Пліт Медузи. Яка історія стоїть за одним з найвідоміших зображень кораблетрощі у мистецтві

8 липня 2021, 10:25
НВ Преміум
Автор: Олег Шама

Зі 150 французів на тому плоту вижили тільки 15. Вони просто перебили один одного. «Це полотно має висіти в морському міністерстві», — пропонував колега автора Домінік Енгр, маючи на увазі пряму провину влади у трагедії. Бо про неї забули б вже наступного дня. Якби не молодий зухвалець-художник.

Журналіст НВ Олег Шама продовжує розбирати видатні твори мистецтва, теми яких перекликаються з сьогоденням.

1816 рік. Франція поволі оговтується від Наполеонових поразок. Європейські монархи полегшено зітхнули і тільки утвердилися в праві своїх народів гнити й далі. До Парижа повернувся Людовік XVIII, і колеги по цеху підтримують його чим можуть. Англія з-поміж іншого повернула запроточній сусідці африканську колонію Сен-Луї — нинішній Сенегал.

Відео дня

Туди й вирушили 17 червня з порту Рошфор чотири доволі міцні вітрильники: корвет Аргус, флут Луара, бриг Ехо з фрегатом Медуза за флагмана. Вони мали доправити до колонії новопризначеного губернатора полковника Шмальца з дружиною і адміністрацією.

Команда Медузи — зменшена копія тогочасного французького суспільства, остареного з поверненням Бурбонів. Юґ Дюруа де Шомарей, 52-річний капітан, — затятий рояліст; і політичний вміст його мізків — головна його перевага. Ототожнюючи це з досвідом, морське міністерство й поставило Шомарея за штурвал Медузи замість 40-річного бонапартиста Франсуа Поне. Так само остарений паризький уряд ніби й не помітив найважливішу обставину: Шомарей на той момент вже пів свого життя взагалі не виходив у море.

А ще офіцери та більшість матросів Медузи служили Наполеону. Відтак, вони одразу люто зненавиділи Шомарея, який на додаток ще й пив як не в себе. Невідомо, чому після Тенеріфе губернатора Шмальца лихий сподобив дістатися до Сен-Луї раніше решти колоністів. Хоча Медузі за технічними можливостями це саме всмак, от тільки капітану чомусь здумалося плисти вдовж берега — так здавалося ближче. А про відоме своїми рифами узбережжя Західної Африки остарене керівництво Медузи просто не знало. Навіть бувалі матроси намагалися підказати Шомарею — мовляв, якось не так пливемо. Але хто вони такі після Ватерлоо?

Нарешті 2 липня Медуза таки знайшла свою мілину. Фрегат вдарився об неї на швидкості, борти його тріснули, а трюми вмить заповнила вода. Насоси — ті, що вдалося знайти, — виявилися несправними. А небо на горизонті замість синього ставало сіро-зеленим — насувався шторм. З Медузи чимдуж треба було забиратися.

Для евакуації на борту фрегата було чотири баркаси та ще два ялики. Ними губернатор взагалі збирався обстежувати сенегальські річки та озера, і вочевидь їх було замало для майже двох сотень пасажирів з командою. «Здавалося, вони побачили жахливе обличчя Горгони, чиє ім'я носило судно», — написав пізніше лікар Савін'ї про лихі передчуття людей на борту Медузи.

Показати ще новини
Радіо НВ
X