«Кіно — це не догоджання глядачу». Режисер Тарас Дронь про прем'єру свого фільму у Варшаві, успіх DZIDZIO Перший раз та пандемію

8 жовтня 2020, 09:11

Психологічна спортивна драма режисера Тараса Дроня Із зав’язаними очима (Blindfold) потрапила до однієї з конкурсних програм 36-го Варшавського кінофестивалю. Саме тут відбудеться світова прем'єра українського фільму

Стрічка Із зав’язаними очима, що розповідає історію молодої спортсменки, яка втратила нареченого у війні на Донбасі, однак не може існувати у нав’язаній суспільством ролі вдови героя війни, змагатиметься за перемогу в міжнародному конкурсі дебютних фільмів Competition 1−2.

Відео дня

Перед світовою прем'єрою драми НВ STYLE поговорив з її режисером Тарасом Дронем про цей фільм, його попередній проект DZIDZIO Перший раз та українське кіно в часи пандемії.

Світова прем'єра вашої найновішої роботи — спортивної драми Із зав’язаними очима — відбудеться на Варшавському кінофестивалі. Розкажіть, чому ви вирішили показати своєму глядачеві саме таку історію — жінки, яка втратила чоловіка у війні на Донбасі та вирішує змінити своє життя?

В основі фільму лежить реальна історія, яку я почув під час спілкування зі своєю знайомою. Вона мене настільки вразила, що мені хотілося про це говорити та кричати. Друге, і не менш важливе, що хочеться зазначити: ця історія про нас і про те, що нас може чекати після війни. Головна героїня — дівчина, українка, яка має свій стальний характер, ментальність і розуміння життя. Тому через кіно можна всьому світу розказувати про нас, про наш темперамент і ситуацію в країні.

Актриса, яка зіграла у вас головну героїню Юлю, відома шанувальникам українського кіно за ролями у фільмах Забуті та Захар Беркут. Як ви обирали актрису для цієї ролі та чому вибір впав на Марину Кошкіну?

Так вийшло, що Марина була вже в нас затверджена, але зйомки перенеслись, і за цей час вона встигла знятися ще у двох стрічках. Це чудово для акторки, яка багато працює над собою і швидко розвивається. Вибір насправді був складний, після двох місяців кастингу були відібрані кілька актрис на цю роль і кілька партнерів. У результаті проб кожного з кожним однозначно стало зрозуміло, що це її роль. Марина на сто відсотків своїм темпераментом і характером відповідала героїні. Після затвердження було кілька місяців складної підготовки, яка охоплювала і фізичні тренування, і постановку боїв, а головне — психологічну підготовку.

Кадр з фільму Із зав’язаними очима
Фото: Кадр з фільму Із зав’язаними очима

За словами продюсерки ОМКФ Юлії Сінькевич, тема війни на Донбасі залишається найпопулярнішою в українському кіно: про неї хочуть знімати та, з іншого боку, її чи не найбільше хоче дивитися глядач.

Передусім хочеться зазначити, що події фільму відбуваються після закінчення війни на сході України. Тому у фільмі я більше говорю про наслідки війни, і це тільки тло, на якому відбуваються події фільму. Окрім цього, фільм несе в певному сенсі позитивний зміст. Це, звісно, не класичний хепі-енд, але говоримо про реальну буденну ситуацію взаємодії суспільства і героїні, до яких наслідків може призвести певна консервативність середовища. З іншого боку, своїм фільмом я пропоную глядачу певний рецепт, пропозицію, як можна пережити таку складну травму, як втрата близької людини. Я знаю, що за дослідженнями у країнах, де йде війна, глядач не хоче бачити її ще з екрана, а навпаки, хоче відволіктись. Але авторське кіно — це не є догоджання глядачу, це розмова про наболіле, кіно — це дискусія з самим собою, кіно — це емоція.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Як гадаєте, скільки ще часу в Україні зніматимуть про війну і як зняти про неї фільм так, щоб зібрати повні зали?

Думаю, це буде тривати ще довго і не в один етап, це наша, як би це сумно не звучало, буденність. Найважливіше, щоб кіно було чесним, і тоді будуть повні зали, незалежно від того, чи є там війна. Війна просто часто загострює певні конфлікти і є каталізатором розвитку подій, якщо цією темою не маніпулювати, а використовувати виключно для драматургії.

До речі, про ОМКФ. Ви подавали Із зав’язаними очима на участь у 11-му кінофестивалі?

Ні, не подавали. Фестивальною долею фільму займається генеральна продюсерка Валерія Сочивець, і, наскільки мені відомо, ми не відправляли заявку на Одеський цього року. Валерія планувала розпочати фестивальну історію фільму з європейського фестивалю, з одного з найбільших кінофестивалів світу, і Варшава якраз входить у цей список, тож нам вдалося втілити задумане.

