Пияцтво проти нудьги. Рецензія на трагікомедію з Мадсом Міккелсеном Ще по одній

14 грудня 2020, 21:05

В український прокат вийшов фільм Ще по одній — нова робота Томаса Вінтерберга — датського і, якщо брати вище, європейського класика, який разом з Ларсом фон Трієром стояв біля витоків руху Догма 95.

Вінтерберг зняв і перший фільм, що повністю відповідав правилам Догми, — Свято 1998 року, але відомий режисер не тільки цим.

Вінтерберг хоч і вибирався періодично на чужі території (Люба Венді, Подалі від шаленої юрми), але завжди відчував своє коріння і завжди намагався ці коріння вивчити. Так на світ з’явився, наприклад, фільм Полювання. Так на світ з’явився і Ще по одній — страшно емпатична історія про датських вчителів-випивох.

Відео дня

НВ
Фото: НВ

1. Сюжет

Наш час. Копенгаген. Четверо чоловіків: історик Мартін, фізрук Томмі, викладач музики Пітер і викладач психології Ніколай нудьгують на своїй роботі - в місцевій гімназії. Їм усім по-різному за 30, життя всіх більш-менш устоялося, втряслося. В цьому і проблема. Хлопцям нудно.

І тут на дні народженні одного з квартету звучить чи то історія, чи то пропозиція насправді, і те, й інше): виявляється є теорія норвезького психіатра і психотерапевта Фінна Скердеруда, згідно з якою людині з народження для щастя не вистачає 0,5 проміле алкоголю в крові. Наступного дня Мартін, зачинившись в шкільному туалеті, робить кілька глибоких ковтків із пляшки з віскі. Урок проходить трохи краще, ніж зазвичай.

Історик розповідає про свою витівку друзям, і тепер вже кожен з них ховає хто горілку, хто вино у шкільних закутках і періодично прикладається до захованого. Викладач психології починає вести щоденник спостереження за всією групою. Спочатку справи у хлопців і справді йдуть сильно краще. Далі все стає трохи складніше.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

2. Сценарій і драматургія

Фільм Вінтерберга починається з цитати данського філософа Серена К'єркегора: «Тепер я сумую лише за тим першим смутком. Що таке юність? — Сон… Що таке любов? — Сновидіння…». І тут же переривається кадрами місцевої і, мабуть, дуже популярної гри, в якій група підлітків п'є і наввипередки бігає навколо озера. Якщо тебе знудить, то потрібно пити знову. І взагалі кожна помилка карається неабияким ковтком спиртного. Всі веселяться.

Так режисер і співавтор сценарію (спільно з іншим помітним датським кінодіячем Тобіасом Ліндхольмом) позначив два вогнію між якими будуть кидатися його герої: екзистенціалізм та алкоголь.

При цьому Вінтерберг не зводить все до банальної історії про кризу середнього віку і про алкоголізм як одну з його пасток. Неспроста вік у кожного з чотирьох експериментаторів різний. Це раз. І Вінтерберг явно мітить кудись ширше (К'єркегор знову ж таки). Це два.

Запій саме так перекладається оригінальна назва стрічки), в який потихеньку скочуються герої, ось цей експеримент, який вони із захватом ставлять над собою стає для хлопців способом втратити контроль над своїми життями, які з віком обросли обов’язками, ритуалами, обмеженнями. Втратити не в повному обсязі (принаймні, на початку такої мети не стояло), а трохи послабити хватку побуту.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Під кінець, підкоряючись сюжетній логіці, експеримент вчителів все-таки стає некерованим. 0,5 проміле переростають в 1,3. Алкоголь стає не засобом, а метою. Попереду урок про користь самообмеження, про баланс. Останнє особливо важливо: Вінтерберг хоч і б'є їх по голові (фізрука навіть занадто сильно), але пляшку не забирає, розуміючи, що крайності на щастя не приведуть.

Його картина взагалі наповнена добротою і любов’ю до людей: істотам тут метушливим, одиноким, що знаходяться в постійному пошуку смислів. І саме через цю любов фільм Ще по одній складається не в трагедію, не в драму, а в меланхолійну комедію. Залишає після перегляду почуття, що не все ще втрачене. Приємне відчуття для тих, хто дістався кінця 2020-го.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

3. Картинка і актори

Принципи Догми 95 — маніфесту, який Вінтерберг придумав з Трієром і який несподівано сильно вплинув на мейнстрімове кіно (той же Голлівуд запозичив у датчан тремтячу ручну камеру) — режисера давно не цікавлять. У Ще по одній є властиві данцеві візуальні гостроти, але в іншому це по-хорошому стандартне європейське кіно.

Сонячне, з якимось прагненням вперед, в незвідане. Це добре римується з бажанням головних героїв повернути собі смак до життя. У центрі історії тут нібито знаходиться Мартін Мадса Міккельсена (він все-таки найпопулярніший європейський актор станом на зараз), але достатньо уваги приділено і трьом іншим персонажам.

Це герої Томаса Бо Ларсена, Магнуса Міллана і Ларса Ранте. Перші двоє разом з Міккельсеном — давні друзі Вінтерберга. Деяких він знімав ще в своїх ранніх короткометражках. Всіх трьох — у фільмі Полювання 2012 року. І це точно зіграло тут в плюс: всі актори не лише грають свої ролі надзвичайно природно і спокійно, але і транслюють той градус душевності, досягти якого можна лише будучи близькими друзями.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

Ще по одній — вердикт НВ

9/10

Фільм Ще по одній — історія про розгублених дорослих, юність яких вже позаду, закоханість теж, попереду ж як їм здається залишилася тільки смерть. І ось цю ілюзію порожнечі життя, її прісності Вінтерберг за допомогою своєї акторської команди чіпкої пісні What a Life датської групи Scarlet Pleasure) з успіхом розвіює.

А фінальний танець Мадса Міккельсена, його стрибок віри, яким закінчується фільм — цілком можливо кращий кіномомент року, що минає.


Ще по одній

Druk

2020 рік

Данія

Режисер — Томас Вінтерберг

У головних ролях: Мадс Міккельсен, Томас Бо Ларсен, Ларс Ранте, Магнус Міллан та інші.

Показати ще новини
Радіо НВ
X