П’ять книг, які змусять повірити в містику

5 січня 2018, 11:15

Побачити щось – означає остаточно в нього повірити, але автори цих книжок описують пригоди своїх героїв, які борються з чимось невідомим, надприродним, незвіданим 

Саме це складає основу літератури жаху, чиї містичні деталі – сюжети, образи, героїв – іноді важко уявити в буденному житті, але саме ці романи з оповіданнями залишаються популярними вже кілька століть, наснажуючи сучасних авторів на продовження традиції.

Відео дня

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко зібрав для НВ STYLE п’ять книг, які змусять повірити в містику.

Роберт Чемберс. Король у Жовтому. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

Це найвідоміша з книжок видатного американського письменника, продовжувача традицій химерної і готичної літератури, започаткованих Едґаром По та Амброузом Бірсом, а видав він їх за життя аж дев’яносто, в один період творчості по книжці за рік! Попри те, що під кінець кар’єри автор Короля у Жовтому писав здебільшого історичні романи, саме ця збірка оповідань значною мірою вплинула на всю світову літературу в жанрах містики й жахів, її цінував сам король літератури жахів Лавкрафт, а не так давно за її мотивами був знятий серіал Справжній детектив. Центральним мотивом збірки є таємнича книжка, прочитавши яку, люди божеволіють і починають робити жахливі речі. Коли французький уряд перехопив перекладені примірники книжки, які щойно прибули до Парижа і Лондона, звісно, закортіло ознайомитись із текстом.

Книжка розповсюджувалась, наче інфекційне захворювання: з міста до міста, з материка на материк, там заборонили, тут конфіскували, преса і духівництво засуджували її наперебій, навіть найбільш шалені анархісти від літератури пускали її під цензуру. Проте на тих про́клятих сторінках не було жодних правил, не проголошувалась жодна доктрина чи вчення, не таврувались жодні погляди або вірування. Цю книжку неможливо було засудити за будь-яким з відомих законів. Навпаки, Король у Жовтому поставав як неймовірний витвір мистецтва, неймовірний настільки, що жодна людина не могла витримати тієї напруги, яку викликали слова. Здавалося, наче у тих словах ховалась есенція найчистішої у світі отрути. Банальність і невинність першого акту книжки тільки підсилювали могутній невідворотній удар, що настигав читача далі».

Карлос Руїс Сафон. Тінь вітру. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Літературна гра, алюзії та натяки для автора цього роману не самоціль. Кому як не лос-анджелеському сценаристу знати, що нічого в цьому світі не нове? «Книжки - це дзеркало, в якому бачиш тільки те, що, вже маєш у собі самому», - стверджують в його романі, і ця думка проходить крізь всю оповідь. І все ж таки це бестселер, що витримав тридцять перевидань і перекладений 20 мовами, цікавий саме як роман-пастка, де магічний реалізм Маркеса зустрічається з інтригою Умберто Еко і готикою Борхеса. Без модного Коельо також не обійшлося у цій історії про те, як книжки вторгаються в життя людини, безповоротно її міняючи.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Тож перед нами не блідий переказ подій у повоєнній Барселоні, і не «тінь вітру», здійнятого культовими попередниками. Потрапляючи в вир пригод, не властивих інтелектуальному бестселеру, переживаєш за його героїв до останньої сторінки. Але ніякі пристрасті не зрівняються з тією похмурою опікою, яку з юних років звалив на себе син букініста, вибравши на Цвинтарі старих книжок роман нікому не відомого автора. Дорослішаючи, хлопчик з подивом зауважує дивні паралелі між своєю долею і подіями у загадковому фоліанті. За ним полюють її персонажі, а саме життя юнака стає частиною чужого сюжету.

