Повісті з Донбасу. Наталія Ворожбит — про свій фільм Погані дороги, нові проєкти та підбір акторів як кохання

23 травня 2021, 09:44
Автор: Алла Кошляк

20 травня 2021 року в український прокат виходить дебютний фільм української драматургині Наталії Ворожбит — Погані дороги. Стрічка є екранізацією її однойменної п'єси, створеної після поїздок на схід України, та складається з п’яти новел про жителів Донбасу по обидві лінії фронту.

До виходу стрічки журналістка Радіо НВ Алла Кошляк поговорила з Ворожбит про її картину, перебіг зйомок і майбутні проєкти. Публікуємо скорочену версію цього інтерв'ю.

Відео дня

— Ви зняли Погані дороги рік тому — вже працюєте над якимось новим фільмом?

— Так, ми розпочали кастинг, пошук локацій для фільму з робочою назвою Демони за моєю п'єсою, яку я написала досить давно, років 15 тому. Плануємо почати зйомки наприкінці літа.

— Це означає, що тепер ви більше зосередитеся на кіно? Чи продовжуватиме далі писати п'єси?

— Зараз я досить інтенсивно пишу багато сценаріїв і паралельно готуюсь до зйомок. Тому не можу сказати, що я все покинула і присвятила себе режисурі. Але, звичайно, зараз це відніматиме велику частину мого життя.

— Чи є якась велика відмінність для вас як митця між театром і кіно? Від чого доводиться відмовлятися, які інші прийоми застосовувати?

— У драматичному театрі всі ставки робляться на гру акторів, на розмови. У театрі дуже багато розмов. Бажано, щоб все відбувалося в одному місці. Це набагато полегшує процес взаємодії з глядачем і процес постановки. А кіно — це більш візуальне мистецтво, там має бути більше руху, повітря. Так, театр і кіно дійсно відрізняються, але дуже багато фільмів знімаються за мотивами театральних п'єс. Це окремий жанр кіно, я його завжди дуже любила. У принципі, можна ходити по лезу між кіно і театром.

— А складно було враховувати ці нюанси? Чи з кіно, навпаки, простіше?

— Оскільки це була п'єса з самого початку, я не дуже змінювала її під кіноадаптацію. Вона народилася такою, якою народилася. Якби я знала, що це стане сценарієм, за яким я зніматиму фільм, то, напевно, зовсім по-іншому писала б цю історію. А так я працювала з тим, що вже мала, і приймала умови того, що це насамперед все-таки театральна історія.

Офіційний трейлер фільму Погані дороги

— На яку реакцію глядача ви розраховуєте? З якою думкою людина має вийти з кінозали після перегляду Поганих доріг?

— Це завжди дуже складно передбачити. Але виходячи з того, яку реакцію я вже спостерігала і яка мені подобалась, то це роздуми про те, що відбувається у нас зараз у країні; все, що пов’язано з війною. Що десь там є регіон — для когось далекий і абстрактний, — але він дуже конкретний і має великий вплив на всіх нас, навіть коли ми цього не відчуваємо і не помічаємо.

Існує цей регіон, де кожного дня відбувається драма, трагедія, і ми не можемо робити вигляд, що нас це не стосується. І ще я б хотіла, аби глядач поставив себе на місце людей, що там опинилися, і прокрутив у голові ті ситуації, — можливо, іноді жахливі, — та подумав про те, як цьому запобігти і що взагалі можна зробити.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Розкажіть про саму роботу над фільмом. Ви знімали безпосередньо на Донбасі?

— Ні. На жаль, у нас був дуже маленький бюджет, і ми знімали все під Києвом або в самому Києві. Лише один день знімали на Донбасі, адже нам були дуже потрібні сніг, мороз і справжній терикон.

Ми знімали все блоками, кожна новела окремо, — вийшло п’ять коротких метрів, до кожного була необхідна окрема підготовка. Але знімали однією командою.

