«Світ став тісніший». Режисерка Стоп-Землі Катерина Горностай про підлітків, авторське кіно та увагу глядача

20 січня 2022, 12:24

20 січня в український прокат виходить повнометражний дебют режисерки Катерини Горностай Стоп-Земля. Світова прем'єра фільму відбулася на Берлінському кінофестивалі 2021, де він переміг у конкурсній програмі Generation 14+.

Українська прем'єра Стоп-Земля відбулася на Одеському кінофестивалі. Тут фільм знову мав успіх та отримав Гран-прі ОМКФ. Наразі фільм є одним з двох претендентів на Шевченківську премію 2022.

Відео дня

Ведучі програми Новий день на Радіо НВ поговорили з режисеркою Катериною Горностай про її гучний дебют.

Інна Марецька: Катю, вітаю вас, що все-таки виходить ваше дітище у широкий прокат. Таке банальне питання, але про це треба запитати: про що фільм і чому глядачі, наші слухачі мають піти і подивитися?

Катерина Горностай: Оскільки ви бачили фільм, ви можете уявити, що це важке питання. Я завжди відповідаю більш абстрактно, сподіваюся, що цим я зацікавлю тих людей, які цікавляться. Це історія про 11А клас, п’ять днів зимового 11 класу, останнього року школи; підготовки до екзаменів, переживань щодо цього.

Але це така обгортка. Всередині це історія про дівчинку Машу, яка дуже любить своїх друзів, друзі люблять її, у неї все добре в житті, але вона все одно дуже сильно переживає через те, що їй 16 років і це важкий вік у будь-якому разі, навіть якщо у тебе все нормально у твоєму житті. І також є паралельна історія хлопчика Саші, який її однокласник і «краш» за сумісництвом, у нього є окрема своя лінія.

І взагалі це трошки такий портрет цього класу, там дуже багато героїв і така доволі побутова проста історія про це буття школярем і молодою людиною в умовному 2020 році, наприклад.

Алла Кошляк: А все ж таки, якщо спробувати описати глядача, для кого в першу чергу це знято? Це для таких же підлітків, щоби вони подивилися на себе як у дзеркало? Це для людей, які вже погано пам’ятають шкільні роки і так згадують себе, ностальгічно повертаються в свої 16 років? Чи для батьків, аби вони трошечки краще зрозуміли, що в тих 16-літніх нині коїться в голові?

Катерина Горностай: Я просто ідеалістка в цьому сенсі, тому я для себе визначила три основні групи нашої цільової аудиторії. Це, звісно, молоді люди, які зараз у цьому віці, очевидно. Це люди мого віку і трошки старше, нашого з вами віку, які дійсно ностальгічно цю історію можуть перепрожити і згадати себе в 16, і з цієї дистанції, умовно, 15−20 років від школи якось подумати про себе. Який ти був тоді, які ти собі ставив цілі та плани, як це сталося; що втілилося, що було неважливим, а ти тоді важав, що це просто кінець світу, якщо не станеться… І, звісно, для батьків, які мають змогу з цим фільмом трошки «піддивитися» за своїми дітьми в тому середовищі, в якому вони не можуть спостерігати природно свою дитину … Це вже не дитина, а молода людина, вона йде з дому, і це вже якийсь новий рівень соціалізації, інше середовище, в якому своя дитина зовсім інакша. І ще дуже цікаво, що ми дуже хотіли позбавити цей фільм стандартних кліше, чорнушних речей, які часто притаманні фільмам про підлітків. Зробити трошки більш прогресивну в цьому сенсі історію, не архаїчну: зі стрілками під школою, якимось таким насильством, булінгом і подібними речима, які дуже часто є в таких фільмах. А показати підлітка майбутнього умовно. Тобто це трошки така утопічна школа, утопічний світ молодої людини…

Кадр з фільму Стоп-Земля
Фото: Кадр з фільму Стоп-Земля

Інна Марецька: А загалом як відбувався кастинг? Відомо, що ці герої  — це не професійні актори.

Катерина Горностай: Я завжди кажу, що це люди, які вперше грають у кіно. Вони працювали на рівні професійних акторів, тобто їхню роботу я вважаю абсолютно професійною. Тому це не зовсім чесно говорити щодо них, що вони не професійні, бо вони працювали як професійні актори, отримували за це зарплату…

Так, ми шукали їх дуже довго, це були такі пошуки, і вони до нас самі приходили, надсилали заявки, і ми ходили до школи, шукали їх. Тобто це був величезний процес підготовки до лабораторії, коли ми вже знайшли цих 25 людей. Довго шукали.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Алла Кошляк: Мені першу десь третину фільму здавалася трохи штучною мова. Занадто вона в них була літературна, здавалося, що діти так не говорять. Але потім я звикла і перестала це помічати. До речі, деякі мої знайомі говорять, що у них був схожий ефект. Довелося якось занурювати цих підлітків у таке мовне середовище, аби вони дійсно говорили трохи менше суржиком або російською, а більше українською?

Катерина Горностай: Вони не говорять суржиком, суржик їм не притаманний. Це київська молодь, яка знає українську мову і просто нею в основному не користується в побуті. Наша задача під час підготовки в лабораторії була — просто надихнути їх користуватися українською в побуті, імпровізувати українською.

Актори Стоп-Землі на Одеському кінофестивалі 2021 (Фото: ОМКФ)
Актори Стоп-Землі на Одеському кінофестивалі 2021 / Фото: ОМКФ

Інна Марецька: А ці всі діалоги, це була більшою мірою імпровізація чи вони прописані?

