Сервантес №2. Інтерв'ю легендарного Террі Гілліама Новому Времени

19 вересня 2018, 23:23

На екрани вийшов фільм Чоловік, який вбив Дон Кіхота - його прем'єра стала найгучнішою подією Каннського кінофестивалю цьогоріч. 13 вересня картина вийшла в український прокат. 77-річний режисер і легенда світового кіно Террі Гілліам, перебуваючи в Лондоні, дав інтерв'ю НВ телефоном.

Першу гучну славу режисерові принесла знята у 1985 році антиутопія Бразилія. Фільм отримав дві номінації на Оскар, зокрема за сценарій, написаний Гілліамом спільно з британським драматургом Томом Стоппардом.

Відео дня

Всього у фільмографії режисера 13 повнометражних стрічок. Серед них трагікомедія Король-рибалка, фантастична антиутопія 12 мавп і культова чорна комедія Страх і огида в Лас-Вегасі.

У Гілліама знімалися зірки першої величини - зокрема Робін Вільямс, Брюс Вілліс, Бред Пітт і Джоні Депп. А у фільмі Чоловік, який вбив Дон Кіхота головні ролі виконали нова зірка, актор Адам Драйвер і відомий ще за ранніми фільмами Гілліама Джонатан Прайс. Також у кадрі з'явиться актриса українського походження Ольга Куриленко.

Альтернативна версія історії про Дон Кіхота, яку Гілліам намагався знімати ще в 2000 році, була нарешті завершена у 2018, а одним із продюсерів фільму стала донька режисера Емі Гілліам.

- Ви не шанувальник хепі-ендів, і все ж довга історія фільму про Дон Кіхота в результаті завершилася благополучно. Ви задоволені результатом?

- Так, вийшов чудовий фільм. Набагато кращий, ніж я планував спочатку.

- Чим він відрізняється від запланованого, крім зміни акторського складу?

- Змінився сюжет. За сценарієм, з яким ми працювали у 2000 році, Джонні Депп, як і Адам Драйвер, грав хлопця з рекламного бізнесу, але потім він опинявся у XVII столітті, разом із цим Дон Кіхотом. А нинішній фільм розповідає про те, що трапилося після того, як у маленькому селі зняли кіно, і про те, як це вплинуло на місцевих жителів. Тепер усе набагато цікавіше. Ця, як і раніше, стрічка про Дон Кіхота, реальність, фантазії та мрії, але також і про те, скільки бід можна накоїти, працюючи над фільмом. Про те, що кіно може руйнувати життя.

- Драйвер і Прайс виявилися не гіршими за Деппа і Рошфора?

- Вони просто чудові! Крім того, персонаж Адама став набагато складнішим - він проходить низку трансформацій, змінюється. А Джонатан значно дотепніший, ніж міг бути Жан Рошфор. Він від душі веселився, створюючи цю роль, і результат вийшов просто чудовий.

- Ваша донька виступила співпродюсером фільму, як вам із нею працюється?

- Вона людина, на яку я можу дозволити собі кричати. А вона може кричати на мене у відповідь. Тож, нам немає необхідності бути весь час ввічливими одне з одним.

- Це полегшує роботу?

- Важко сказати. Якщо серйозно, то справа в іншому: у продюсерів і режисерів часто різні цілі. Ваш проект може бути для продюсера лише частиною ширшого порядку денного. А для Емі, як і для мене, фільм був головним і єдиним пріоритетом. Ми разом боролися за нього.

- Схоже на те, що останніми роками великі голлівудські компанії готові виділяти кошти тільки на перевірені та свідомо касові проекти, в результаті кінозали накриває хвиля сіквелів і рімейків. Чи може щось змінити цю ситуацію?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

- Так, це справді проблема. Великі студії вкладають просто шалені гроші в сиквели, тож майже не залишається коштів на створення інших стрічок.

І я не знаю, що могло б вплинути на ситуацію. Багато кінематографістів "переїжджають" на Netflix і Amazon, знаходячи в цьому вихід із ситуації. Якщо чесно, мене така тенденція дуже засмучує - мені б хотілося, щоб мої фільми виходили на великих екранах. Але, зрештою, коли вже [в інтернеті] те, що я зробив, зможе побачити більше людей - що ж, стрімте.

- Ви народилися у Штатах, закінчили коледж із дипломом політолога, а в 60-х залишили країну через незгоду з державною політикою. Що ви думаєте про нинішню ситуацію у США?

- Думаю, що це країна, вкрай непридатна для життя. Думаю, що Америка... хоча, взагалі-то, справа не тільки в ній. Таке відчуття, що у світі відкрилася скринька Пандори - всюди відбуваються якісь божевільні речі. Тут, у Британії - Брексіт, в Америці - Трамп, у Німеччині марширують неонаці, Італія хоче вийти [з Євросоюзу], і все це схоже на божевілля. Я не знаю, як довго це триватиме. Трамп, як велика дитина, що трощить усе навколо, творить, що заманеться, і невідомо, до чого це все призведе. Мені пощастило, що я вже старий, і мені не так вже й багато залишилося.

Водночас мені здається, що в тому безладі, який ми створюємо на планеті, політика - тільки частина проблеми. Світ перетворюється на звалище, клімат змінюється, в Арктиці тане лід - це все результат наших помилок, а ми зовсім не думаємо про це, не намагаємося об'єднатися і врятувати місце, в якому живемо.

- Тепер ваш фільм виходить в Україні. Чи чули останнім часом щось про цю країну?

- О, Ольга Куриленко дуже багато розповідала мені про вашу країну. Я знаю, що зараз частиною України знову заволоділа Росія. Я ніколи не бував в Україні, але мені дуже цікаво, що там зараз відбувається. Як це? Це важкий період?

- Так, непростий. І все ж цікаво: який сьогодні образ України в очах зовнішнього світу? Зокрема, у ваших очах?

- Ну, для мене Україну представляє Ольга Куриленко. Дивлячись на неї, я думаю: "Яка прекрасна жінка! Яка прекрасна країна!"

Матеріал опубліковано в журналі Новое Время №33 за 13 вересня.

Показати ще новини
Радіо НВ
X