Невдала репатріація. Рецензія на зомбі-бойовик Потяг до Пусана 2: Півострів

8 серпня 2020, 08:30

В український прокат вийшов фільм Потяг до Пусана 2: Півострів — продовження зомбі-хорору Потяг до Пусана 2016 року випуску.

@НВ
Фото: @НВ

Прем'єра тієї картини на Каннському кінофестивалі укупі з прем'єрою там само того ж року фільму Крик наочно продемонструвала: корейці відчувають себе надзвичайно комфортно в жанрі зомбі-апокаліпсису.

Відео дня

Підкріпив цей факт дивовижний південнокорейський серіал Королівство, що вийшов у 2019-му. Цей тріумфальний хід, хоч як це не сумно, обірвало продовження Пусана: режисер Йон Сан Хо вирішив вивчити грубий аспект жанру, і він йому катастрофічно не дався.

1. Сюжет

Альтернативна реальність, в якій у 2016 році замість Covid-19 у світ вирвався страшніший вірус: той, який за лічені хвилини перетворює людей на кровожерних зомбі. Його поширення, щоправда, вдалося стримати в межах однієї країни — Південної Кореї, яка по суті припинила своє існування. Замість міст, доріг, портів тощо тут тепер суцільно руїни, зомбі і здичавілі.

2020-й. За минулі чотири роки довколишні країни наводнили південнокорейські біженці. Їхній долі не позаздриш: до стандартного в таких випадках набору додалася страшенна стигма зомбі-вірусу. Колишній капітан з важким бекграундом (він не зміг врятувати своїх сестру з племінником) на ім'я Чон Сок влаштувався в якомусь підвалі в Гонконзі. До нього з діловою пропозицією звертається місцевий мафіозі: треба повернутися на Корейський півострів і забрати рідне — вантажівку з 20 мільйонами доларів готівкою.

Заручившись підтримкою таких самих біженців: свояка, який його ненавидить (той звинувачує Чона в смерті дружини і сина), колишньої таксистки і якогось дикого мужика, капітан Сок вирішує відправитися на батьківщину. Там він знайде не стільки гроші, скільки душевний спокій.

Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів (Фото: @Imdb)
Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів / Фото: @Imdb

2. Сценарій і драматургія

Шлях до душевного спокою пролягатиме через орди зомбі, смерть соратників і кілька десятків покинутих і схиблених солдатів. Власне, сюжетна арка колишнього капітана Чон Сока — головна і єдина структура, на якій тримається фільм Йон Сан Хо. Іншим разом цього було б цілком достатньо, але у випадку з Островом — ні.

Вона щоразу втрачається в океані непорозумінь. То в дурному діалозі не одному), то в створених із суцільних кліше персонажах (майже всіх), то в їхній же безглуздій поведінці. Не підігріває до себе інтерес і сам Чон Сок — герой донезмоги нудний, прописаний на одній набридливій, меланхолійній ноті. Таке враження, що він сам іноді забуває про себе і свої поневіряння. Згадуючи ж, Чон прокидається від летаргічного сну і продовжує рух до наступної безглуздої і від цього трохи сороміцької сцени.

Майже всі режисерські ідеї, все запозичення тут не спрацьовують. За кожним драматичним поворотом ховається не подив, а здивування: чому так погано і невинахідливо? Йон Сан Хо — автор всесвіту Пусану, режисер відмінного першого фільму і не менш хорошого мультфільму-передісторії Станція Сеул (Хо — також ще й мультиплікатор) дає тут не Ромеро або Снайдера, а, прости господи, Уве Болла.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів (Фото: @imdb)
Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів / Фото: @imdb

3. Актори і картинка

Кастинг у фільмі суцільно зірковий: грає Чон Сока Кан Дон-он — не остання людина в південнокорейській індустрії розваг, те саме стосується і Лі Чжон Хен, і Ку Ке-Хвана. Проте толку від цього мало, бо простору для гри в напрочуд тісній картині Ен Сан Хо для акторів просто немає. Емоції тут базові, діалоги, як уже згадувалося, примітивні, потрійний фінал стомлює своєю сентиментальністю.

Відчуття тісноти фільму додає переважно павільйонна зйомка і графіка жахливої якості. Що знову-таки дивує, якщо згадати анамнез режисера. Якби хлопці знімали на натурі, якби вони витратили трохи більше грошей на заключну погоню (малювати машини і вулиці для 15-хвилинної сцени в епоху Форсажа і Божевільного Макса жахливий моветон), вийшло б безглуздо, але хоча б видовищно.

І зрозуміло, що переважно це зроблено брудно і трешово навмисно, але тут є тонка грань: зробити брудно й одночасно добре треба теж вміти. Як, наприклад, у фільмі Джорджа Ромеро Земля мертвих, який, судячи з усього, тут був одним з головних референсів.

У Ромеро вийшла глибока притча про те, що живі гірші за мертвих. По-хорошому непривабливий антураж мав у режисера суто допоміжний характер: який ще вигляд може мати місто в епоху зомбі-апокаліпсису? У Йон Сан Хо бруд демонстративний, а сюжет і близько не такий глибокий як у класика жанру. У підсумку вийшло гірше нікуди.

Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів (Фото: @imdb)
Кадр з фільму Потяг до Пусана 2: Півострів / Фото: @imdb

Потяг до Пусана 2: Півострів — вердикт НВ

5/10

Автори, ніби знаючи про його слабкі сторони, всю дорогу позиціонували свій фільм окремо від інших картин серії (оригінальна назва стрічки все-таки Півострів, без прив’язки до Пусана). Але проблема в тому, що всесвіт тут один і сприймати окремо фільм не вийде.

Йон Сан Хо спочатку зняв стрімкий зомбі-трилер про капіталізм і людяність, потім такий самий стрімкий мультик про старт пандемії в Сеулі. Завершив він трилогію повним знищенням досягнутого. Естетичним і етичним. По-своєму, звичайно, красиво, але краще б він цього не робив.

Потяг до Пусана 2: Півострів

Train to Busan Presents: Peninsula

2020 рік

Південна Корея

Режисер — Йон Сан Хо

У головних ролях: Кан Дон-он, Лі Чжон Хен, Лі Ре, Ку Ке-хван, Квон Хе Хе, Кім Мін-Дже та інші.

Показати ще новини
Радіо НВ
X