«Можу це пояснити лише словом диверсія». В.о. директора Довженко-центру Олена Гончарук — про спробу його реорганізації та чим вона загрожує

20 серпня, 11:10
Олена Гончарук (Фото:Наталка Дяченко)

Олена Гончарук (Фото:Наталка Дяченко)

Виконуюча обов’язки генерального директора Довженко-центру Олена Гончарук в інтерв'ю Радіо НВ розповіла про ситуацію довкола указу Держкіно про реорганізацію Центру.

Нагадаємо, 17 серпня Довженко-центр повідомив про те, що 5 серпня 2022 року Держкіно видало наказ про реорганізацію державного підприємства Національний центр Олександра Довженка. У Центрі вважають, що це де-факто означає ліквідацію національного кіноархіву.

Відео дня

У відаповідь Держкіно заявило, що ним не передбачено ліквідації Довженко-центру, а обговорення реорганізації почалось ще коли інституція перебувала у сфері управління МКІП.

Втім, Міністерство культури зазначило, що не було поінформоване про рішення Держкіно щодо реорганізації Довженко-центру та після розголосу у Мережі ініціювало обговорення збереження цілісності фільмофонду.

На захист однієї з найуспішніших культурних інституцій стали як звичайні українці, так і експерти. Зокрема, кінофестиваль Docudays UA закликав Держкіно відкликати наказ, а Мистецький арсенал, Український інститут та Український ПЕН звернулися до президента Володимира Зеленського.

Радіо НВ розпитало Олену Гончарук про ситуацію в Центрі та шляхи її вирішення:

Що зараз відбувається навколо установи? Це організація чи це ліквідація? Що зараз робить Держкіно?

В наказі, який отримав Довженко-центр позавчора, це було 16 серпня, було вказано: «здійснити реорганізацію державного підприємства Національний центр Олександра Довженко та передати повноваження до державної установи». Але навіть згідно нашого чинного статуту припинення [діяльності — НВ] Центру здійснюється шляхом його реорганізації. Тобто в момент реорганізації Центр перестає існувати. Але, на мій погляд, головна проблема і небезпека криється в тому, що цей наказ зроблено без попередніх навіть пояснювальних записок, планів чи стратегій. В чому є доцільність доволі сміливого кроку? Оскільки фільми перебували у нас на збереженні й дослідженні від 1994 року. Тобто в цей період кіностудії почали довіряти нам фільми, ми їх фактично врятували, привели до умов належних для зберігання кіноплівки. І з цими фільмами регулярно працюють зараз фахівці Довженко-центру. Тобто фільми постійно оцифровуються, передаються для показів, здійснюється їх базова реставрація, відбуваються кінодослідження. І хто стежить за нашою діяльністю, бачили великі проекти, які Центр реалізовував. Тобто ми постійно з цим фільмофондом працюємо. В чому сенс його передавання в іншу державну установу, яка ніколи цим не займалася? Логіка не простежується. Можливо, якщо була б запропонована стратегія певна і обґрунтування, то нам було б простіше це зрозуміти.

А ви виходили на зв’язок із Держкіно? Спілкувалися з кимось? Вам щось пояснювали?

У нас доволі активне попереднє спілкування щодо цього. І єдина активно проговорювана тема — це була саме історія з Укранімафільмом. І ми говорили і домовлялися про те, що оскільки стратегія потребує часу на розробку, якщо в цьому дійсно є потреба, то бажано розробити дорожню карту реалізації хоча б цієї передачі. Тому що будь-яке реструктурування веде за собою значні зміни, як для колективу, так і, власне, для речей, за які ми відповідаємо. Держкіно наполягає на тому, що вони хочуть зараз відродити створення української анімації. Це прекрасна ідея, але для чого, наприклад, забирати права? Це могло б бути обговорено. Але от про те, що потрібно взагалі у Довженко-центру забрати його сутність діяльності, то про це мови взагалі не було жодної.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Підготовка виставки Гігера у Довженко-центрі (Фото: Ivan Kozlenko / Facebook)
Підготовка виставки Гігера у Довженко-центрі / Фото: Ivan Kozlenko / Facebook


А що це за установи, яким хочуть передати кіноархів? Ви знаєте, хто ними керує? Хто за ними стоїть? Хто буде цим всім розпоряджатися тепер, якщо це доведуть до кінця все ж таки?