Були окремі кастинги; актори, які потім не перетиналися; і різні пори року: ми знімали влітку, восени, взимку. Одна новела за іншою — це ніби п’ять маленьких фільмів. Для мене це було дійсно і складно, і цікаво, і були певні розчарування. Мене справді вразило, наскільки багато часу в процесі зйомки кіно займає очікування. Ти постійно чогось очікуєш: поки загримують, поки підготують, поки переставлять світло. Я ніколи не працювала так, і мене це трошки вибішувало.

Звичайно, постійно прокачувала нові навички, адже потрібно перед усіма удавати, що ти все знаєш і розумієш, бути впевненою на площадці. Ти ж ведеш за собою людей. Це було цікаво, особливо для сценаристки, яка звикла сидіти за комп’ютером і вигадувати у голові уявних персонажів. А тут реальні люди — контраст дуже сильний.

Кадр з фільму Погані дороги / Крісті Фільм
Фото: Кадр з фільму Погані дороги / Крісті Фільм

— Ви працювали з телеформатом. Завжди дуже цікаво дізнатися про внутрішню кухню: робота в кіно вам подобається більше, ніж на телебаченні?

— Звичайно, в кіно все-таки тебе жаліють, у режисера більше можливостей, більше часу. Телевізійний процес більш форматований, і потрібно знімати набагато швидше. Коли ти на телебаченні, ти мусиш в день зняти плюс-мінус 15 хвилин, хтось знімає навіть по 20. А в кіно під час мого першого знімального дня ми зняли п’ять хвилин, і вважалось, що це багато. Відчуйте різницю. У кіно більше творчості; більше «чарівників», які роблять щось не тому, що їм потрібно за квартиру заплатити, а тому що для них це дуже важливо і їм це подобається.

— Чи означає це, що ви не повернетесь до роботи над телевізійними проектами?

— Ні, не означає. Насправді, я зараз працюю над кількома серіалами, і в деяких з них я планую бути шоураннеркою. А один я б хотіла знімати сама як режисерка, вісім серій. І я знову ж таки боюсь, тому що це інша виробітка, інші умови, стрес. Але я не хочу віддавати свій матеріал, який мені дорогий, — колись я вже пробувала. А зараз я тільки такі і пишу. Шкода витрачати час просто на заробіток грошей.

— А про що буде цей серіал?

— Про 1990-ті, проєкт називається Наша Галя. Я добре пам’ятаю ці часи, моя мама була директоркою книгарні в центрі Києва. Я пам’ятаю, коли почалася незалежність, коли виникли бандити, коли у моєї мами намагалися «віджати» приміщення, знищити, виселити, відібрати, і як вона виживала в ці часи, будучи в розквіті своїх сил.

Загалом всі фільмі про 90-ті завжди про чоловіків і зроблені чоловіками. Мені хочеться саме жіночий погляд, і щоб це був саме Київ, аби все було впізнавано. Коротко кажучи — про нас. Аби ми переосмислили той досвід. Зараз, мені здається, прийшов час. Плануємо знімати вже наступного року. Можливо, серіал вийде навіть на початку 2023-го.

Кадр з фільму Погані дороги / Крісті Фільм
Фото: Кадр з фільму Погані дороги / Крісті Фільм

— А як ви відбираєте акторів, як розумієте, що саме ця людина може зіграти певну роль? Ви дивитеся більше на професіоналізм, або ж це щось на кшталт інтуїції?

— Це абсолютно як кохання, коли ти після кастингу лізеш на сторіночку в Facebook до цієї людини і починаєш гортати фотки, коли у тебе прискорюється серцебиття, і ти починаєш в голові їх склеювати з іншими акторами — значить, процес запущений, актор зачепив в тобі якусь струнку, і це назавжди.

Професіоналізм, звичайно, це круто і важливо, але іноді достатньо просто правильної інтонації і органіки. Буває так, що ти уявляв про якогось персонажа щось своє, а ця людина приносить з собою щось таке, через що відбувається магія.

Погані дороги — нагадування, що у нас досі триває війна. Інтерв’ю з режисеркою Наталією Ворожбит

Показати ще новини
Радіо НВ
X