Більше за війну український глядач цікавиться комедіями. Ваш попередній проєкт — DZIDZIO Перший раз — мав касовий успіх і зібрав у прокаті майже вдвічі більше за вкладену в нього суму. Як вийшло зняти це кіно попри відмову в допомозі від Міністерства культури та в чому секрет його популярності?

Як я вже казав, за світовою статистикою, у країні, де йде війна, стають популярними комедії. Глядачу хочеться відволіктись і забути про буденність хоч на годину. Михайло Хома давно зарекомендував себе як комедійний персонаж, у нього вже є кілька фільмів, починаючи з короткометражок, які ми також робили разом. У DZIDZIO вже є публіка, яка чекає на його фільми. І головне — це проста романтична комедія, зрозуміла і добра, тому цей фільм не міг безслідно пройти повз глядача. Як вдалося зняти без підтримки — це питання до продюсерів фільму.

DZIDZIO та Тарас Дронь (Фото: пресслужба)
DZIDZIO та Тарас Дронь / Фото: пресслужба

Як свідчать кінотеатральні зали, не всі українські фільми можуть похвалитись увагою вітчизняного глядача. Буває, що цілком достойне кіно проходить повз і не має гідної його аудиторії. Чому так стається та як можна виправити такий стан речей?

Перше, що хочеться сказати, це кожен фільм має свого глядача, точніше, починає його збирати вже на етапі виробництва. Потім, коли фільм готовий, за допомогою промокампаній, у які часто вкладається мінімальна кількість коштів, потрібно хоча б сказати глядачу про те, що його кіно буде на екрані. Друге — це кількість і конкурентоспроможність українських фільмів на ринку світової кіноіндустрії. Потрібно знімати і привчати глядача до того, що український кінематограф є. Звісно, він ще молодий і десь невпевнений, інколи несміливий або занадто дикий, але він розвивається, росте, здобуває перемоги на міжнародному ринку та дорослішає. Йому бракує тільки практики, тож кількість фільмів, як і кількість кінотеатрів, повинна однозначно бути збільшена. Не виконуючи жодних тренувань, неможливо стати спортсменом, тому нам потрібно без зупину працювати. Можливо, я десь повторюсь, але вважаю, що потрібно докласти ще зусиль як кінематографістам, так і державі для того, щоб похід у кіно став «модною» звичкою.

пресслужба
Фото: пресслужба

Цей рік загалом і світова пандемія зокрема змінили правила гри у різних галузях. Як, на вашу думку, ситуація відбилася на українському кіновиробництві? В яких умовах зараз працюється вам і колегам?

Пандемія, звісно, завдала шкоди й особливо українському кінематографу, оскільки були зупинені всі знімальні процеси і прокат фільмів в тому ж числі. Кінотеатри, які змогли пережити пандемію, думаю, ще будуть якийсь час оговтуватися, тим паче глядач, який у багатьох випадках також був без роботи, не готовий одразу йти в кіно. Мені здається, що пандемію колеги перенесли дуже індивідуально і по-різному вона відбилася на їхньому житті. Можу сказати тільки про себе, я не зміг більше тижня сидіти і чекати на закінчення карантину, тому активно продовжив писати новий сценарій і використав кожен день сповна. Пишучи сценарій, інколи навіть потрібна повна ізоляція і зосередження. Але як режисеру, звісно, мені вже хочеться на знімальний майданчик і живої комунікації.

Якби вам довелося знімати повнометражний фільм про пандемію, яке б це було кіно?

Насамперед, це б не було кіно саме про пандемію. Для мене в центрі фільму завжди є людина, а все інше — це лише обставини, через які персонаж зустрічається зі своїми страхами. Тому, якби довелося знімати, то пандемія з усіма своїми правилами була б виключно каталізатором подій.

пресслужба
Фото: пресслужба

У вас є плани щодо наступного фільму? Можливо, ви вже почали роботу над ним.

Так, уже представив проєкт фільму Дім за склом на 14-му пітчингу Держкіно. Це буде драма, трилер. Знову за основу взята реальна історія. Основна тема, яку хочеться підняти, — це перекладання відповідальності за себе і свої вчинки на когось близького, на суспільство, на країну. Фільм не про наркотики та шкоду від них, хоча середовище нелегального розповсюдження наркотиків є в основі сюжетної лінії та створює метафору відокремленості кожного персонажа. Він підіймає питання стосунків батьків і дітей, різних способів виховання і порозуміння. Мені дуже важливо донести до глядача значно глибшу думку: про усвідомлення і прийняття реальності, прийняття себе і своїх вчинків не такими, як нам вигідно, а справжніми.

Показати ще новини
Радіо НВ
X