«Люди давали мені відчуття безпеки». Французький актор Едріан Роб — про приїзд в Україну і зйомки в українському серіалі Перевізниця
Едріан Роб у серіалі Перевізниця (Фото:@Starlight Media)
В Україні знімають новий серіал Перевізниця. Крім українських акторів ролі в ньому виконають також французи, і серед них Едріан Роб, який приїхав для зйомок в Україну попри війну.
Новий драматичний серіал Перевізниця від сценариста і шоураннера популярного серіалу Перші ластівки Євгена Туніка розповість історію українки та професійної психологині, чиє життя перевертається з ніг на голову після 24 лютого 2022 року, коли починається повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вона приймає рішення залишитись в Україні і стати перевізницею для людей, які прямують до більш безпечних місць чи шукають рідних.
Головні ролі у ньому виконали Анастасія Карпенко, Ігор Колтовський, Катерина Григоренко, Михайло Дзюба, а також французькі актори Андріан Роб, Антуан Ербес і Каріна Бет Орр. Серіал складатиметься з 10 серій і вийде на екрани в 2024 році, в тому числі у європейських країнах, адже українська кінокомпанія Starlight Media знімає його у колаборації з легендарною французькою кінокомпанією Gaumount.
Французький актор Ендріан Роб розповів про свій приїзд в Україну, охоплену війною, пояснив своє рішення зніматися у серіалі і поділився враженнями від роботи та перебування в Україні.
— Чому ця історія важлива для вас настільки, що ви приїхали в Україну на знімання під час війни?
— Моя дружина — українка. І я бачив шкоду, яку Росія завдала Україні та її народу з 2014 року. Я був свідком цього всі ці роки. Моя дружина втратила кількох своїх друзів на Майдані, а рік тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, мати моєї дружини переїхала жити до нас. Їй довелося залишити чоловіка, з яким вона прожила 30 років. І це лише одна крапля з океану сліз українського народу.
Тому ця історія важлива для мене, і я хотів бути її частиною. Я хотів підтримати Україну та її народ через цей потужний проєкт.
— Ви бачили та знали все з новин. Чому ви не побоялися їхати до України?
— Не можу назвати себе хоробрим. Те, що я зробив, не є неймовірним у порівнянні з тим, як живуть люди в Україні щодня. Ми говоримо про боротьбу за те, щоб країна мала свободу — це і є мужність. Допомагати іншим українцям, привозити їжу, евакуювати цивільних з проблемних районів. Для мене це мужність.
Зі свого боку, я глибоко вірю в український народ та його армію, і протягом усієї подорожі я відчував себе в безпеці, тому що люди давали мені відчуття безпеки. Люди з команди, люди, з якими я просто перетинався, коли йшов вулицею, замовляв їжу чи купував одяг. Люди давали мені відчуття безпеки.
— Розкажіть про свої дні в Україні. Що вас зацікавило?
— Я мав час походити Києвом. Я великий фанат Руслана Багінського, тому купив собі головний убір.
Здебільшого я просто гуляв і хотів побачити вулиці та людей, відчути атмосферу міста. Я пішов на скляний міст, і мені було дивно там ходити, тому що пам’ятаю день, коли неподалік нього впала ракета. Я просто проживав те, що мене оточувало.
— Це був ваш перший візит в Україну?
— Ні, перший раз я приїхав у 2012 році. Я провів майже три місяці в Івано-Франківську, на батьківщині моєї дружини. А вдруге я приїхав у 2015 році, бо хотів, щоб мої батьки побачили Україну.
— Які ваші враження від знімання під час війни? Якою ви бачите Україну зараз, після роботи з українською командою?
— По-перше, це була така тепла зустріч від команди. Ми відчували, що всі були раді нас бачити, і це було чудово. І разом з тим, це було дивне відчуття — знати, що у кожного на знімальному майданчику є сім'я або друзі, які воюють за Україну, навіть деякі люди зі знімальної групи пішли воювати. Я всіх дуже поважав. Я захоплююся ними, їхньою мужністю, силою та стійкістю. Я відчував величезний зв’язок з Україною.
Команда була приголомшливою, дуже професійною. Кожен знав, що саме він має робити. Ніхто не займав більше місця, ніж йому належало. Тож ми завжди могли викластися на повну. Знаєте, Євген (Євген Тунік, сценарист і шоураннер — nv.ua) керував своєю командою майстерно. Я відчував себе впевнено і міг вільно виражати почуття свого персонажа, знаючи, що ніхто не поставить під сумнів мою роботу. Ми всі хотіли викластися на повну за ці дні знімань.
— Чим цікавий для вас ваш персонаж?
— Мене зацікавив мій персонажем, тому що його історія — це реальні події мого життя. Коли я познайомив свою дружину з батьками, ми не отримали теплого прийняття від моїх батьків. Тому я відчув зв’язок із Саймоном, моїм персонажем. Хоча, все було тихіше, не так бурхливо, як у сцені, і ми не сварилися з моєю мамою, але я відчував, що мама не дуже сприймала наші стосунки на початку. У неї була неправильна думка про мою дружину та її наміри. І це те, через що проходить Саймон.
Історія також показує героїв не з армії, а героїв-громадян, і, як я вже казав, кожен відіграє важливу роль у боротьбі за свободу, і боротьба може бути також шляхом надання допомоги. І це те, що мені сподобалося. Кожен українець є героєм. Кожен українець є прикладом для західних країн.
— Чому, на вашу думку, історію цього серіалу має побачити європейський глядач?
— У Франції нам потрібно більше знати про Україну. До зустрічі з дружиною для мене Україна і Росія були схожими. До війни французи клали російську та українську мови в один кошик, але це неправильно. Вони не однакові. І ніколи не були однаковими.
Потім я зацікавився українською культурою, почав читати книжки та зрозумів, що Росія вже завдала Україні стільки шкоди, і що Україна хотіла бути самостійною і 400 років тому, і 200 років тому. Це дві різні національності, культури та мови. Якщо я кажу, що Бельгія і Франція однакові, то це не так. Частина Бельгії розмовляє французькою, але вони мають власну культуру і традиції.
Україна знаходиться далеко, та по суті - лише близько 3000 кілометрів від Франції. Якщо ми не хочемо у майбутньому йти тим самим шляхом, яким Україна йде зараз, ми повинні підтримувати Україну стільки, скільки їй потрібно. І я хочу, щоб французи це розуміли. Я хотів би, щоб французи подивилися цей серіал, тому що легко робити припущення на основі того, що ми чуємо від інших або в соціальних мережах.
— Що вам найбільше запам’яталося під час першого знайомства з Україною?
— Дружина з батьками привезла мене в Карпати. Вони показали мені багато чого, наприклад, як там їдять у колибі та співають пісні. Це залишило таке глибоке враження про те, як вони дбають про традиції, поважають їх і вчаться від них. Вони також піклуються один про одного і поважають сімейні кордони. А в Україні я відчув набагато більший, набагато глибший зв’язок з батьківщиною, з їхніми предками. Мене вразила їхня гостинність.
— Чого очікуєте від цієї роботи?
— Для мене найголовніше, щоб серіал подивилося якомога більше глядачів. Я просто хотів принести свій камінчик до цього колосального пам’ятника. А він більший за мене.
