Поспішайте побачити. Сценаристка Наталка Ворожбит — про те, чому серіали — це нові романи, а комедія — найскладніший жанр

9 квітня 2021, 11:40
НВ Преміум

Успішна серіальна сценаристка Наталка Ворожбит розмірковує про небувалий підйом, який переживає сьогодні жанр мильної опери, й анонсує свої нові роботи, зокрема український аналог Сексу у великому місті.

Усім, причетним до світу кіно і телебачення, добре відомо, що до сценаристки Наталки Ворожбит стоїть черга. Та й сама вона зізнається, що сьогодні пропозицій до співпраці у неї хоч греблю гати. Статус Ворожбит підтверджує успіх фільму Кіборги й серіалу Спіймати Кайдаша. І в першому, і другому випадку всі тексти написала вона.

Відео дня

Стосовно Кайдаша, знятого за мотивами твору українського класика Івана Нечуй-Левицького, то він став чи не найпопулярнішим продуктом вітчизняного виробництва у жанрі мильної опери за останній час.

Із Ворожбит НВ зустрічається напередодні важливої для неї події: у травні на широкі екрани виходить фільм Погані дороги, де вона не тільки написала сценарій, але й уперше виступила як режисерка. Матеріалом для фільму слугували розповіді та історії, почуті Ворожбит під час роботи над фільмом Кіборги у містах та селах на лінії фронту на сході країни. Ще одне джерело — численні поїздки сценаристки «на війну», де вона на волонтерських засадах створювала самодіяльний театр, допомагаючи дітям і військовим, які перебувають там, промовляти зі сцени свої емоції.

Працюючи над фільмом Погані дороги, ви багато їздили на прифронтові території. Якими ви бачили людей, які живуть там? Як виглядає їхнє життя?

— Коли я їздила працювати з підлітками у селищах на кордоні окупованих територій, то бачила, як існують паралельні світи. Ось тут українська армія, яка базується у цьому містечку, а ось тут місцеве населення. І вони одне одного не сприймають, не помічають, зневажають, однаково погано одне до одного ставляться. І це от найстрашніше, що я побачила.

Але минає час і неминуче починаються взаємини у чоловіків і жінок, починають якісь побутові питання вирішувати, комусь потрібен захист. І поступово, поступово питання ідеології залишається трошки збоку. І люди раптом бачать людей. І от коли люди бачать людей, а не явище, то ті ж військові конкретну людину готові захищати незалежно від її поглядів.

Є ще один феномен такого ретельного впізнання «чиї ви будете». Пам’ятаю, наприкінці 2014 року таксист, який зустрічав нас у Слов’янську, слухав радіо «ЛНР», ми з колегою напружилися, і таксист моментально відчув нашу напругу, і коли ми на кілька хвилин вийшли до магазину і повернулися, у салоні вже грала інша хвиля, де Софія Ротару співала щось у стилі «повертайся в Україну». Оце чуття — воно теж про війну. Людям із громадянською позицією важко, але у них є віра і є на що спиратися. Аполітичні, опинившись у війні, виживають у ній отаким чуттям, їм навіть нема за що триматися.

ВЕЛИКА РОБОТА: Фільм Погані дороги став режисерським дебютом драматургині Наталки Ворожбит (Фото: DR)
ВЕЛИКА РОБОТА: Фільм Погані дороги став режисерським дебютом драматургині Наталки Ворожбит / Фото: DR

— Протягом останніх років українські фільми стали отримувати міжнародні нагороди. За винятком Племені, майже всі вони про війну на Донбасі. На ваш погляд, ми можемо бути цікаві західним глядачам фільмами не на військову тему?

— Я думаю, що після накопиченого досвіду вже так. Мені здається дуже ми збагатилися у такому якомусь драматичному сенсі, збагатилися цією війною, цим досвідом, і, напевно, стали глибше відчувати. Я пам’ятаю, як мені важко було придумати, про що писати, а зараз раптом така переоцінка цінностей, і багато чого сталося. І це вплине не тільки на військову тематику, це має вплинути і на якісь інші історії. У нас дуже розширилася свідомість. У творчих людей так точно.

Показати ще новини
Радіо НВ
X