Ті, кого немає. П’ять книг про квір-сексуальність

14 жовтня 2019, 10:34

…Цілком можливо, що серед книжок цього жанру можна знайти більш яскраві приклади історій про «нетрадиційне» кохання, як таврувало його за всі часи традиційне суспільство.

НВ
Фото: НВ

Натомість мова саме про ті зразки квір-літератури, що мають явні ознаки не «профільної», а «художньої» орієнтації. Єдино можливої, якщо ідеться, як у даному випадку, про Літературу.

Відео дня

Мішель Марк Бушар. Том на фермі. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко

Видавництво Анетти Антоненко
Фото: Видавництво Анетти Антоненко

Вистава, що ілюструвала цю книжку у Києві та Львові, чи не вперше представила «інше кохання» не в анекдотичному, як це у нас прийнято, ракурсі, а суто по-людськи. Точніше, з повагою до людських проблем, які іноді призводять до трагедії, якщо не говорити про них відверто. Принаймні про головного героя Тома на фермі - юного менеджера, який приїздить в село на похорон коханця, а родині загиблого ніхто про нього не казав. Від самого дитинства, коли село викинуло в місто чергового «чужого», брехня виростала на модель суспільства, в якому «негідну» парость легше придушити, ніж розповісти про неї, або хоча б зрозуміти. До речі, брутальний брат покійного, закохавшись в ніжного гостя, саме так час від часу й робить, не знаючи, як зламати цю екзотичну іграшку, просяклу парфумами і гріхом. Може, краще навчити доїти корів? Чи варто казати, що мовчання — заради матері, сусідів, громади — не призводить ні до чого, крім чергової смерті. Причому не тільки ілюзій щодо того, чи «візьме природа своє» в ситуації прихованої правди.

Анатолий Вишевский. Хрупкие фантазии обербоссиерера Лойса. — Чернівці: Meridian Czernowitz

Meridian Czernowitz
Фото: Meridian Czernowitz

Цей роман — потенційний європейський бестселер, чий автор майстерно і професійно, без купюр і замовчувань розповідає історію старого майстра порцелянової справи, який закохався в юного продавця апельсинів. Шаленство? Божевілля? Хай там як, але атмосфера, побут, найдрібніші деталі інтер'єрів, ціни і звички, лексикон і традиції сучасників героя за часу Просвітництва — все в романі викладено з великим знанням справи, тактом і психологічною переконливістю. Майстер з пам’яті робив фігурки зі свого платонічного (спочатку) коханця, а коли той повернувся з війська, його життя змінилося — але чи на краще? Життя утрьох — з дружиною і молодим квартирантом-коханцем, який позбувся ноги — утримування побуту і участь у світському житті того часу — чи цього прагнув і чи про це мріяв старий майстер у своїх «крихких фантазіях»?

Андрій Клімов, Світлана Клімова. Ті, кого немає. — Х.: Фабула

Фабула
Фото: Фабула

Цей роман називає нібито «неіснуючі» речі своїми іменами, адже він — про психологічне насильство і протистояння йому, примхливі форми квір-сексуальності, проблеми прийомних дітей і конфлікти поколінь, які все ще зазнають впливу «совкової» дійсності. За сюжетом, чотирнадцятирічну Марту спіткала справжня катастрофа: після багаторічної відсутності повернувся брат її матері, оселився в тій самій квартирі й почав переслідувати юну дівчину, домагаючись її. Насправді цей самий дядько Валентин, який працював провідником, окрім малих дівчат («кликав її до себе, садовив на коліна так, що вона опинялася затиснутою між краєм стільниці і його тулубом»), залицявся також до хлопчаків («він обхопив хлопця за плечі, притиснув до себе гарячою спинкою — такого міцного, шовковистого, із запахом дитячого поту». Не дивно, що не знайшовши розуміння та підтримки в батьків, згадана Марта наважується на відчайдушний учинок, що межує зі злочином, — і водночас дізнається, що вона — прийомна дитина, а ім'я її справжньої матері — таємниця. Низка драматичних подій, як видається Марті, веде її близьких та її саму до глухого кута…

