Хороший бог — мертвий бог: Рецензія на фільм Тор: Любов та грім

Режисером картини став усіма улюблений новозеландець Тайка Вайтіті. Він продовжив деконструювати міф про Бога грому у звичній для себе іронічній манері (як це було в Тор: Рагнарек), що власне міфу, як і раніше, піде тільки на користь.

Проблема ж у фільму Тор: Любов та грім інша. Вона має сторонній характер і стосується власне Четвертої фази — групи блокбастерів, за якими видно, наскільки потужно розвинувся всесвіт Marvel і як разом із цим розвитком з нього почав витіснятися сенс.

1. Сюжет

Остання поява Тора була у фільмі «Месники: Фінал». У тій картині Бог грому постав не в найкращій формі: його огорнула депресія через загибель всіх родичів, друзів та половини населення всесвіту.

Втім, як стає зрозумілго на самому початку фільму Тор: Любов та грім перемога над Таносом привела асгардця до тями. Він скинув вагу, об'єднався зі своїми давніми побратимами Стражами Галактики і продовжив займатися улюбленою справою: тинятися Всесвітом і військовим чином допомагати стражденним.

Проте біль втрати та страх випробувати її знову нікуди не поділися. Це стає зрозуміло, коли на Новий Асгард вчиняє напад Горр — смертний, який заволодів жахливим артефактом — Некромечем. На помсту за смерть дочки Горр поставив за мету знищити всіх богів. Тор не є винятком.

На допомогу Одінсону приходять Валькірія та колишня — Джейн Фостер, яка несподівано для всіх довкола стала тимчасовим супергероєм Могутнім Тором.

Фото: Кадр з фільму

2. Виконання

Шлях Тора завжди був одним із найдокладніше описаних та «бентежних» у рамках кінематографічного всесвіту Marvel. У найпершій, не те щоб надто вдалій стрічці 2011 року герой Кріса Хемсворта постав розпещеним привілеями та виграними битвами юнаком, перед яким замаячив трон Асгарда і якому, щоб відповідати званню правителя, настав час морально підрости.

У другій стрічці 2013 року (ще менш вдалій) вже не юнак, але розуміючий всю складність світу чоловік начебто повністю підготувався посісти місце батька. Але у третій (бездоганний Рагнарек) втратив і батька, і трон, і Асгард.

Як не дивно, але що трагічніші випробування випадали на голову Тора, то веселіше і завзятіше ставали фільми про нього. Адже перші дві картини — це стандартні, старомодні блокбастери, де немає ні авторської інтонації, ні чогось такого, за що могло б зачепитися око (окрім лора, зввсно, і точніше підібраного Хемсворта). Але з приходом Тайкі Вайтіті почалася зовсім інша історія: спрямована на деконструкцію его іронії новозеландського режисера, його вміння перевертати пафос з ніг на голову і дорогою теревенити жартами поп-культури, що неабияк лягли на скам’янілу скандинавську міфологію.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Хемсворт добре виглядає в межах обох підходів, але у Вайтіті Тор став ближчим і людянішим. Його стражданнями переймаєшся.

І у фільмі Тор: Любов та грім режисер продовжує цю лінію страждань крізь призму іронії. Бог грому тут хоч і схуд, і знищив кілька армій інопланетних лиходіїв, але все ще живе із червоточиною в душі. Йому треба змиритися з численними втратами та рухатися далі. Стати осмисленим богом.

У цьому йому «допомагають» відразу двоє. Це головний лиходій фільму Горр, який втратив дочку, продав душу Некромечу і поставив за мету помститися порожнім, бездіяльним «вищим силам». Його богоборство — це помилка від невміння прийняти неминуче: люди вмирають, треба розраховувати тільки на себе (ну чи близьких, але ніяк не на богів). Бейл, що виконує роль Горра, переконливо скеляє зуби, манірує, але крізь гримаси видно головне, що вимагалося від оскароносного актора: перед нами в першу чергу людина, яка заблукала, страждає від душевного болю.

Фото: Кадр з фільму

І Джейн Фостер (Наталі Портман), сюжетна арка якої у фільмі Тор: Любов та грім успішно відродилася і зворушливо закінчилася. Обидва другорядні персонажі ніби повідомляють Одінсону, що у втраті закладена не ненависть і депресія, а сила рухатися далі і любов до тих, хто пішов.

Є ще Валькірія, яка продовжує сумувати за загиблими багато століть тому сестрами (і, здається, коханою) і так само п'є. Але відчувається, що вона якимось чином перегорнула цю сторінку. Героїня Теси Томпсон — стійка, плюс вона відповідає за численні жарти. Їй за сценарієм прописано багато не сумувати.

Тому в ідеологічному сенсі фільм Тор: Любов та грім про розуміння своєї самостійності. Адже якщо є мозок, то й боги не потрібні.

Якщо ж говорити про форму, про морфологію, то Вайтіті посилив свою присутність. Пішов ва-банк. У фільмі Тор: Рагнарек було видно, які кадри зняв він, а які «колективний Marvel». У Любов та грім режисер зняв усе.

Цей відносно стислий, менше двох годин, фільм, де дехто або помер, або ось-ось зробить це, іскриться жартами та несерйозністю. Звісно, при цьому режисер вщипне і ваші серця (за що Вайтіті і люблять), але волають козли, яких Тору дарують за черговий подвиг і яких він запрягає у свій візок, пересичений та егоїстичний Зевс (потішний вихід Рассела Кроу), тривалі відносини Тора зі своєю зброєю (сокира тут ревнує до молота) — працююча оболонка для емоційного серця картини.

Загалом дивитися на те, з якою легкістю новозеландець деконструює міф і підмінює пафос гумором, як і раніше, одне задоволення.

Інше питання, що ці талановиті зусилля (фільм) кинуті в каламутні води (Четверту фазу). З останнім поки що біда: те, що спочатку здавалося серією фільмів і серіалів про ПТСР, згодом перетворилося на просто набір кінопродукції без мети. Похмілля зволікається.

Такі роботи, як ВандаВіжн, Вічні, Локі, У мультивсесвіті божевілля показують, що Marvel готові до експериментів. Водночас купа інших прохідних проектів та відсутність смислового стрижня тягнуть усю цю історію на дно. Цей мультивсесвіт розростається надто безконтрольно.

Фото: Кадр з фільму

Тор: Любов та грім — вердикт НВ

8/10

Фокус, втім, у тому, що фанати і ті, хто заходить до кінотеатрів більш розслабленою ходою, продовжать за цим стежити. Кредит довіри у Marvel не безмежний, але ще великий.

Щодо фільму Тор: Любов та грім, то це черговий приклад захоплюючого, легковажного літнього блокбастера — формат, який Marvel успішно відпрацювали і в Доктор Стрендж: У мультивсесвіті божевілля. Тут є масштаб, але немає епічності. Є драма, але не надто важка. Сходити в кінотеатр на такий — нагорода для стомленої стресу свідомості.

Плюс — український переклад адаптується під час війни: десь можна розчути слова «москальня», подекуди «тероборона».

Тор: Любов та грім

Thor: Love and Thunder

2022 рік

США

Режисер — Тайка Вайтіті

У головних ролях: Кріс Хемсворт, Крістіан Бейл, Тесса Томпсон, Джеймі Александр, Тайка Вайтіті, Рассел Кроу, Наталі Портман та інші.