Час збирати. Навіщо люди колекціонують сучасне мистецтво

28 грудня 2020, 19:13

У Музеї сучасного мистецтва Одеси триває виставка Час збирати, яка розповідає про феномен колекціонування в Україні. Куратори виставки і колекціонери, чиї роботи представлені в МСМО, розповідають НВ, навіщо купувати сучасне мистецтво в наш час і хто це робив в Україні раніше.

Кураторами проєкту стали Андрій Сігунцов і Тетяна Лисун. Їхня головна мета — познайомити ближче з поняттям колекціонування, розвінчати міф про те, що колекціонером може стати тільки представник привілейованих верств суспільства, і залучити бажаючих в процес збирання творів мистецтва.

Відео дня

До експозиції проєкту Час збирати увійшли роботи, відібрані з приватних зібрань колекціонерів сучасного мистецтва — Андрія Адамовського, Бориса і Тетяни Гриньових, Анатолія Димчука, Вадима Мороховського. Вони поділилися з МСМО рідкісними роботами легендарних Марка Шагала, Сальвадора Далі, Василя Єрмілова, Зінаїди Серебрякової, Тетяни Яблонської та відомих сучасних художників, серед яких Арсен Савадов, Влада Ралко, Валерія Трубіна та інших художників і фотографів.

Тетяна Лисун

Кураторка виставки Час збирати

Для мене проєкт про те, що арт-процес це не тільки про художника і виставці. Це масштабний процес, праця і вкладення різних людей. Ми знаємо ті чи інші предмети мистецтва завдяки тому, що хтось в певний момент відібрав роботу, вивчив її, описав і створив умови, щоб широкий глядач міг з нею познайомитися. Колекціонери одні з тих людей, хто запускають цей процес і тим самим впливають на культуру суспільства. Головний посил — кожен може впливати на нього своїм інтересом і залученістю, навіть якщо він не художник-творець.

Сальвадор Далі, Композиція зі слонами, 1970 (Фото: З колекції Вадима Мороховського)
Сальвадор Далі, Композиція зі слонами, 1970 / Фото: З колекції Вадима Мороховського

Нашкодити можна, мабуть, тільки безвідповідальним ставленням до придбаних творів. Коли їх ховають від дослідників або зберігають в поганих умовах, що призводить до руйнування роботи. А загалом, колекціонування це вільний вибір і людина має право збирати все, що йому до душі. Ці люди генерують процеси в культурі і надають важливу матеріальну підтримку для її розвитку.

Андрій Сігунцов

Куратор виставки Час збирати

В першу чергу, виставка Час Збирати про людей, завдяки яким ми можемо бачити те, що зараз розміщено в музеях і арт-центрах. Це відбувається всупереч, а не завдяки державній підтримці. За останні сто років саме приватні колекції лягли в основу видатних музейних зібрань не тільки в Україні, а й за кордоном. Завдяки приватним ініціативам, ідеям, натхненням і силам формуються фундаментальні і важливі колекції. Ці люди не залишилися в минулому, а й живуть зараз серед нас.

Борис Косарев, Супрематична композиція, 1919 (Фото: З колекції Андрія Адамовського)
Борис Косарев, Супрематична композиція, 1919 / Фото: З колекції Андрія Адамовського

Роль колекціонерів дуже важлива, вона була основною коли мистецтво мало цеховий характер. Наприклад, сімейство Медичі взагалі сформувало і підтримало культуру Відродження. Флорентійська республіка сформувалася завдяки їхнім смакам. Зараз же колекціонер — це та людина, яка допомагає не тільки фінансово, купуючи роботи. Покупцем може бути хто завгодно. Колекціонер купує для доповнення колекції. Відповідно, він володіє якимось специфічним баченням, розумінням та досвідом.

З огляду на ці принципи він формує колекцію, яка потім сама є витвором мистецтва і може бути передана для виставки або стати об'єктом наукового вивчення. Чим більше людей глибоко цікавляться мистецтвом, тим краще.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Колекціонери минулого

Ще у 1800-х роках колекціонуванням займався київський підприємець Іван Терещенко. Особливу увагу він приділяв молодим художникам. Терещенко став меценатом ще у студентські часи, коли почав підтримувати художню школу Івана Мурашко в 1875 році.

Одними з найвідоміших колекціонерів стали Богдан і Варвара Ханенко. Свою колекцію Ханенко почав під час весільної подорожі в 1874 році. Першою придбаної картиною пари стала Дівчина з мертвим птахом італійського художника ХІХ століття Чезаре Фракасіні. Зараз в музеї Богдана та Варвари Ханенків більше 25 тисяч предметів мистецтва, приблизно тисяча з яких постійно експонується.

