Рідні. Рецензія на документальний фільм Віталія Манського про природу українсько-російського конфлікту

31 січня 2017, 21:02
В український прокат виходить документальна картина Рідні, в якій режисер Віталій Манський на прикладі своєї сім'ї намагається усвідомити суть війни. У Росії цей фільм у прокат не вийде

З тієї простої причини, що «українське питання» в Росії сьогодні стоїть як ніколи гостро. І, хоча Манський зняв аж ніяк не проукраїнську агітку, його робота у вузький коридор великоросійського мислення не вписується.

Відео дня

Втім, в Україні вона теж багато кому не сподобається. Насамперед, ура-патріотам, які в більшості випадків мислять зовсім не «ширше», ніж згадані вище великодержавники.

Ні тим, ні іншим може не сподобатися в Рідних якраз те, через що нова робота Манського представляє найбільший інтерес для вдумливого глядача. Через спроби об'єктивного погляду.

Фанатики, як відомо, об'єктивність не люблять. Нею складно маніпулювати у своїх цілях.

Виталий Манский родился во Львове, сейчас живет в Латвии
Виталий Манский родился во Львове, сейчас живет в Латвии Фото:

Дія Рідних починається у Львові — рідному місті Манського, який нині живе в Латвії — в травні 2014 року і закінчується через рік. Київ, Донбас, Одеса, Севастополь — сім'я Манського, ті самі «рідні», розкидані по різних куточках України, поділеної на частини війною і анексією.

Розмови з ними — прості житейські, без показних монологів на камеру, як часом знімають документалісти — і складають більшу частину картини. Вони чергуються з майстерно підзнятими кадрами, які показують будні на вулицях міст.

Життя йде своєю чергою, хтось на кухні розмірковує про те, чи варто у Львові й надалі захоплюватися красенем-мужчиною Михалковим, хтось йде на ринок, а на задньому плані — колона танків.

Приватне життя, яке перемелює на жорнах життя суспільного. Справжня підоснова тих однобоких і часом примітивних картин світу, які протиставляють один одному люди, що опинилися по різні боки барикад.

Родные (2016)
Родные (2016) Фото:

Істина — вона, як завжди, десь посередині між полярними поглядами сторін конфлікту. І найчастіше тому нікому не потрібна.

Манському безумовно докорятимуть маніпуляціями цією самою істиною, але в цьому випадку виправдатися легко. Режисер знімав своїх рідних. Тут не показні «брати – слов'янські народи», а реальні родичі. Сім'я по різні боки лінії вогню.

Манський вдається до різних засобів для того, щоб зробити фільм більш достовірним і зворушливим. Приміром, фоном для розмов часто стає телевізор. В одних випадках там говорять українською, в інших — російською. Є вставки парадів, новорічних привітань президентів обох країн.

Кути екрана скруглені, що викликає в пам'яті асоціації зі старою плівкою. Багато фрагментів відзняті максимально буденно – в них відсутні будь-які елементи постановки як такої. Закадровий голос неспішний і немов адресований особисто тобі. Немов не в кінозалі сидиш, а там само – на кухні біля телевізора.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Родные (2016)
Родные (2016) Фото:

Деколи звучить ностальгійна музика з 17 миттєвостей весни, немов нагадуючи, що всі ми родом з однієї країни. І тут же хтось обіцяє (тоді в 2014 році!) що війна закінчиться ще до зими. І тут же — біженка з Донецька, яка ніяк не може усвідомити, що для багатьох в Україні вона — «терористка».

Шарів у цьому пирозі більше, ніж два. Тут і дідусь – житель Донбасу, який пам'ятає війну з «бендерами» з 1940-х років. І по-радянськи обставлені квартири, де живуть люди, немов застиглі в часі. І онучок призовного віку, який малює карикатури на Путіна у вигляді Гітлера.

І безтурботні дівчата у львівському кафе, повз яке несуть труну загиблого в АТО солдата. І бомж, який спить на московській вулиці поруч з плакатом з написом «Спасибі Путіну за Крим», що валяється на землі.

Родные (2016)
Родные (2016) Фото:

Хтось скаже, що Манський взяв за точку відліку дуже просту й очевидну думку про те, що прихильність до близьких важливіша за політичну позицію. І що така точка зору може бути тільки локальною — стосовно, скажімо, своєї сім'ї.

Але хтось побачить у Рідних важливе нагадування про те, що рідні є у всіх. І що «чужі» і «свої» – це взагалі не такі вже несумісні поняття. Просто потрібно навчитися чути один одного.

Вердикт НВ:

9/10

Хороше документальне кіно на злобу дня для вдумливого глядача. Тягуче, вимагає повного занурення і максимальної концентрації. По суті, робить з глядача співавтора в пошуках простої і дуже важливої життєвої істини.

Читайте також - Мовчання. Рецензія на філософську драму Мартіна Скорсезе

Показати ще новини
Радіо НВ
X