Катерина Горностай: Звісно, імпровізація, бо мені здається, як режисерці, що якраз ця мовна органіка виникає саме тоді, коли людина знає, що саме в цій сцені відбувається, наприклад, про що цей діалог, але говорить це своїми словами, для мене це було супер важливо.

Люди, тим більше типажі, які вперше беруть участь у зйомках, їх не можна змусити говорити моєю мовою, це не органіка. А ось органіка виникає саме тоді, коли вони від себе говорять та імпровізують українською. Але це дивна штука, чому? Ви ж зараз говорите літературною українською, чому діти у школі не можуть говорити літературною українською?

Інна Марецька: Катерино, а чому вирішили знімати про підлітків? У вас цікаве життя шкільне було?

Катерина Горностай: Насправді воно було у мене не цікаве. І саме тому я вирішила зняти таке кіно про підлітків, яке відображало би оцю нібито нецікавість звичайного підліткового життя. Бо дуже багато є фільмів, які дійсно розказують про якісь супер карколомні події, коли тобі 16, ти закохуєшся, якісь там супер досвіди, драматичні події, перший секс, це все. І цього не було у мене в житті.

Я була дуже хорошою дівчиною з класної сім'ї, з дуже хорошими друзями, але при цьому мені все одно було фігово всередині, бо це такий вік, коли ти, в принципі, ще себе не дуже знаєш, і починаєш рефлексувати. Тільки-тільки починаєш аналізувати себе, ти одночасно відчуваєш дуже полярні відчуття. І от мені стало цікаво розказати таку історію. Бо таких людей в житті багато, і вони теж заслуговують мати про себе кіно.

Кадр з фільму Стоп-Земля
Фото: Кадр з фільму Стоп-Земля

Алла Кошляк: Це дуже світлий фільм про дуже усвідомлених, як на мене, підлітків. Мені здається, що ми свого часу в 16 років такими не були. Ми не говорили про сприйняття інакшості, не говорили про те, як спілкуватися між собою, про психотерапію, про депресію. Це все було з якогось їхнього досвіду теж взято чи ці моменти вже були в сценарії?

Катерина Горностай: Вони частково були в сценарії, частково, звісно, прийшли з людьми, які втілили це в персонажів. Тому що я думаю, що зараз такий час. І усі ми зараз говоримо про це, і молоде покоління також говорить про це. Тому що світ, в принципі, став тісніший. І усе видно. Ми були трошки відірвані, мені здається, і один від одного, і від світу, і взагалі…

Є ця глобальність, і вона нібито наближує. І психотерапія насправді, мені здається, в їхньому поколінні навіть більш розповсюджена, ніж, можливо, в моєму поколінні. Тобто дійсно змінюється час, змінюються люди, і мені було дуже важливо показати їх такими, які вони є зараз, якими вони будуть ще… Тобто будуть все більше і більше такими. Це покоління просто те, яке буде рятувати Землю від кліматичної кризи, наприклад, і хочеться якось їх надихнути на те, щоб вони в себе повірили. І щоб ми всі вижили :).

Інна Марецька: Власне, про локацію, про те, як знімали.

Катерина Горностай: Ми дуже довго шукали школу. І в нас не вийшло насправді знайти таке одне місце, яке би нам сто процентів подобалося, тому наша школа в фільмі — це такий Франкенштейн з кількох приміщень, декількох різних шкіл. Плюс наші художники працювали невтомно, щоб ми контролювали кожен колір в кадрі. Тобто це колір стін, колір парт, які були виготовлені спеціально для фільму. Тобто це насправді дуже велика і цікава робота.

Кадр з фільму Стоп-Земля
Фото: Кадр з фільму Стоп-Земля

Алла Кошляк: Оці кольорові рішення для вас особисто були дуже важливими?

Катерина Горностай: В ігровому кіно це найцікавіше — створювати і моделювати світ, і контролювати якісь такі нюанси і деталі, які неможливо, наприклад, контролювати в документальному кіно, якщо ти його знімаєш. Тобто це для нас був такий проект дуже вільний в цьому сенсі.

Алла Кошляк: Що далі буде із фільмом Стоп-Земля? Він уже був на кінофестивалях, зараз у прокаті. Як довго його можна буде подивитися? Де його ще можна буде подивитися?

Катерина Горностай: У нас 20 числа починається прокат в Україні, а 21 — в Америці. Це дуже дивно і дуже круто, я ніколи там не була, це була мрія, але через пандемію навряд мені пощастить супроводжувати там фільм, але в будь-якому разі це класно. Щодо України, я дуже хочу, щоб цей прокат був трошки довшим, ніж він би міг бути, але це залежить від глядача, який прийде в зал, і насправді цей перший вікенд від 20 числа і ці вихідні, для нас дуже-дуже важливі й визначальні. Якщо якомога більше людей прийде в зали, це означає, що в нас буде і продовжений хороший час показів. Для українського кіно це визначально.

Інна Марецька: До українського кіно є цікавість?

Катерина Горностай: Насправді ні. Якщо узагальнити, є такі винятки із правил, які ви самі знаєте. Був ніби якийсь такий касовий ажіотаж. Я маю на увазі саме авторське кіно. Бо якщо ми говоримо про жанрове кіно, то воно збирає і гроші, і глядачів. Але мені цікаве саме авторське кіно, і люди не зовсім на нього ходять.

Інна Марецька: Можливо, треба більше піарити чи це теж не вплине?

Катерина Горностай: Я думаю, що найбільше впливає просто звичайна порада твоєї близької людини, яка десь почула, побачила, або вже десь дивилася, ходила, і каже: «треба тобі сходити, давай обговоримо цей фільм, пішли разом».

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо NV
X