримку — ми майже одразу розпочали збір коштів. Велика повага до таких великих людей, як Pink Floyd: Дейв Гілмор щойно випустив пісню. Але, як завжди, панк та хардкор завжди попереду», — розповів він.
Перший значний захід на підтримку України, організований Євгеном Гудзем, пройшов у Нью-Йорку в середині березня. Тоді за допомогою Патті Сміт, Сьюзанни Вега, Крейга Фінна з Hold Steady вдалося зібрати $130 тис., з них 50 тис. передали Йоко Оно та Шон Леннон, які не змогли бути присутніми на концерті. На цій же події Євген Гудзь разом із Патті Сміт виконали гімн України.
Також в інтерв'ю Євген Гудзь поділився своїми спогадами про дитинство у Києві та розповів, що його рідні знали українську мову, але розмовляли російською. За словами Гудзя у його родині змішалися українці, цигани та литовці. Він розповів британцям, що він, дорослішаючи в СРСР, теж повинен був говорити російською.
«Особливо у столиці, — каже він, — русифікація була дуже агресивною. Більшість шкіл були російськими, з деякими уроками української літератури та мови, просто для того, щоб люди заспокоїлися, щоб вони зовсім не збожеволіли і не почали збирати бруківки і грабувати урядові будівлі». Але люди, які говорили російською мовою або носили російські прізвища, за його словами, були у привілейованому становищі: «Їм давали найкращі квартири та найкращу роботу».
«Безперечно, частина населення була неабияк знебарвленою і радянською. На щастя, я не з сім'ї, яка мала якісь ілюзії з цього приводу», — пояснив він.
Він розповів, що в СРСР його батька вважали провокатором, «запеклим антирадянщиком, який завжди слухав радіо Бі-бі-сі, розмовляв англійською та слухав рок-н-рол, і постійно перебував під підозрою, що він шпигун».
Родина Євгена Гудзя покинула Радянський Союз у 1989 році. Перш ніж дістатися до США, вони мешкали в таборах біженців у Польщі, Угорщині, Австрії та Італії.
«Час іде, але я легко можу увійти в такий настрій. Тому що це досвід, який є 100% травмою. Але я говорю це тут не для ниття», — зазначив Гудзь, і сказав, що для нього це ілюстрація українського духу.
«Ми знаємо, як перетворити будь-яке страждання чи несправедливість на джерело сили. Те, що ви зараз спостерігаєте, — героїзм українського народу, героїзм президента, який просто опинився на висоті, вражає світ».
У своєму інтерв'ю Гудзь зазначив, що часто буває в Україні, з тих пір, як залишив рідну країну, спостерігаючи за змінами. Він розповів британцям, що Україна як і решта колишніх республік СРСР повертають власну культуру.
«Багато що з того, що Москва оголосила російським, зовсім не є російським, а є культурною крадіжкою з більш культурно розвинених сусідніх країн. Наприклад, література, — продовжує він, — Гоголь — український письменник. Ось чому я взяв назву для групи, щоб розповідати історію. Чехов народився в Україні. Михайло Булгаков, який написав Майстра та Маргариту, з Києва». У своєму інтерв'ю Євген Гудзь згадав також про борщ.
«Люди кажуть: „Ой, я хочу на борщ“. Хочеш борщу? Іди та візьми його в українському ресторані. Він із України», — нагадав Гудзь.
Також в інтерв'ю Євген Гудзь розповів, що багато його рідних зараз перебувають у Києві, і він із ними на постійному зв’язку. Він сказав, що не можна недооцінювати вплив міжнародної солідарності. Посилаючись на бесіди з рідними, Гудзь зазначив, що будь-яка підтримка дуже багато що означає для українців: «Будь-яка інформація про те, що десь у Великій Британії відбувається концерт на нашу підтримку; у Франції люди зараз стоять біля посольства, вимагаючи підтримки; те, що в реальному часі щось роблять справжні люди, все одно дуже багато важить».