А ось в 1905 році уродженець Житомира Яков Перемен разом з дружиною відкрив на вулиці Преображенській в Одесі книгарню Культура. В цей же час він став купувати роботи молодих одеських художників, чий стиль не був схожий на традиційний «південноросійський».

Марк Шагал, з серії Вірші, 1968 (Фото: З колекції Вадима Мороховського)
Марк Шагал, з серії Вірші, 1968 / Фото: З колекції Вадима Мороховського

У 1960-х роках мистецтвознавець і художник Ігор Диченко почав збирати свою колекцію предметів мистецтва. Свої перші експонати він знаходив на смітниках, купував на стипендію або гонорари. Грошей вистачало на авангард, який не особливо цінувався у радянські часи. У 2015 колекцію з приблизно 700 полотен вдова Диченко Валерія Вірська передала до Музейного фонду України, зараз вони зберігаються у Мистецькому Арсеналі.

У 1980-х мистецтвом зацікавився меценат Михайло Кнобель, який пізніше став власником найбільшої колекції неофіційного мистецтва Одеси. Його колекція складалася з понад 400 живописних полотен. У 2008 році на її основі було створено Музей сучасного мистецтва Одеси.

Колекціонери сучасності

Борис Гриньов

Вчений і колекціонер

Я почав колекціонувати предмети мистецтва ще у 1994 році. Не можна чітко відповісти, навіщо я почав це робити. Говорячи романтично, це був порив моєї душі. Як розповідає мама, в дитинстві я збирав марки і етикетки. Так влаштована вся історія колекціонування. Колекціонери — дуже специфічні люди. Я ніколи не займався цим для заробляння грошей. Це даремні вкладення і в Україні монетизувати колекцію практично неможливо.

Валерія Трубіна, La Grande Revolution, 1993 (Фото: З колекції Бориса і Тетяни Гриньових)
Валерія Трубіна, La Grande Revolution, 1993 / Фото: З колекції Бориса і Тетяни Гриньових

Сьогодні в Україні практично немає сучасних робіт, які були б всесвітньо відомими, але ми на шляху до цього. Ми займаємося колекціонуванням української фотографії, яка дуже добре розвивається. Зараз ми готуємо подарунок від фонду колекціонерів сучасного українського мистецтва Центру Помпіду. Це шлях визнання.

На які роботи звернути увагу

Тетяна Лисун

Кураторка виставки Час збирати

На виставці дуже багато робіт, складно щось виділити. Я помітила, що люди більше приходять на імена Марка Шагала і Сальвадора Далі, але не звертають увагу, наприклад, на залу авангарду. Там є відмінна робота Богомазова — одного з найважливіших українських авангардистів, автора трактату «Живопис елементи». Тривалий час він був повністю забутий і завдяки цікавим мистецтвознавцям ми зараз знаємо про цього художника.

Володимир Кожуарь, Be seen, 1998 (Фото: dymchuk.com)
Володимир Кожуарь, Be seen, 1998 / Фото: dymchuk.com

Є робота «сіре на сірому» Володимира Кожухаря Be seen, де зображена оголена дівчинка підліток на роликах. Моїм колегам ця робота дуже подобалася, а у мене вона спершу не викликала інтересу. Потім до мене дійшло, що це дуже точне розуміння стану підлітків, які бажають бути поміченими, прийнятими і зрозумітими. Той стан, коли дитинство вже пішло і світ від тебе вимагає щось, до чого ти, швидше за все, не був готовий. Перше випробування на міцність. І це почуття самотності і беззахисності, які відчуває напевно кожен підліток, у цій роботі максимально передається.

Андрій Сігунцов

Куратор виставки Час збирати

Як на мене, найціннішими роботами стали ті, які були знищені і дуже обмежено представлені в наших музеях. Це, в першу чергу, дореволюційні роботи до 30-х років і роботи авангардистів. Також цікаві шістдесятники, багато з яких працювали в стіл і вже після здобуття Україною незалежності, на них пролилося світло, увага і слава. Багато робіт було втрачено і не збережено. Завдяки колекціонерам ми можемо побачити, як мистецтво розвивалося в епоху соцреалізму і жорстких правил.

Давид Чічкан, Ескапізм, 2015 (Фото: З колекції Бориса і Тетяни Гриньових)
Давид Чічкан, Ескапізм, 2015 / Фото: З колекції Бориса і Тетяни Гриньових

Звичайно, багато робіт і після 1990-х. Тоді багато художників активно рушили на Захід. Багато робіт Голосія перебувають не в Україні. Тому здорово, що деякі його роботи представлені в приватних українських колекціях. Таких художників, як Голосій не один і не два, а десятки. І здорово, що знакові роботи ми можемо побачити на цій виставці.

Взагалі на Час збирати представлено понад сто художників. І всі вони тією чи іншою мірою відіграли значну роль у формуванні мистецтва і культури України.

Показати ще новини
Радіо НВ
X