Курка-утікачка та викрадена зупинка. Дев’ять фактів про зйомки фільму Ворожбит Погані дороги

25 травня 2021, 23:00

В українських кінотеатрах триває прокат фільму-призера Венеційського кінофестивалю — Погані дороги режисерки Наталки Ворожбит, авторки серіалу Спіймати Кайдаша, фільму Кіборги та однойменної хітової п'єси.

Над фільмом, що складається з п’яти окремих новел, працювала одна велика команда талановитих людей, яка привела фільм до успіху, зробивши його цілісним, незважаючи на п’ять різних, на перший погляд не пов’язаних історій.

Відео дня

Коли ми говоримо про фільм, всі розуміють у чому полягає робота сценариста, режисера, оператора. Однак абсолютно все, що ми бачимо у кадрі, навіть найменші деталі та собака, який пробігає повз, — це робота цілого департаменту на чолі з художником-постановником фільму.

НВ поговорив із художницею-постановницею Поганих доріг Мариною Пшеничниковою про особливості пошуку локацій та ледь помітний, але важливий зв’язок між усіма новелами.

Марина Пшеничникова (Фото: надано пресслужбою)
Марина Пшеничникова / Фото: надано пресслужбою

Ворота (новела Курка)

У пошуках просторого двору для зйомок новели ми об'їхали багато локацій. А підходящу знайшли у селі Яцьки, в одній із хат, де, зокрема, знімали і Спіймати Кайдаша.

Двір ідеально підходив, але виявилося, що там непрозорі ворота. А хотілося, щоб через них можна було бачити, що відбувається у дворі. Тому потрібні нам ворота ми знайшли у сусідів, зняли їх і поміняли місцями, повністю переваривши їх, як треба, на період зйомок. Потім повернули все як було.

Спорудження блокпоста (новела Блокпост)

Коли я прочитала сценарій і дізналася, що потрібно буде будувати з нуля блокпост, то одразу зрозуміла, що це стане найскладнішим завданням. Я ніколи подібного не робила, у мене не було досвіду зведення споруджень військової тематики і знань про те, як це все має бути організовано. Довелося пізнавати все з нуля.

Я знайшла консультантів, з'їздила до військової частини. Разом із людиною, яка служить та їздить на Схід, ми розкреслили детальну схему того, що і де знаходиться на блокпостах.

Для зйомок нам потрібна була дорога без посівів довкола, і ми знайшли таку за 70 км від Києва, кожного дня туди їздили. Після затвердження локації сиділи з фотографіями дороги і розклеслювали детальний план того, як це буде виглядати у нас, де буде бліндаж, де пост охорони і так далі. Нам в реальному часі відправляли фотографії справжніх блокпостів, що дозволило зробити повністю достовірний ескіз.

надано пресслужбою
Фото: надано пресслужбою

Будували блокпост близько п’яти днів. Бетонні плити зробили із пінопласту, це, зокрема, дозволяло нам залишатися мобільними і пропускати сільгосптехніку, яка періодично приїжджала цією дорогою. Але тут трапився і доволі курйозний випадок. В одній зі сцен, де герой на «бетонній» плиті розбирає автомат, під час тертя матеріалів звучав дуже неприродній глухий звук, який ми ніяк не могли обіграти. Довелося терміново купувати справжній бетонний блок, щоб зняти цю сцену.

В цілому з реквізитом нам дуже допомогла військова частина — вони дали нам захисну сітку, намет, багато інших елементів, які не завжди помітні в кадрі, але створюють відповідність реальності. Мабуть, це моя улюблена новела, бо під час цієї зйомки я відкрила для себе дуже багато нового, того, що я не робила раніше. В неї було вкладено найбільше зусиль.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Курка-втікачка (новела Блокпост)

А ще на зйомках цієї новели трапилася дуже смішна історія з куркою, яка в певний момент мала проходити в кадрі. Ми взяли в оренду десь 5 або 6 курей, і домовилися, що якщо вони не повернуться, то ми їх купимо. І на другий день одна з курок зірвалася і втекла у поле. Через три дні вона повернулася до нас, і де вона була весь цей час, і як її ніхто не з'їв — це повна загадка.

Це було дуже символічно стосовно нашої новели Курка. Хоча в цілому це не дивно, адже ми від самого початку хотіли якимось чином пов’язати всі новели певними елементами — курка стала «пасхалкою» до однойменної новели, також ми бачимо у Блокпості, як проїжджає машина з медпрацівницею і у новелі Машина вона знову з’являється, а медпрацівниця стає вже головною героїнею, і так далі.

надано пресслужбою
Фото: надано пресслужбою

Зруйнована водолікарня (новела Підвал)

Новелу Підвал знімали у реальній водолікарні на Дарниці, в Києві. Вона функціонувала ще буквально за рік до того, як ми туди приїхали. Спочатку це було дуже навіть пристойне і чисте місце. Ми дуже довго шукали якийсь страшний підвал, але всі приміщення були або надто страшними і зруйнованими, або зовсім чистими, і не підходили нам.

У результаті оператору дуже сподобався відсік, де проходило лікування грязями. Там були рівненькі стіни, чистенькі кабінки, і ми вирішили, що потрібно надати цьому всьому моторошного вигляду, і тижні три ми намагалися вмовити господаря цієї лікарні, щоб він дозволив нам це зробити. Якимось дивом нашій адміністрації вдалося домовитися і ми почали руйнувати. Ванну, один із центральних елементів інтер'єру новели, знайшли десь далеко в підвалі. Вона важила близько 300 кг і тягнути її на локацію довелося 4−5 чоловікам. Встановили ванну, підфарбували стіни і стало по-справжньому моторошно.

