Не тільки Röyksopp. Яку нову скандинавську музику слухати просто зараз
Касетний скандал Röyksopp, що не відбувся, та інша нова музика Норвегії — в авторській колонці на НВ музичний журналіст і DJ Stereoigor розповідає, які скандинавські групи слухати просто зараз.
Ігор Панасенко (Stereoigor)
«Знаєш, чим відрізняється єврей від англійця? — навчав мене колись мій давній тель-авівський друг. — Англієць іде, не прощаючись, єврей — прощається, але не йде».
Норвезький дует Röyksopp попрощався. Попрощався з ідеєю випуску музики в форматі записів-довгограїв. Фінальним лонгплеєм знаменитих електронників став альбом з у міру песимістичною назвою The Inevitable End — Неминучий Кінець.
Але насправді все не так безнадійно. Після цього Röyksopp випустили кілька синглів, заїхали до Києва на Atlas Weekend і, взагалі, жити музичним життям не припинили. Зараз дует презентував новий 10-трековий реліз: збірник ауттейків, тобто маловідомих записів групи і треків, які не включені в «номерні» студійні альбоми.
Щиро кажучи, такий набір міцних «обрізків» від попередніх офіційних релізів цілком можна було видавати за новий, шостий студійний альбом дуету — багато артистів дорого б дали за відбраковування таких пісень. Але боронь боже назвати новинку «лонгплеєм» — щоб не кинути тінь на щирість обіцянки музикантів. До чого нам ці скандали. Навіть самою своєю назвою Lost Tapes «загублені плівки» позиціоновані як раритетна компіляція, а ніяк не повноформатний студійний альбом. Правда, назвати записи «втраченими» — перебільшення. Багато з треків новинки ревним фанам, безсумнівно, і так відомі. Один з таких записів, наприклад — здобув широку популярність за межами фанатського Röyksopp-кластера — двічі цікавий.
Ідеться про кавер-версію пісні Depeche Mode Ice Machine. Оригінал з’явився в 1981 році як бі-сайд, чи то пак доважок до дебютного синглу «депешів» Dreaming of Me. Пісня ця красива, аранжування досі звучить вишукано, але навіть для Depeche Mode, тим паче в їхньому найранішому, пластмасовому періоді, вона була, очевидно, надто експериментальною. Її записали, випустили однією з перших — але в дебютний альбом вставити не наважилися. Автора цієї пісні — Вінса Кларка — ми згадували недавно, хоч як це дивно, в контексті ABBA-новин.
Ice Machine — один з нечисленних записів, в яких учасник Енді Флетчер ще грав на бас-гітарі. Потім з бас-гітаристів він перекваліфікувався на клавішників.
Ставку на пісню група не робила, але вона вистрілила — тож Depeche Mode регулярно виконували її на концертах у 80-х. Що досить незвично для, як правило, «прохідних» бі-сайдів. Це по-перше.
По-друге, в 2012 році Röyksopp записали свою інтерпретацію цієї композиції — представивши її живе виконання на норвезькому телебаченні. Також вона увійшла до збірки відомої серії Night Late Tales, яку Röyksopp презентував 2013 року.
Нерідко кавер-версії дуже сильно поступаються оригіналу, однак тут все виявилося добре і до ладу. Включно з вокальною партією землячки Röyksopp — співачки Сюсанни Сюннфор. У неї досить велика власна, сольна дискографія, одним з найцікавіших лонгплеїв в якій став альбом Ten Love Songs.
Röyksopp як успішний продюсерський дует чудово освоїв методику ротації співочих кадрів. Як вокалісток для озвучування своїх композицій музиканти, крім вищезгаданої Сюсанни Сюннфор, запрошували також співачку Robyn і фронтвумен проєкту Iamamiwhoami шведку Йонну Лі. З нею, до речі, Röyksopp виступили в Києві на Atlas Weekend у 2017-му.
Раніше з роллю співочої діви Röyksopp відмінно впорався ніжний, субтильний норвежець Ерленд Ейє. Саме з ним записали один з перших проривних хітів.
Ерленд Ейє є половиною норвезького дуету Kings of Convience — інді-фолк-бардів, які самі себе назвали «тихі — це нові гучні». Після 12-річної перерви «Королі зручності» випустили в цьому році четвертий студійний альбом Peace or Love.
Майже ровесники Röyksopp — електронники Flunk, на початку 2000-х широко популярні у вузьких колах київських музичних інтелектуалів, у 2021-му теж видали лонгплей History of Everything Ever. Цікавим фактом з дискографії Flunk є їхня невичерпна любов до створення кавер-версій по-справжньому великих пісень. Наприклад, у дебютному альбомі вони переспівали дуже відомий хіт New Order Blue Monday.
Для свого альбому 2009 року Flunk записали кавер Karma Police Radiohead.
В альбомі цього року Flunk замахнулися на Девіда Бові. Їхній тендітний переспів величної Ashes to Ashes став першим синглом їхнього лонгплею History of Everything Ever.
Ну і як же, кажучи про музику з Норвегії, не згадати про a-ha — найвідомішу в світі групу з цієї країни.
Після 13 років існування, у 1994 році група розпалася. Вперше, але не востаннє. Перший (і, будете сміятися, далеко не останній) реюніон a-ha відбувся в 1998-му. Він пов’язав учасників тріо до 2010 року. Тоді ж група презентувала музичний номер Butterfly, Butterfly (The Last Hurrah) як прощальний: з символічно-романтичною, майже слізливою кінцівкою відеосинглу. До цього a-ha офіційно оголосили про планований розпад групи, а тому тур у буквальному сенсі пишномовно назвали Ending on a High Note ( «Прощавання на високій ноті»).
У 2011 році тріо знову ненадовго з'єдналося з сумного приводу: a-ha виступили на концерті пам’яті жертв терактів 11 липня в Норвегії, скоєних Андерсом Берінгом Брейвіком.
У грудні 2014 року на своєму сайті група анонсувала ще одне тимчасове возз'єднання до 30-ліття дебютного альбому Hunting High And Low, і так ще кілька разів.
Зараз a-ha знову разом. Ба більше, на 2022 рік тріо планує випуск нового, одинадцятого студійного альбому — True North.
От уже хто точно прощається-прощається, та аж ніяк не йде.
Може, воно й на краще.
