Штани з кропиви і кури напрокат. Як створювалися декорації та костюми для історичного серіалу І будуть люди

31 серпня 2020, 20:05

У понеділок, 14 вересня, на українські екрани виходить 12-серійна історична сага І будуть люди, що охоплює період історії України 1902 — 1930 років.

Історичний серіал І будуть люди за романом українського письменника Анатолія Дімарова, що вийде на каналі СТБ, розповідає про зміни людських доль на зламі епох — перед очима глядачів розгорнеться буремний початок ХХ століття.

Відео дня

Масштабність подій, які охоплює сценарій, вимагала відповідної масштабності зйомок. Для того щоб дотриматися історичної відповідності, автори проєкту запросили різних фахівців. Творча команда зустрічалася з історичними консультантами, відвідувала музеї, вивчала соціально-побутові традиції українців.

«Передусім, ми надихалися традиціями Полтавщини, намагаючись максимально дотримуватися історичної правдивості. Оскільки в серіалі дія відбувається протягом 30 років, ми воліли передати перетворення, які проходила Україна з 1902 до 1930 року. Головною метою було занурити глядача, передусім емоційно, у зміни, що відбувалися в житті людей у той непростий період. Ми прагнули показати, як це відбилося на характерах героїв, їхніх цінностях і, зрештою, виборі, який вони робили в певний переломний момент», — розповіла виконавчий продюсер Валерія Ткачук.

Історична сага охоплює період історії України 1902 - 1930 роки (Фото: @FILM UA)
Історична сага охоплює період історії України 1902 - 1930 роки / Фото: @FILM UA

Знайти, побудувати, спалити, відновити

За сюжетом, дія відбувається у шести селах на початку ХХ століття. Знімальна група поставилася до вибору локацій дуже прискіпливо. Автори шукали автентичні об'єкти тих часів, а для натурних сцен — відповідні краєвиди, щоб знімати комплексно, загальними планами. Від початку було зрозуміло, що хутір Івасют, головну локацію, доведеться будувати, і буде непросто визначитися, де саме.

Місце для будівництва мало бути віддалене від сучасних будинків, але поруч із пшеничним полем, річкою, лісом і ґрунтовою дорогою, якою б мальовничо проїздили кіньми герої. Наявність достатнього простору для розміщення знімальної групи та техніки також стала важливою вимогою. Команда фільму шукала таку локацію по всій Київській та сусідніх областях. І вона знайшлася у Васильківському районі на Київщині, біля села Барахти. Загалом пошуки локації тривали чотири місяці.

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Будівництво і декорування Хутора — ще два з половиною місяці. Почали знімати влітку, а за сценарієм саме в літній період відбувається пожежа на Хуторі, тож довелося враховувати, як під час зйомок спалити частину декорацій, а потім добудувати.

Стіни основної хати Хутора розписані вручну за традиціями малюнків тих часів. А стріха зроблена з очерету, який спеціально привезли з Одеської, Херсонської та Миколаївської областей.

В цілому, в серіалі задіяно близько двісті об'єктів: будинки героїв (екстер'єри та інтер'єри, клуні, стайні тощо), лікарні, каторга, схрон, в’язниця, школа, семінарія, суд, міські квартири, кабінети, залізничний вокзал, церкви, величезна кількість натурних майданчиків. Крім Хутора було спеціально створено ще сім комплексних об'єктів. Багато сцен знімалися у Національному музеї народної архітектури та побуту Пирогів у Києві та музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
@FILM UA
Фото: @FILM UA

Кури в оренду

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Під час зйомок на Хуторі навіть жили домашні тварини, аби відтворити справжнє життя села. Практично в кожній серії присутні коні. Двоє коней жили на Хуторі постійно, і стали друзями знімальної групи.

Загалом у серіалі задіяно близько 25 коней і один справжнісінький віл. Курей, гусей, кіз і навіть свиню творці проєкту орендували в селах Васильківського району. Вони жили на хуторі весь знімальний період, а це близько півроку, де за ними доглядав спеціально найнятий фахівець. Потім тварин повернули власникам. Також на Хуторі встигли пожити три різні собаки — у кожний період історії своя. Одна з них, на прізвисько Аліса, стала улюбленицею режисера, і коли знімальний процес закінчився, її вітали, як справжню акторку.

Бабусині рушники та колекційні речі

Побутові предмети та прикраси збиралися по всій Україні: купувалися на барахолках, орендувалися на складах реквізиту, в музеях і в колекціонерів. А головне — своїми речами ділилися звичайні мешканці сіл, бабусі й дідусі членів команди. Вони передавали старовинні ікони, свічники, вишиті рушники.

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Реквізитори уважно ставилися і до їжі в кадрі. При підготовці обговорювалися всі деталі, зокрема страви, що мали бути на столах. Спеціальна пекарня готувала для фільму хліб, а весільний коровай створювався за історичними фотографіями.

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Штани з кропиви

«Я закінчила Державну академію декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука, моєю спеціалізацією були народний костюм і вишивка. І тому я впевнено взялася за цей проєкт, де змогла скористатися своїми вміннями на сто відсотків. Я власноруч вишивала деякі елементи сорочок, очіпків та наміток, вручну шила сорочки.

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Основним джерелом інформації став альбом «Україна та українці», де є багато фотографій різних областей та часів. При підготовці я брала за основу Полтавщину, хоча в цілому завданням було зробити мікс народних костюмів України. Нашу команду також консультувала Олександра Сторчай — старший науковий співробітник Музею Івана Гончара, досвідчений історик та дослідник народного костюма і побуту українців. Вона зробила для нас тригодинну лекцію з одягання народного костюму", — розповіла художниця з костюмів Ірина Жураківська.

@FILM UA
Фото: @FILM UA

Над пошиттям одягу, головних уборів та взуття працювали шість ательє. Для костюмів художники використовували натуральні матеріали — льон, шовк, вовну, конопляне та навіть кропив’яне полотно, до того ж домоткану тканину початку ХХ століття. З них вручну шили жіночі й чоловічі сорочки, свитки, керсетки, спідню білизну, все це — відповідно до соціального становища персонажів. Наприклад, головний герой Ганжа в молодості носив сорочку та шаровари з кропиви, як найбідніші верстви населення. А це дуже колючий і жорсткий матеріал.

Святкові та весільні сорочки головних героїв вишивались на машинці, проте техніки та малюнки використовувались автентичні, і збирались сорочки вручну. А багато елементів команда Ірини шила безпосередньо на знімальному майданчику.

Нагадаємо, серіал заснований на історичному романі українського письменника Анатолія Дімарова, виданий 1977 року у видавництві Дніпро. Найбільш відомий він за творами Блакитна дитина, На коні та під конем, Біль і гнів. Режисер серіалу Аркадій Непиталюк. І будуть люди створений FILM.UA Group і телеканалом СТБ на замовлення Міністерства культури і інформаційної політики України.

Редактор: Юлія Найденко
Показати ще новини
Радіо НВ
X