Викрадена зупинка (новела Зупинка)

Здавалося, що проблем із новелою Зупинка не буде — знайдемо зупинку, встановимо ларьок. Але… У процесі пошуку локації ми натрапили на ідеальну для нас зупинку у селищі Рибне під Києвом. Але навколо самої зупинки був ліс, тому локацією був обраний Козелець, де ми знайшли підходящу площу для зйомок. Залишалося два чи три дні до початку і ми розуміли, що не встигнемо пофарбувати зупинку у Козельці так, щоб фарба набула потрібної нам фактури, для цього має пройти багато часу.

Тому ми прийняли рішення, що жителям селища Рибне ми поставимо нову зупинку, а стару заберемо. Мої хлопці зварили більш міцну, повністю нову зупинку. Але у нас не було ніяких домовленостей щодо офіційної заміни, для цього потрібно було б пройти багато інстанцій. Близько п’ятої години ранку, поки всі ще спали, хлопці приїхали з болгаркою і повністю зрізали зупинку. У нас була велика машина, в яку вона повністю вмістилася, а інша машина приїхала з новою зупинкою, яку приварили на місце старої.

Фактично ми вкрали зупинку, але насправді замінили її на кращу.

надано пресслужбою
Фото: надано пресслужбою

Підпільний МАФ (новела Зупинка)

Також на площу у Козельці потрібно було привезти МАФ. Але тоді МАФи вже заборонили, у Києві їх всюди прибрали, тому в принципі було дуже складно знайти хоча б один. Бо частина з них пішла на утилізацію, а ті, що залишилися, знаходилися на звалищі в одній купі й вибрати потрібний нам за розміром було дуже складно (він повинен був собою закрити будиночок, який стояв позаду). Коли ми все ж знайшли МАФ, довелося його перевозити під покровом ночі, тому що це негабаритний вантаж, який заборонений для перевезення.

Заклеєні вікна (новела Зупинка)

Для посилення відчуття, що у місті, де відбуваються події новели, постійно проходять обстріли, потрібно було, щоби вікна квартир, які були у кадрі, були заклеєні скотчем. Так роблять, щоб скло не розліталося під час вибухів. Ми обійшли два будинки, чотири під'їзди, і зробити це погодилися лише дві чи три квартири. Хоча зверталися до всіх, пропонували за це компенсацію. Мабуть люди все ж досить забобонні та бояться «грати» у війну.

надано пресслужбою
Фото: надано пресслужбою

Колір фасаду — салатовий (новели Зупинка та Курка)

Будинок за зупинкою був жахливого салатового кольору. Ми просто не могли на нього дивитися. Але як ми не вмовляли господаря пофарбувати його в будь-який інший колір, а потім повернути назад, він не погоджувався.

Хоча в новелі Курка ми перефарбовували будинок. Він теж спочатку був салатового кольору, а оператор попросив зробити його сірим. У кадрі ми бачимо світлу хату, але насправді будинок прямо дуже темно сірий. Його повністю перефарбували в сірий, а потім повернули в «улюблений» салатовий.

Для будинку в Зупинці ми знайшли такий вихід: взяли агроволокно і попросили затягнути будинок ним. Ми не бачимо у кадрі, що це тканина, але весь будинок затягнутий сірою тканиною, щоб перебити «модний» зелений колір.

Собака з інвалідністю та зірковий Сем (новели Блокпост та Курка)

Для новели Блокпост Наталка попросила знайти собачку з якимось каліцтвами, і це було дуже складно. Людей, які займаються орендою тварин для зйомок, досить багато. Але коли ми почали замовляти собаку без ноги або з ще якимись каліцтвами, то на нас дуже дивно дивилися і не розуміли, де її знайти. Є Наташа Юрчишина, яка займається підбором тварин, у неї сто собак, коней і кого завгодно. Але навіть вона розвела руками, тому що ніхто не знімає таких собак і незрозуміло, де її таку знайти. Але після мого запиту вона просто випадково побачила на заправці у вольєрі дуже контактного собаку без ніжки. Цей собака виявився під опікою волонтерів, які поселили її біля заправки та зробили йому там вольєр.

надано пресслужбою
Фото: надано пресслужбою

Зазвичай ті собаки, з якими працюють у кіно, добре дресировані, виконують усі команди. А в цьому випадку ніхто не знав, як він себе поведе. Але нам потрібен був цей кадр з нею, тому довелося домовлятися з волонтерами, щоб привезли собаку на зйомки, і були з ним три дні. Наші побоювання не справдилися, пес виявився дуже слухняним.

А у новелі Курка у нас знімався дуже відомий пес Сем. Він багато знімається, у нього 80 знімальних днів у році - це найзатребуваніший пес у кіно. Ми знайшли для нього стару будку, в якій практично не було дна. Вона була нестійкою, тому щоб вона добре стояла, ми кинули всередину такий мішок, якими освітлювачі зазвичай фіксують прилади. У самому розпалі знімального процесу Сем заходить в будку, бере цей мішок і викидає його в сторону освітлювачів. Це було на якомусь із дублів, і всі просто почали сміятися. Мішок нелегкий, важив кілограмів шість, але виявився зайвим для собаки.

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X