Україна в Каннах: Підсумки цьогорічного кінофестивалю від директорки Української кіноакадемії Анни Мачух

30 травня, 18:27
На прем'єрі фільму Час Армагеддону (Фото:REUTERS/Stephane Mahe)

На прем'єрі фільму Час Армагеддону (Фото:REUTERS/Stephane Mahe)

Цього року Україна була широко представлена на Каннському кінофестивалі: у конкурсних програмах показали одразу дві українські фільми, низку українських заходів було проведено під час кіноринку Marché du Film.

Анна Мачух

виконавча директорка Української кіноакадемії

У Каннах побувала виконавча директорка Української кіноакадемії та генеральна директорка Одеського міжнародного кінофестивалю Анна Мачух, яка поділилася з НВ своїми враженнями від цьогорічного фестивалю.

Відео дня

Задовго до свого початку Каннський кінофестиваль уже ряснів в українських новинних стрічках. Причиною були не тільки радісні новини щодо українських фільмів, які потрапили до конкурсних програм фестивалю, а й скандали, пов’язані з рішенням керівництва.

Фільмом-відкриттям 75-го Каннського кінофестивалю оголосили нову стрічку оскароносного французького режисера Мішеля Хазанавічуса. Фільм з назвою Z (comme Z) викликав справедливу хвилю обурення української спільноти, зважаючи на використання літери Z російськими окупантами. Назву стрічки було змінено після звернення Українського інституту, і Канни відкрились фільмом зі зміненою назвою Final Cut.

Сам фестиваль відкрився онлайн-промовою Володимира Зеленського, який процитував славнозвісний монолог із фільму Чарлі Чапліна Великий диктатор і закликав митців не ігнорувати війну, яка відбувається в Україні. Глядачі стоячи зустріли промову нашого президента гучними оплесками.

Зеленський виступив на відкритті Каннського кінофестивалю 2022 (Фото: REUTERS/Eric Gaillard)
Зеленський виступив на відкритті Каннського кінофестивалю 2022 / Фото: REUTERS/Eric Gaillard

Здавалося б, такий поважний фестиваль як Канни мав би слідкувати за порядком денним та бути в контексті того, що в центрі Європи триває несправедлива й кривава війна, яку розпочала Росія. Попри це, сподівання виявилися марними, адже до конкурсу Каннського кінофестивалю потрапив фільм російського режисера Кіріла Серебреннікова, відомого своєю дружбою із олігархом Владиславом Сурковим. Його небезпідставно вважають архітектором нинішньої війни й всього режиму РФ. І це попри заклики до бойкоту російського кіно й призупинення співпраці з російськими культурними діячами. Наша позиція незмінна — санкції мають стосуватися всіх без винятку сфер діяльності РФ. Зокрема культурних.

Однак Серебренніков із цим категорично не погодився і просто на прес-конференції закликав допомагати постраждалим від війни росіянам, адже багато хто з них «втратив годувальника». Неможливо повірити в те, що керівництво Каннського кінофестивалю залишило без уваги цей прикрий інцидент. Тим часом, поки Серебреніков намагається «відбілити» росіян, наліплюючи на них ярлик «хороших рускіх», вони продовжують убивати українців, нищити наші міста, наші історичні пам’ятки, нашу культуру…

Прикро, що деякі діячі культури використовують міжнародний майданчик у Каннах для промоції пропаганди та підміни понять. Так, режисер Сергій Лозниця, отримуючи нагороду France Culture за внесок у кіномистецтво, виголосив промову… на підтримку російської культури і засудження її бойкоту. Замість того, аби використати цю можливість і розповісти світові про жахливі злочини, які вчиняє Росія проти українського народу, Лозниця знову розповів про те, що російська культура — хороша, а заклики її бойкотувати — погані.

Разом з тим, керівництво Каннського кінофестивалю не допустило російську делегацію до офіційних заходів та відмовило в акредитації журналістам з Росії, таким чином підтримавши Україну.

І Україна цьогоріч була справді широко представлена на фестивалі.

Зокрема, в програмі Двотижневик режисерів показали фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука Памфір, прем'єру якого супроводжували овації зали. Це дійсно дуже сильна робота, одна з найкращих на фестивалі, на мою думку. А у конкурсній програмі Особливий погляд глядачі побачили стрічку Максима Наконечного Бачення метелика. У день прем'єри стрічки команда фільму влаштувала акцію протесту і вийшла на червоний хідник під звуки сирени з транспарантом «Росіяни вбивають українців. Ви вважаєте образливим і тривожним говорити про цей геноцид?»

Команда фільму Бачення метелика нагадала Каннам, що росіяни вбивають українців (Фото: Laurent Koffel)
Команда фільму Бачення метелика нагадала Каннам, що росіяни вбивають українців / Фото: Laurent Koffel

Потужне враження на аудиторію справив фільм Маріуполіс 2. Це стрічка литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, давнього друга Одеського міжнародного кінофестивалю. Режисер загинув у Маріуполі від куль російських військових на початку квітня… Його фільм отримав спеціальну нагороду від журі секції Золоте око. До речі, одним із членів журі цієї секції стала українська режисерка Ірина Цілик.

Велику увагу Україна привернула і на Каннському кіноринку Marché du Film. У межах Українського павільйону було представлено безліч українських кінопроєктів, пройшли панельні дискусії про стан української кіноіндустрії та про необхідність бойкоту російського кіно, презентації потужностей галузі українського кіно, а також відбувся благодійний вечір-аукціон на підтримку України.

Українська делегація у Каннах усіма можливими способами продовжувала доносити світові правду про реальність, про нищення української культури Росією, про доцільність припинення співпраці з кінематографом РФ.

Втім, у підсумку маю зазначити, що роботи на цьому фронті в нас ще дуже багато. Адже Європа роками перебувала поза контекстом, в якому знаходимося ми, українці. Європейці досі не дуже розуміють причини та передумови цієї війни. І наше завдання на дипломатичному, культурному фронті — продовжувати аргументовано пояснювати це питання та показувати, якою є українська культура — самостійною, самобутньою та конкурентною.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X