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Юрій Ярема. Тепло його долонь. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко

Видавництво Анетти Антоненко
Фото: Видавництво Анетти Антоненко

Тепло його картин — такою зазвичай буває безпрограшна назва до статті про будь-якого художника. Аж тут раптом «долоні» замість «картин», але усмішка ще не сповзає з уст читача, бо про «його долоні» може написати дівчина, чи не так? На жаль, ні. Точніше, жалю через вихід друком цього квір-роману — жодного, оскільки читача переборює цікавість щодо «забороненого кохання» не так до волохатого ближнього, як до того, що обіцяє нам автор. А саме — «розрити ще невідому «копальню» — квір-літературу, донести до читача та суспільства правду про жорстокі реалії сучасного пострадянського мислення та висвітлити відсутність різниці між двома світами — «straight» і «gay». Хай там як, але цікавості не позичати також юним героям роману з такими старорежимними іменами Остап і Рома, що аж не цікаво розкривати «копальню», аби зрозуміти, яка між ними «різниця», і хто до якого світу належить. Тішить, однак, що модус розмов між ними так само старий як світ (тобто давно відомий нам з не менш «первісного» твору про цей самий квір, от лишень перекладний, з братської гей-культури, а саме — Хтивня Міхала Вітковського): «- Ти чув, що Олег покинув свого «купідона»? — зненацька спитав Рома. — Отакої! Що ж трапилося? — Кажуть, ніби Назар поцілував його на роботі, коли заносив коханому обід. Поцілунок побачив шеф. І пішло-поїхало. Всі швидко про все дізналися, завелися плітки. Та й стрьомно у нас проявляти свої почуття — потім на вулиці зловлять і зуби будеш збирати, — хлопець важко зітхнув — Бодай тим пліткарям! Невже через них тепер розлучаються?! — зирнув здивовано Остап».

Таис Золотковская. Линия усилия. — Х.: Дисса Плюс

Дисса Плюс
Фото: Дисса Плюс

…Раніше ця харківська авторка, що нині мешкає у Львові, продукуала малу прозу — стильну та вишукану, як назви самих книжок — ФарФор, МарМур. Нині її квір-роман, такий собі «лесбійський трилер», як називає його авторка — це вже велика форма, в яку вона обгортає доволі складні взаємини своїх героїв. З одного боку, мова про традиційне життя маленької єврейської родини в невеличкому українському містечку на зразок Умані, а також нетрадиційному коханню двох жінок. «Я хотела сделать любовь этих двух женщин яркой, но не кричащей для читателя. Эта книга не об однополой любви, а об искренних пламенных чувствах», — уточнює авторка. Причому одна з них, Ханна, все життя жертвувала заради родини власними устремліннями, виховуючи депресивного сина Германа, аж поки в її житті з’явилася дівчина Віра. І саме на її прикладі простежується сенс назви роману. «Линия усилия — знов-таки зауважує авторка, — это линия эволюции человека, это процесс его развития, это символ того, что человек постоянно движется и постоянно меняется: с беспомощного существа он превратился в нечто сильное и властное». З іншого боку, саме другорядна лінія роману, в якій мова про сина героїні, виказує зв’язок роману з рештою класики цього жанру. Насамперед з Цинамоновими крамницями Бруно Шульца, яких малолітній Йосиф, закоханий в юну служницю, спостерігає за аналогічними почуттями батька-мазохіста. Майже такі самі «інтровертні» стосунки в героя Лінії зусилля. «Разглядывая меня, — я постарался спрятать дырку на носке — она стянула ермолку с моей головы и скользнула в прихожую. Крутанулась на пятках лаковых черных туфелек — примерные девочки такие носят в шаббат, а Миреле надевала каждый день — и сказала…» Що саме сказала юна Міра-Міріам-Міреле, а також як тісно переплелися долі героїв цього незвичного роману, варто дізнатися, подужавши цю безперечну трагедію року.

Показати ще новини
Радіо НВ
X