Чужий серед своїх. Рецензія на фільм Клінта Іствуда Річард Джуелл

20 лютого 2020, 15:56

В український прокат вийшов фільм Річард Джуелл — біографічна драма про охоронця, який спочатку врятував сотні людей від вибуху саморобної бомби, а потім був несправедливо звинувачений в її ж виготовленні

НВ
Фото: НВ

Справа мала місце під час літніх Олімпійських ігор 1996 року.

Ім'я охоронця режисер фільму Клінт Іствуд виніс у назву, тим самим продовживши споруджувати красиві у своїй лаконічності пам'ятники простим американцям, які вимушено ставали героями і заплатили за це надто високу ціну.

Відео дня

1. Сюжет

Атланта. 1986 рік. Огрядний хлопець на ім'я Річард Джуелл працює офісним клерком в одній юридичній фірмі. Багато людей його якщо і помічають, то тільки для насмішок. Але не Вотсон Брайант - енергійний адвокат з пристрастю до шоколадок Снікерс.

Брайант не гребує заговорити з Джуеллом і дізнається про його любов до порядку, уміння помічати дрібниці й мрію стати поліцейським. Проходить десять років. Річард таки став поліцейським, але ненадовго: його розжалували за понадмірне завзяття. Звільнили хлопця і з поста університетського охоронця. Пристрасть до інструкції підвела його і тут.

Єдиний випадок, коли вона нібито спрацювала в плюс, трапився в 1996-му на літніх Олімпійських іграх в Атланті. Річард охороняв порядок під час концерту й випадково помітив кимось залишений рюкзак кольору хакі. Там, незважаючи на скепсис колег і поліції, виявилася бомба.

Національним героєм Річард пробув всього два дні. На третій ФБР пустило слух, що він головний підозрюваний. Медіа, відчувши сенсацію, розпалили з іскри підозри вогонь звинувачення, і за кілька годин невинна людина стала ворогом суспільства номер один.

Кадр из фильма
Фото: Кадр из фильма

2. Сценарій і драматургія

У всьому цьому, крім великої особистої трагедії (зайве говорити, що після настільки голослівних звинувачень життя Джуелла кардинально змінило свою течію), є і велика іронія: Річард - по суті продукт американської системи, проти якого ця ж система раптово повстала.

Любитель постріляти (кількість одиниць вогнепальної зброї в його будинку до комічного величезна), любитель фастфуду (Джуелл без перебільшення огрядний чоловік), любитель правил і, чого вже гріха таїти, влади теж, Річард - плоть від плоті США. Він трохи ексцентричний і проходить по розряду великої дитини, але без підтримки таких як він Трамп, наприклад, президентом не став би.

Іствуд - великий портретист американського народу, його нещасть, його простоти, що дратує, і його подвигів. І в фільмі Річард Джуелл 89-річний режисер показав нам нового героя. Він не винен, і це ясно з перших хвилин, він суперечливий, і це дуже важливий момент, який Іствуд не раз підкреслює, і він нібито ідеально вписується в психологічний портрет «самотнього підривника», методичок яких багато на запорошених полицях ФБР. Коло замкнулося, змія вкусила свій власний хвіст.

Крім іронії, Іствуд транслює звичний супутній набір таких справ. Зарозуміла лінь федеральних агентів, які вчепилися в єдину безпосередньо пов'язану з вибухом людину, нагадує нам про те, що держава - це, крім усього іншого, ще й потенційний ворог.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Безпринципність деяких журналістів, котрі з задоволенням одягають цю лінь в слова, нагадує нам про те, що всю інформацію, що отримується зі ЗМІ, потрібно піддавати здоровому сумніву.

При цьому фільм Річард Джуелл взагалі не претендує на що-небудь. Він позбавлений пафосу й моралізаторства. Іствуд давно став Джоном Фордом кінця XX століття і початку XXI-го: він розповідає історії. Прості, дохідливі, сумні. Про жінку-боксера, яка знищила себе в гонитві за американською мрією, про пілота, який дізнався, що у ризику, навіть виправданого, є ціна, про снайпера, який просто виконував свою роботу і про охоронця, який завжди був напоготові.

У фільмах Іствуда щоденні герої зі знаменитої пісні Бові платять за свій ненавмисний героїзм непомірну ціну. Але висновок режисер-стоїк робить один, не цинічний і не іронічний: треба продовжувати, незважаючи ні на що.

Кадр из фильма
Фото: Кадр из фильма

3. Актори і картинка

Кеті Бейтс за свою роботу над роллю матері Джуелла отримала номінацію на премію Оскар в категорії Краща актриса другого плану, але з таким же успіхом номінувати можна було й Пола Волтера Хаузера, який неймовірно точно й делікатно зіграв головного героя, і Сема Роквелла, який відповідав за його адвоката.

На користь Хаузера говорить і його схожість із справжнім Річардом Джуеллом. Актор зіграв скороминущу роль дурнуватого охоронця чоловіка головної героїні у фільмі Я, Тоня. У майбутньому його можна буде побачити в новій картині Спайка Лі П'ять корешів, де Хаузер виконає одну з головних ролей. Що не може не радувати.

Дві важливі для додаткових смислів фільму ролі у Джона Хемма й Олівії Вайлд. Перший відповідає за зарозумілу лінь представника офіційної влади, друга - за безпринципну журналістику.

Обидва персонажа прописані трохи ходульно. Особливо це стосується героїні Вайлд, яка за дві години екранного часу проходить стандартний шлях від хвойдуватої репортерки до чуйного до чужих бід професіонала. Хеммові ж не звикати грати персонажів, що викликають неприязнь.

Візуально фільм Річард Джуелл не привносить у всесвіт Іствуда нічого нового, але якщо врахувати, що в ньому й так відбивається життя цілої країни, привносити туди вже нічого не треба.

Кадр из фильма
Фото: Кадр из фильма

Річард Джуелл - вердикт НВ

8/10

Історія справжнього Річарда Джуелла говорить сама за себе і зайві зусилля від неї б тільки відвернули. Тому і картина Клінта Іствуда позбавлена нюансів і подвійного дна. Режисер поставив собі за мету її просто переказати.

З чим і впорався з властивою йому мудрістю і досвідом.


Річард Джуелл

Richard Jewell

2019 рік

США

Режисер - Клінт Іствуд

У головних ролях: Пол Волтер Хаузер, Сем Роквелл, Кеті Бейтс, Джон Хемм, Олівія Вайлд та інші.

Показати ще новини
Радіо NV
X