П’ять книг, в яких живуть наші страхи

23 березня 2018, 15:10

В усіх книжках цього огляду їх автори, крім захопливого сюжету, дбають також про те, щоби пояснити, звідки беруться тривоги головних героїв.

І як вони перетворюються на панічне відчуття страху, яким, виявляється можна керувати – у готичному романі, футурологічному трилері, соціальній драмі або кримінальному бойовику.

Відео дня

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко зібрав для НВ STYLE п’ять книг, в яких живуть наші страхи.

Домінік Фортьє. Книжкова обитель. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

Страх перед друкованим словом – знайденою у сховищі стародавньою книгою – іноді переважає навіть побоювання головного героя цього роману, що все розумне довкола зникне. Розповідь ведеться, по-перше, від імені переписувача книжок у неприступній фортеці, що стоїть острові, і звітувати йому, колишньому художнику, що втратив дружину, доводиться перед церковним начальством. Буквально відстоюючи кожну з книжок – чи то з магії, а чи з будівництва – оскільки деякі можуть стати не лише променем світла чи рятівною лампою прогресу, а навіть пожежею, від якої спалахне все королівство.

Однак, ідеї просвітництва все ж таки знайдуть дорогу, і ця ідея несподівано відлунює у другій, паралельній частині оповіді, де розповідає сама авторка. Мова про її життя, таємниці творчості та радощі материнства. Таким чином, маємо своєрідний роман у романі, рукописну спадщину стародавнього майстра і справжній майстер-клас від відомої сучасної письменниці.

Джон Віндем. День триффідів. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018

Страх, що живе в цьому романі – насправді сліпий, і це не метафора. Справа в тому, що, за сюжетом, до всіх апокаліптичних подій додався ще спалах на Сонці, в результаті якого всі люди осліпли. Що ж до основної трагедії, то тут вже руку доклало людство в особі науковця, який чи не єдиний спроможний бачити результати своїх дослідів. При цьому пастка, в яку герой цього трилера заманив планету - випадково, не навмисне, з цікавості - загрожує стати могилою для нього самого. Справа в тому, що невинні рослини, які прибули в лабораторію з екзотичних країв, спочатку збиралися використовувати, як джерело альтернативного палива. Але в результаті наукових експериментів щось пішло не так.

Триногі рослини – триффіди – стали полювати на сліпих людей, які навіть не знають, хто їхні вбивці. Страх запанував не лише на вулицях, але й серед вчених, які повинні були врятувати людство. «- Справжня проблема в тому, щоб знайти якийсь простий спосіб боротися з ними, - дізнаємося ми з їх дискусій. - Нам ще не настільки погано, бо ми можемо тримати їх подалі. Але що робитимуть наші онуки? Невже їм доведеться провести усе своє життя в людських резерваціях, які залишатимуться вільними від триффідів лише ціною нескінченної каторги?»

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Джерард Стембридж. Що ж вона бачила. – К.: Нора-Друк, 2018

За сюжетом цього роману молода дівчина зривається і мчить з рідного Дубліну до омріяного Парижу. Але провести час у блуканнях вуличками, відвідинами художніх галерей та затишних кав’ярень у неї не виходить. Сталося так, що в готелі вона випадково стає свідком жахливої сцени насильства в чужому номері, яку, до того ж, встигає зняти на телефон. Від цього моменту життя дівчини змінюється з блискавичною швидкістю, її переслідують невідомі, намірів яких вона не знає, друзі так само страждають, а коло страху невблаганно стискається. Тим паче, що головній героїні доводиться знову і знову переживати побачене, гадаючи, що ж це було, і навіть даючи інтерв’ю на цю тему.

«- І як ви вирішили діяти? Може, ви подумали: це їхні особисті справи, мене це не обходить? - Ні, я точно не подумала, що мене це не обходить. Але я хвилювалася: я хоч і не знала тоді, хто такий цей чоловік, усе одно здогадувалася, що це людина заможна і тому впливова. Отож я не мала певності, що навіть якщо я піду скаржитися, мене послухають».

Богдан Кушнір. На лінії зіткнення. Любов і ненависть. – Х.: Фоліо, 2018

Сюжет цього гостросюжетного роману перегукується з сучасними подіями у світі шпигунських пригод. Працюючи під дипломатичним прикриттям, офіцер української розвідки Семен Вергун опинився у скрутній ситуації, тобто на грані провалу. Який, додамо, не забарився. «Волков вивчив усіх московських знайомих Вергуна, але жодний з них не мав відношення до цієї директиви. Або контррозвідка щось проморгала, або Вергуна використали наосліп, підсунувши йому цілком таємний документ. Всі крапки над «і» мав поставити допит».

Крім втрати доброго імені, шляхів відступу та можливості продовжити роботу, головний герой був також отруєний російськими «колегами» невідомим психотропним препаратом. Виживши, але втративши все після акту ворожої контррозвідки та в результаті гучного скандалу, він усамітнився на дачі в лісі та обмірковував помсту. Чи було йому страшно протягом всіх операцій, які проводилися на грані життя та смерті? Чи знайшов він відраду, коли опинився на фронті, зустрівши там свого особистого ворога під час боїв на Сході України? Про це можна дізнатися, лише занурившись у карколомні події цього психологічного роману.

Владимир Рафеенко. Долгота дней. – Х.: Фабула, 2017

Спочатку в героя цієї книги під час появи в рідному місті озброєних людей переважає цікавість, потім здивування, далі – огида. Чи відчував він страх? Про це можна дізнатися з нового роману донецького автора про «умовне місто Z на сході України». Саме з нього його герой тікає в столицю, оскільки надто вже жорстоким виявився «русскій мір», що окупував його рідні краї. По суті, це хроніка подій, зав'язана на історії чергового бідолахи-фотографа, який, не вірячи в долю, довго придивлявся до шабашу диких гастролерів на чолі з російськими «відпускниками», аж поки страшна трагедія увірвалася в його особисте життя.

Але навіть виїхавши в столицю, як, власне, і автор роману, наш герой змушений повернутися. Гіркі деталі побуту в рідному місті, яке тепер не «може спати спокійно», заважають головному герою в реалізації творчого завдання, яке він вирішив звично поставити перед собою, щоб не помічати повсюдну окупаційну «довготу днів». З іншого боку, як вважає сам автор, його книга виходить далеко за межі військової теми. «Тому що це, перш за все, роман про Україну в цілому, - пише він. - Про національні і культурні виклики сучасності. Про пристрасті життя і необхідності вмирати. Про щастя бути людиною». Ну, і про страх не розуміти всього цього, мабуть, також.

Стежте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X