Перевірка зв’язку. Ревізія сай-фай-екшну Джеймса Кемерона Аватар

24 вересня, 09:56
Ревізія сайфай-екшну Джеймса Кемерона Аватар (Фото:кадр з фільму)

Ревізія сайфай-екшну Джеймса Кемерона Аватар (Фото:кадр з фільму)

В український прокат вийшов Аватар — феномен 2009 року випуску, який досі займає першу позицію у списку найкасовіших фільмів в історії кінематографа. Щоправда, без поправки на інфляцію: тут перше місце, здається, навічно закріплене за Звіяними вітром Віктора Флемінга. Також не зайвим буде сказати, що у 2019 верхню позицію у рейтингу зухвало зайняли Marvel із Месниками: Завершенням, але не на довго. Повторний вихід Аватара в КНР пофіксив це непорозуміння.

Валерій Мирний

Кінооглядач НВ

Зараз, трішечки освіжений візуально, епос Кемерона виходить вже у світовий прокат. Причина — на грудень запланований реліз фільму Аватар: Шлях води — продовження стрічки 2009 року. Ця прірва у 13 років — серйозне випробовування для історії про синьо-голубих мешканців Пандори, й режисер розуміє це як ніхто інший. Кемерон хоче нагадати міленіалам і бумерам про свій найбільший хіт і, по можливості, долучити до цієї сай-фай церкви зумерів (які Аватар навряд чи дивилися).

Відео дня

Режисер ніби запитує нас: «Чекаємо ми всі на продовження чи ні?» І відповідь автор Термінатора, Титаніка та Чужих точно заслужив.

Сюжет

2154 рік. Людство все ще не знищило себе, але от із ресурсами та екологією на Землі вже дуже сумно. Чомусь не дивно, що єдиною відповіддю, яка у цій ситуації трапилася нам, майбутнім, на думку, стала експансія до потенційних сусідів по Чумацькому шляху. І тут не пощастило корінним мешканцям невеличкої планети у найближчій до Сонця зоряній системі — Альфа Центавра, яку людство назвало Пандорою.

Це високорозвинені істоти, які живуть у гармонії з природою і самі себе ідентифікують як На’ві. Колонізатори ж (то є ми) прозвали їх відсталими тубільцями. Адже для людей На’ві - перешкода на шляху до видобутку вкрай цінного мінералу унобтанію.

При розв’язанні цієї проблеми утворилися дві умовних партії: вчених та військових найманців. Перші хочуть гуманно дослідити флору і фауну Пандори, а також самих На’ві і, за можливості, домовитися з ними про, нехай на невигідних умовах, але співіснування. Для цього були створені аватари — штучно вирощені тіла інопланетян із можливістю підключення до них людей. Головною у цій партії є харизматична докторка Ґрейс Оґустін (Сігурні Вівер)

Другі, навпаки, виступають за негайне військове розв’язання проблеми корінного населення. Тобто просто захопити їх території. Головним тут є харизматичний полковник Кворіч (Стівен Ленг).

Між цими двома вогнями трапився головний герой фільму — колишній військовий з інвалідністю — Джейк Саллі. На Пандору повинен був летіти його брат-близнюк, але його вбили під час пограбування на Землі. Саллі запропонували замінити цінне вкладення корпорації й полетіти на Пандору замість брата. Він погодився, бо втрачати було вже нічого.

Виконання

Для того щоб наблизитися до розуміння феномену Аватару і до висновків, чи потрібні взагалі ці продовження (а їх заплановано аж 4 з загальним бюджетом у мільярд доларів), треба спочатку наблизитися до розуміння феномену Джеймса Кемерона. Все ж таки це людина, яка подарувала нам багато незабутніх годин перед екранами телевізорів (у 90-ті), кінотеатрів (у 00-ві), ноутбуків (10-ті та 20-ті).

Як і Френсіс Форд Коппола та Мартін Скорсезе у свій час, Кемерон почав свій шлях в індустрії під керівництвом генія низькобюджетного кіно Роджера Кормана. Займався він там, правда, не режисурою, а творенням спецефектів, що добре відображає його любов до наукової фантастики та дає уявлення про систематичність мислення Кемерона: перед тим як братися за зйомки технічно складних історій, треба вивчити, як воно все робиться.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

При цьому представником Нового Голлівуду, до якого відносяться і Коппола, і Скорсезе, американця назвати не можна. Свій перший фільм (Піранья 2: Нерест) він зняв у 1982-му, коли представники того самого Нового Голлівуду самі про себе вже говорили: «Ми все профукали». Приблизно тоді на зміну авторам духовним почали приходити автори технічного складу розуму, більш дисципліновані, більш комерційні. Ось до них Кемерон і належав.

Це стало зрозумілим вже після виходу його другої стрічки — Термінатора 1984 року. Революційна для жанру сай-фай картина, на яку той же Коппола витратив би річний бюджет кіностудії, Кемерон зняв за порівняно невеличкі 6,4 мільйона доларів. Ефект від неї та від її продовження простягнувся на десятиліття вперед.

