Сенцов, Серебренніков та Холодна війна. Щоденник Юлії Сінькевич з Канн

14 травня 2018, 09:13

Юлія Сінькевич, генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю, член Наглядової Ради Української кінокадеміі веде свій щоденник з Каннського кінофестивалю спеціально для НВ. Style.

Каннський кінофестиваль у розпалі. Цієї пори року сюди традиційно з'їжджаються десятки тисяч кінопрофесіоналів і кіноманів з усього світу - на час проведення фестивалю чисельність населення Канн завжди збільшується більше ніж втричі. Тільки журналістів тут щороку присутньо понад 4000. Звісно, готелі і ресторани тут же піднімають ціни в кілька разів - це вже своєрідна щорічна традиція.

Відео дня

Цього року програма фестивалю має помітний політичний контекст. У програмі Особливий погляд вже відбулася прем'єра фільму Донбас українського режисера Сергія Лозниці. Перед показами програми Тиждень критики завжди згадують Олега Сенцова. У конкурсній програмі фестивалю вже показали фільм Кирила Серебреннікова Літо - без присутності самого режисера, який з серпня минулого року перебуває в РФ під домашнім арештом.

У Каннах режисера підтримали - на червоній доріжці розгорнули великий плакат з написом Kirill Serebrennikov, з яким позували на тільки учасники знімальної групи, а й президент і директор фестивалю П'єр Лескюр і Тьєррі Фремо. Також у фільмах, які цього року демонструють під час фестивалю, активно проявлені жіночі теми, а в різних програмах представлені в трендах гендерна рівність та права жінок.

Традиційну популярність на фестивалі мають покази фільмів-учасників програми Un Certain Regard (Особливий погляд) - другій за значущістю після основного конкурсу Каннського кінофестивалю. 10 травня в ній було представлено ​​картину Кордон (Border) іранського режисера Алі Аббасі, який зараз живе і знімає у Швеції. Два роки тому його перша повнометражна робота - трилер Шеллі - стала справжньою сенсацією на Берлінале, де була показана в рамках програми Панорама.

Але, правду кажучи, не можу сказати, що Кордон дуже мене вразив. А ось фільм Petra іспанського режисера Хайме Росалеса однозначно можу рекомендувати до перегляду. Фільм порушує складну тему взаємин між дітьми і нерідними батьками і явно претендує на те, щоб стати візитною карткою режисера.

Дуже багато позитивних відгуків збирає фільм Холодна війна польського режисера Павла Павліковського (до речі, це перша за тридцять років стрічка польською мовою в конкурсній програмі Канн). Оскароносний режисер (його фільм Іда здобув Оскар у 2013 році як Найкращий фільм іноземною мовою) представив на фестивалі фільм-історію кохання людей, які з огляду на певні обставини не можуть бути разом. Картина, поставлена ​​на тлі Холодної війни в Польщі, Берліні, Югославії та Парижі 1950-х, - надзвичайно атмосферна, дуже красиво знята, з чудовою музикою. Поки що це найкращий фільм з усіх, що я дивилася тут. І, судячи з резонансу після прем'єри, ця картина цілком здатна претендувати на перемогу на фестивалі.

До речі, нарешті прояснилася ситуація з фільмом закриття фестивалю - ним усе-таки стане Людина, яка убила Дон Кіхота режисера Террі Гілліама. Тривалий час це було під питанням через судові розгляди між режисером і продюсером картини. Але тепер питання закрите - і, якщо не станеться нічого непередбаченого, в останній день фестивалю ми все-таки побачимо саме цю картину. До речі, роботу над нею Гілліам почав майже 20 років тому, і весь цей час його на зйомках переслідували невдачі. Втім, режисер усе-таки з ними впорався - що ж, тим більше очікуваною стане прем'єра фільму в Каннах.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Редактор: Юлія МакГаффі
Показати ще новини
Радіо НВ
X