Дейкр Стокер, Айєн Голт. Дракула: повстання мерців. – Х.; Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Цей містичний роман - продовження класичного роману Дракула Брема Стокера, виданого в Лондоні в 1897 році. Невідомо, чи планував автор дописувати свою історію, проте невизначеність її фіналу (головний упир був убитий не за класичною процедурою знищення вампірів), свідчила про можливе продовження кривавої епопеї. У новому форматі Дракула дуже відрізняється від свого класичного попередника. Нібито знищений в далекій Трансільванії групою сміливців, легендарний вампір через 25 років знову з'являється в Європі, але вже для того, щоб здолати ще страшніше зло в образі угорської графині Єлизавети Баторі, що купається в крові своїх жертв. Хто ж він, цей самий Влад Дракула син Диявола, нащадок Дракона чи Господній воїн, що бореться з силами Зла?

Таким чином, наголошуючи на відомій істині про те, що Зло нікуди не зникає, а лише трансформується в більш витончені форми, автори роману-продовження переносять дію на початок ХХ століття в епоху суцільних експериментів у галузі науки і техніки. І якщо герої старого Дракули лише зрідка використовували фонограф, телеграф і вогнепальну зброю, то нині старозавітна історія оповита флером найновіших досягнень цивілізації. Більш того, сповнена історичними «збігами»: в романі діє персонаж на ім'я Брем Стокер, чий Дракула, за сюжетом, конкурує з Портретом Доріана Грея Оскара Уайльда і Франкенштейном Мері Шеллі.

Остап Українець. Малхут. – Х.: Фабула, 2017

Рідне місто героя, молодого контрабандиста, до якого потрапило загадкове листування, описано в ньому, як осердя лицарського ордену, що ставив собі за мету створення політичного союзу вільних країн - відновленої Речі Посполитої. Розповідаючи про долю тамтешнього бургомістра – успішного, прогресивного і тому вигаданого - автор-дебютант, застерігає, що це не історичний роман, а історична спекуляція. Тобто спроба уявити, як воно було за «за відреставрованими новим бургомістром фасадами». Хай там як, але чергова урбаністична фантасмагорія вдалася на славу, і в період від загибелі Потоцького до появи Івана Франка, карпатська столиця живе бурхливим, маловідомим, альтернативним життям своїм екзотичних героїв. Звісно, цікаво, як вони господарювали, саджали на палю чи ховалися від влади. Утім, чи були вони такими насправді, чи ні – це вже друге питання, головне пр. цьому - запропонувати свою власну модель історії, а вже її наповнення залежатиме від хисту, вдачі та мети автора.

«За дверима почувся шум і гуркіт, тоді шаркання ніг та цокання коштура об дерев’яну підлогу. Минула, може, хвилина, поки двері відчинилися, а в залитому сіруватим світлом проході вималювалась кульгава постать Камінського. - Доброго дня,— чомусь несміливо заговорив Іван.- Ви погодились дати мені невелике інтерв’ю для газети Діло. - Аякже! - несподівано легко і радісно погодився Камінський. - То для початку будемо знайомі. Я є, як ви розумієте, Іґнацій Камінський. Бургомістр Станіслава. - Франко, Іван Якович, журналіст, - відповів молодик і потиснув простягнуту руку».

Трюльс Вюллер. Що таке час? – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

У книжці норвезького вченого час розглядається не лише як даність, з якою годі щось зробити, але насамперед як предмет розмови, проаналізований з точки зору фізичної, філософської, екзистенціальної, соціальної та історичної дійсності. Ба навіть суто побутової! Іноді, щоб бути зрозумілішим, автор вдається до цілком буденних прикладів, що іноді нагадують містичні формули. Які, тим не менш, легко розтлумачуються на прикладах – від зустрічі випускників до глобальних проблем старіння. Але навіть не це важливе у цій захопливій книжці, а точність спостережень автора, напружена робота його думки, яка видає на гора «легкі», як філософія Сократа максими.

«Проте ми усвідомлюємо річ не в русі часу, а в переживанні часу, як «чогось», що її супроводжує. Тож час не буквально приходить і йде, а може обрамлювати все, що приходить і йде. Зрозуміло, що це не конкретна, усвідомлена рамка; ми значно ближче наближаємося до розуміння реальності часу, коли називаємо його горизонтом, який усюди нас оточує, хоча ми й не осягаємо його. Бо навіть якщо час усюдисущий, як вода для риби, він також віддалений, ніби веселка для допитливої дитини».

Стежте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X