Це, очевидно, залишиться в управлінні Державного агентства з питань кіно. Вони будуть опікуватися й анімацією, її створенням, і очікують, напевно, займатися центром кінодосліджень. Але якщо це далі буде відбуватися в такий непрозорий спосіб, то є великий ризик того, що, наприклад, фільмова колекція, яка з таким трудом збиралася не те, що в Україні, а по всьому світі, буде просто в якийсь момент знищена. Оскільки може попасти до тих, хто не є фахівцем у збереженні. У Довженко-центру, у його працівників немає зараз жодних гарантій, що за ними будуть збережені їхні робочі місця. Наказ і порядок реорганізації передбачає, що працівникам можуть бути запропоновані робочі місця, але жодних гарантій немає.

Тобто з кіноархівом мають працювати конкретні фахівці, які на цьому знаються, і наскільки я знаю, що таких ще й небагато, так?

Таких людей небагато. В Україні не так багато людей, які знають плівку. Вони, власне, працюють в Довженко-центрі, і такі фахівці ще є в Державному архіві імені Пшеничного. Але архів Пшеничного входить до структури Держархіву, який зберігає документи. А Довженко-центр працює з кінематографом, як з мистецтвом. І тому ми цих людей навчали, це великий досвід. І кіноматеріали потребують значної фахової підготовки. Будь-хто цим займатися не може. Плюс плівка потребує спеціального збереження, спеціальних умов і турботи.

У вас є розуміння, чому саме зараз є така нагальна потреба робити цю так звану реорганізацію? Під час війни, чому саме зараз?

Я можу це пояснити лише словом диверсія. Кому це вигідно і хто в цьому зацікавлений — важко сказати. Але я вважаю, і команда, вважаю, підтримує мене в тому, що подібне рішення підважує взагалі всі зобов’язання, які перед собою зараз ставить українське суспільство в воєнній боротьбі з агресором. В ситуації війни, коли ми розуміємо, що йде боротьба і за нашу ідентичність, і за нашу спадщину, якщо здійснити подібний напад, власне, на спадщину, то це виглядає просто як шкідництво і злочин.

Фестиваль Німі ночі (Фото: Довженко-Центр : Dovzhenko Centre)
Фестиваль Німі ночі / Фото: Довженко-Центр : Dovzhenko Centre

Екскерівник Довженко-центру Іван Козленко у себе на сторінці написав гострий критичний пост стосовно всієї цієї ситуації. Він каже, що ось ця реорганізація, про яку заявляє Держкіно, що це все історія, яка тягнеться ще від призначення пані Кудерчук на очільництво Держкіно.

Я стала керівником центру минулого року, в 2021-му. Я виграла конкурс на посаду генерального директора. І контракт зі мною не був підписаний. Міністерство культури, тодішній наш орган управління, підважило цей конкурс. І як мені пояснили у міністерстві його високопосадовці, контракт не може бути підписаний, тому що моя стратегія не збігається з планами на Довженко-центр. Тому що згідно їх намірів, Довженко-центр мав би бути розділений на декілька інституцій. Тобто ці думки виникали ще тоді. І заступник міністра вважав, що взагалі плівка не має бути збережена, її потрібно утилізувати.

Це не вкладається в голові!

Тобто це дійсно давня історія. Але чому вона [виникає - НВ] зараз, коли Центр начебто перейшов до профільного органу управління, який уже безпосередньо сфокусований і займається кінематографом, якраз має можливість думати не тільки про кіновиробництво, а й про спадщину, чомусь ця ідея вирішена бути реалізованою зараз. У мене для цього пояснень немає.

Як ви будете діяти? Як взагалі буде діяти Довженко-центр в даному випадку? Ми бачимо, що вже на сайті Кабміну є петиція скасувати цю так звану реорганізацію. Наразі вона вже зібрала 2500 підписів, потрібно 25 тисяч. Як ви вважаєте, чи можна ще розвернути цей процес?

Я вважаю, що суспільство відреагувало дуже адекватно. Суспільство українське зараз як ніколи розуміє, що культура й інституції належать йому. Якщо суспільство не буде захищати інституції, то нас буде чекати тоталітарний режим. І якщо інституції будуть діяти в ручному режимі, як власність якихось органів управління, то це несе суттєві загрози для демократії і людських цінностей навіть. Тому суспільство реагує дуже адекватно і демонструє, наскільки для нього важливим є те, чим Довженко-центр займався всі ці майже 30 років. Значить, ми працювали недаремно. Наші вимоги зараз (і ми намагаємося зараз їх розширити, більш чітко сформулювати) — першочергово цей наказ має бути скасовано. Довженко-центр має продовжувати займатися своєю діяльністю, має бути збережена цілісність його колекції. І ми будемо говорити про те, що зараз її треба не ослабити, а навпаки надати їй безпеку. І в цьому нам готові допомагати наші міжнародні партнери. І ми будемо говорити про те, щоб нарешті за 30 років Довженко-центр все ж таки набув статусу державного фонду фільмів, і Україна нарешті б отримала свій державний національний фонд фільмів.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X