Шосте чуття не допоможе. Рецензія на фільм М. Найт Ш’ямалана Стукіт у двері
Кадр з фільму Стукіт у двері (Фото:@b&h films)
В український прокат вийшов фільм Стукіт у двері — нова робота відомого майстра трилеру М. Найт Ш’ямалана, чий творчий шлях був не завжди рівний, але часто давав нам привід здивуватися та поміркувати.
Валерій Мирний
Психологічно напружений, наповнений елементами есхатологічної містики та гостросоціального коментаря трилер Стукіт у двері саме з таких приємних попадань у ціль. Якщо ж брати пізню кар'єру Ш’ямалана, то можна взагалі сказати, що його нова робота — найкращий на даний момент доказ творчого відродження режисера.
1. Сюжет
Наш час. Непоганий будиночок десь у мальовничому Нью-Джерсі. В будинку відпочиває сім'я: Ерік, Ендрю та їхня семирічна донька Вен. Остання як раз гралася у лісі біля хатини, коли до неї підійшов здоровезний, татуйований мужик з обличчям Дейва Батисти і представився Леонардом (як ми зрозуміємо потім, він шкільний вчитель).
На диво привітний Леонард виявив бажання познайомитись із батьками Вен. І без того стривожена дівчинка, побачивши ще трьох знайомих велетня: Сабріну (медсестра), Адріану (кухар) і Редмонда (реднек — жаргонна назва білих фермерів у США), вирішила скоренько завершити знайомство та побігти назад до будинку.
Туди ж направився і строкатий квартет новоприбулих. Запинаючись і нервуючи вони розказали Еріку, Ендрю та Вен, що є посланцями вищих сил із всього одним завданням: переконати мешканців будинку принести в жертву одного з членів своєї родини, аби запобігти апокаліпсису.
У якийсь момент, ніби підтверджуючи слова незнайомців, з неба почали падати літаки, а в ЮАР спалахнула епідемія смертельного вірусу.
2. Виконання
Колись давно, ще на першому етапі своєї кар'єри (тому, де були Шосте чуття та Знаки) трішечки обурений М. Найт Ш’ямалан намагався відхреститися від звання режисера, який знімає страшні фільми із великим сюжетним твістом у фіналі. Мовляв, він знімає духовні картини, що провокують людину на роздуми.
Стосунки режисера із пресою та й зі своїми власними методами сторітеллінгу завжди були буремними, та, здається, фільм Стукіт у двері ідеально підходить під цей опис: це притча, яка не намагається вас обдурити. Тут немає підступних ш’ямаланівських ігор. Є невеличкий натяк на них, гра в сумніви, але вона диктується жанром з одного боку трилера, а з іншого — повчальної історії про індивідуальну жертву заради виживання колективу.
Ш’ямалан в своїй дитячій, обеззброюючій манері міксує історію Еріка та Ендрю із християнським символізмом і, ніби, запитує у нас: «Чи можуть геї, як в свій час Ісус, врятувати світ?», і тут же відповідає: «Так, можуть». Режисер у цьому дослідженні природи жертви каже, що головне тут не орієнтація, а те, який діалог ми ведемо зі світом.
Тут стають важливими розкидані по фільму флешбеки, через які ми починаємо розуміти відмінності у характерах цієї пари чоловіків. Ендрю знаходиться у постійній конфронтації із зовнішнім: в нього є сім'я, яку він захищає, все інше — як мінімум підозріле. Ш’ямалан дуже швидко і схематично пояснює це його невдалим досвідом із гомофобними батьками та й всілякими недолугими незнайомцями. Для Ендрю абсолютно прийнятний варіант, коли всі загинуть, але його родина залишиться неушкодженою.
Ерік в цьому плані зовсім інший. Він не сприймає світ, як небезпечну територію. Тобто не проводить межу між собою і людством, природою, універсумом. Тобто відчуває себе частиною цілого. Тут вже ближче до емпатії, розуміння цінності не тільки свого життя.
Схожі розбіжності у світосприйнятті двох люблячих одне одного чоловіків були досліджені у третій серії серіалу Останні з нас, але у більш романтичній площині. Фільм Стукіт у двері не романтичний. Тому тут все закінчується не подорожжю у вічність рука об руку і на своїх умовах.
Водночас тільки Ш’ямалан міг упакувати щось настільки непросте в навпаки дуже просту обгортку. Стукіт у двері — це не глибокий роман, а радше страшна дитяча казка, яка тим не менш залишиться в пам’яті надовго. Взагалі таким чином можна описати сформовану на сьогодні кіномову режисера: сценарно він не сильно напружується (характери описані схематично, логічні частини сюжету часто пропущені), та, завдяки точному кастингу і кінематографічній подачі, його історії достукуються до сердець тих, хто дійсно хоче їх послухати.
Як наприклад і у фільмі Час у Стукоті в двері Ш’ямалан вирішив попрацювати із дуже потужною операторською командою (їх тут двоє): Джарін Блашке, яка зняла на хвилинку Маяк та Відьму Роберта Еггерса, відповідала за інтер'єрні кадри, а відомий за серіалом Слуга Лоувел Мейер — за екстер'єрні.
Їхні зусилля — крупні плани, щоб сконцентруватися на емоціях героїв, чіткі та контрольовані рухи камери, які, ніби накреслюють географію будинку та місцевості, — естетично та технічно збагатили фільм, відтінили простоту його сценарних рішень.
Немов добродушна гора, постійно зітхаючи і поправляючи окуляри, над Еріком, Ендрю і Вен нависає Дейв Батиста — актор, який зараз дуже старається покінчити із амплуа Дракса Руйнівника і перейти до більш складної професійної ліги. Його Леонард — ще один візуальний гачок, на якому тримається фільм Стукіт у двері. Ця картина взагалі тримається досить впевнено, як для режисера більшість фільмів якого можна описати фразою «ніби те, що треба, але не зовсім».
Стукіт у двері — вердикт NV
8/10
Після невдалого закінчення трилогії Невразливий (добрі перша картина 2000 року і Спліт і дуже погана остання — Скло), здається, М. Найт Ш’ямалан розпочав іншу. Принаймні його попередній фільм Час та актуальний Стукіт у двері наразі вишиковуються у дослідження теми зіткнення людини із чимось набагато більшим за неї: власне часом, тобто смертю, у першому випадку, та готовністю принести себе в жертву заради інших — у другому.
Разом із тим у творчому методі режисера вибудовується якась стабільність. Він може дратувати, викликати скептичні запитання, але й здатен збуджувати естетичні рецептори і, як того і прагнув автор, — провокувати на роздуми.
Стукіт у двері
Knock at the Cabin
2023 рік
США
Режиссер — М. Найт Ш’ямалан
У головних ролях: Бен Олдрідж, Джонатан Ґрофф, Дейв Батиста, Руперт Ґрінт, Ніккі Амука-Берд та інші.
