Це дуже складно, але це потрібно було зробити. Щоденник Юлії МакГаффі з ОМКФ

20 липня 2018, 22:27

Головний редактор NV.ua Юлія МакГаффі веде щоденник 9-го Одеського міжнародного кінофестивалю, який проходить в Одесі з 13 до 21 липня.

Коли перебуваэш на будь-якому кінофестивалі від першого до останнього дзвоника, в якийсь момент ловиш відчуття, що так тепер буде завжди, і крім фільмів більше нічого не існує. Але 9-ий ОМКФ невблаганно добігає кінця, і вже завтра увечері 21 липня зі сцени Оперного оголосять ім'я володаря Золотого Дюка і переможців усіх конкурсів.

Відео дня

Ну а поки що трохи більше ніж двома словами спробую розповісти про те, що я побачила за останні кілька днів.

В Одесі відбулася українська прем'єра Донбасу Сергія Лозниці, мабуть, найвідомішого зараз у світі сучасного українського режисера. Фільм у цьому році брав участь у конкурсі Особливий погляд в Каннах, де Лозниця отримав приз за найкращу режисуру.

Лозниця сам вийшов на сцену представити свій фільм, і сказав, що Донбас - це фільм про той біль, який нас оточує. "Це дуже складно, але це необхідно було зробити". Зі сцени пролунали слова про те, що це не той фільм, перед початком якого можна побажати приємного перегляду, і що простих відповідей на складні запитання не буде. Це правда. Художня рефлексія Лозниці на те, що відбувається зараз на невизнаних територіях - приголомшлива картина, це драма, трагедія і гоголівський гротеск. Це те, що потрібно побачити, як би складно це не було. І якщо чесно, мені здається, це найкращий фільм Лозниці.

У Міжнародному конкурсі показали фільм українця Романа Бондарчука Вулкан. Працівник місії ОБСЄ, киянин на ім'я Лукас (точно киянин - я нічого не переплутала) - опиняється в заручниках у могутнього херсонського степу і його жителів. "І що мені тепер робити?", запитує Лукас чи то у свого співрозмовника, колоритного місцевого жителя дядька Вови, то чи то у космосу. " Як що? Жити!", відповідає дядько Вова. Вулкан - плавна, нереально красива і дуже атмосферна картина. Місцями дуже сюрреалістична.

Це перший ігровий фільм Романа Бондарчука, раніше відомого завдяки його документалістиці. Серед його изначних робіт - Українські шерифи і Діксіленд, які отримали нагороди на багатьох кінофестивалях, зокрема на Одеському в минулому році (Діксіленд став найкращим українським повнометражним фільмом ОМКФ-2017). А Українські шерифи в 2016 висувалися від України на Оскар.

Головну роль у Вулкані - Лукаса, до речі, зіграв не професійний актор, а один з найкращих українських звукорежисерів Сергій Степанський, який до цього в кіно ніколи не грав. Ось такий експеримент. Загалом, дуже цікаво вийшло.

Національний конкурс ОМКФ-2018, у якому цього року беруть участь п'ять повнометражних фільмів і 13 короткометражок, закрився ввечері в четвер показом фільму Марисі Нікітюк Коли падають дерева. Ми неодноразово про нього розповідали, але нагадаю ще раз, що фільм Нікітюк у цьому році був відібраний для показу в конкурсній програмі Panorama Берлінського міжнародного кінофестивалю.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Нікітюк - блискучий сценарист, письменник і режисер кількох короткометражок, які в різні роки показували на ОМКФ. Коли падають дерева - її дебют у повному метрі. Слід сказати, що дебют дуже яскравий і вдалий. 5-річна Віта приїжджає до бабусі на канікули в депресивне село під Харковом, де її старша двоюрідна сестра якраз перебуває на піку бурхливого ​​першого кохання з місцевим бандитом. Критики відносять повнометражний дебют Нікітюк до українського поетичного кіно з елементами магічного реалізму. Українське поетичне кіно від Нікітюк - це не тільки те, що ми бачили раніше в цьому жанрі, а й захоплюючі кримінальні сцени, гарний неприборканий секс у кадрі і багато іншого, не буду спойлити. А ще маленька дівчинка, що переміщується з реального світу в той, інший. Відмінні діалоги та сильний акторський склад.

Донбас Лозниці - це фільм без простих відповідей на складні запитання

Мої друзі з кіноіндустрії жартують, що є фільми, після яких просто хочеться мовчки обійняти режисера, тому що просто нема чого сказати. До картини Нікітюк це не відноситься. Її хочеться обійняти голосно, привітати і сказати: "Давай, роби ще". Чим Нікітюк, в принципі, і займається. Зараз в роботі у режисера - фільм Серафима. Картина за романом Олеся Ульяненка робиться повним ходом, і в цьому році проект був учасником однієї з професійних програм Каннського кінофестивалю - La Fabrique des Cinémas du Monde.

Ще один фільм, про який дуже хочеться сказати окремо - Холодна війна поляка Павла Павліковскі. В Одесі його показали в позаконкурсній секції Фестиваль фестивалів. Павліковскі в 2015-му отримав Оскар - його картина Іда була визнана Кіноакадемією найкращим фільмом іноземною мовою. А Холодна війна вперше демонструвалася в цьому році в основному конкурсі Каннського кінофестивалю. За картину про неймовірну історію кохання чоловіка і жінки за часів холодної війни Павліковскі в Каннах отримав нагороду за найкращу режисуру. І ось трохи більше ніж через два місяці його показали на ОМКФ (дякую, дякую, дякую). Тим, хто не встиг побачити фільм в Одесі, і взагалі всім українським кіноманам, вважаю, дуже пощастило - 1 листопада кіно, яке ви ніколи не забудете, виходить в український прокат.

Читайте також:

Коли не відпускає ні на секунду. Щоденник Юлії МакГаффі з ОМКФ

Дон Кіхот живий. Щоденник Юлії МакГаффі з Одеського кінофестивалю

Огидно прекрасно. Екстаз. Щоденник Юлії МакГаффі з ОМКФ

Показати ще новини
Радіо НВ
X