Якщо коротко описати творчий метод режисера, то це маніакально деталізована, чітко прописана оригінальна історія з архетиповими персонажами, що реалізована на новаторському технічному рівні. Про Кемерона іноді говорять, що він деспот. Насправді він всього-на-всього хоче переступити за грань неможливого. І якщо обернутися на його не таку вже й велику фільмографію (8 стрічок за 40 років), у шести випадках він таки за цю грань проривався.

Зроблений після досвіду будівництва таких монументів як Титанік та Термінатор 2, Аватар, з одного боку, кульмінація цих проривів. Цей фільм і зараз дивитися (обов’язково у кінотеатрі!) краще за, наприклад, останню стрічку про Людину-павука. І якщо приходити до якихось висновків з приводу місця Аватара в історії людства, то ці висновки будуть стосуватися саме технічних моментів. Що, судячи з інтерв'ю, добре розуміє і сам Кемерон.

Оператор Аватара Мауро Фіоре став першим професіоналом із 3D-камерою у руках хто отримав Оскар. Після нього оператори ще трьох знятих у 3D стрічок отримали цю саму нагороду поспіль: Роберт Річардсон (Х’юго), Клаудіо Міранда (Життя Пі), Еммануель Любецкі (Гравітація). Успіх Аватара ніби сказав всім: «Так, так можна, вкладайтеся у 3D».

Зрозуміло, що об'ємне кіно придумав не Кемерон, але саме Кемерон змахнув пил із старої технології й немов Прометей від комерційного кінематографа приніс її у XXI століття. І як би хто не ставився до кіно у 3D, не треба забувати, що спробували себе у ньому і такі стовпи авторського кіно, як Вім Вендерс і Жан-Люк Годар (результат в обох був, до речі, приголомшливим).

Виходить непоганий зв’язок: Джеймс Кемерон — Аватар — Годар.

Але є тут і тінь, червоточина, що не дає Аватару посісти гідне місце поруч із Термінатором, Чужими, Титаніком. Тобто стати попкультурним водорозділом. Для цього одних технічних досягнень замало.

Звичайно талант Кемерона-казкаря в Аватарі нікуди не дівся. По-перше, він створив цілий світ. По-друге, історія у фільмі розіграна як по нотах. З ідеальним героєм, якого висмикнули із застояного стану і помістили у надскладні обставини, коли треба робити моральний вибір: ти на стороні геноциду чи на стороні правди. Перше обрати легко, там не треба думати, тільки виконувати накази. А ось друге — то шлях, що тебе змінить назавжди. У випадку Джейка Саллі зміни торкнуться і морфології: він буквально зробить крок за межі свого біологічного виду.

Тут є ідеальний злодій із ідеальним ім'ям. Полковник Кворіч — то схиблене зло, від якого неможливо відвести очей. Досить пригадати його фінальну битву із Саллі та Нейтірі.

Акторка-талісман жанру сай-фай Сігурні Вівер грає ідеальну противагу Кворіча — сильну характером і мораллю докторку Оґустін із постійною цигаркою у руці й готовністю накинутися на будь-кого, хто буде заважати її гуманним дослідженням.

Є тут і любов. І зіграно акторами все так, як треба. Все ж таки Кемерон створив другу із двох найпотужніших героїнь в історії сай-фаю — Сару Коннор, а з першої (лейтенант Ріплі) зробив Шварценеггера у космосі.

Але після цього сказати, що Аватар має цікавий сценарій все ж таки не можна. Оригінальність випала із початкової формули. Не дарма і на Оскарі у 2009-му у сценарній категорії стрічку не номінували.

Історію, що розповідається у фільмі, ми всі бачили, чули й читали багато разів: є два ворожих клани і є кохання поміж ними. Нічого нового. Нічого, що провокує роздуми й надовго чіпляє серце.

Ця добре зіграна універсальність разом із технічним атракціоном, звичайно, зробили свою справу: фільм зібрав майже три мільярди доларів. Не треба забувати й те, що у 2009 році чогось, що можна порівняти з Аватаром, у прокаті й близько не стояло. За масштабністю форми то була дійсно подія. Але для продовжень треба ускладнюватися. Зайти у світ На’ві не за допомогою міфу, який ми всі й так добре знаємо, а придумати нові міфи. Все ж таки мова йде про інший світ.

8/10 — вердикт НВ

Тому відповідь на питання, чи потрібні ці продовження, залишається не те щоб відкритою: вони так і так стануться, тому вона попросту нецікава.

Чи зможе Джеймс Кемерон забезпечити своєму, за його ж словами, найголовнішому дітищу, перехід на інший рівень, на рівень попкультурного феномену, який можна поставити поряд із Зоряними війнами чи Marvel? Ось питання набагато цікавіше. Тут ставки підвищуються, тут будуть дискусії, тут провал або успіх вже чомусь дорівнюють.

  • Аватар / Avatar
  • 2009 рік
  • США
  • Режисер — Джеймс Кемерон
  • У головних ролях: Сем Вортінгтон, Зої Салдана, Сігурні Вівер, Стівен Ленг, Мішель Родрігес, Джованні Рібізі та інші.
Показати ще новини
Радіо НВ
X