Пять книг, які допоможуть спланувати життя

10 листопада 2017, 11:18
"Життя – це те, що відбувається з нами, коли будуємо плани", - якось зауважив Джон Леннон. І недаремно кажуть, що коли хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани. 

Утім, автори цих книжок все-таки намагаються – можливо, не спланувати, а принаймні впорядкувати свої бажання, наміри, вчинки.

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко назвав для НВ STYLE п’ять книг, які дещо допоможуть впорядкувати повсякденність, або розповідають про те, як інші порались з таким завданням.

Відео дня

Джордж Орвелл. У злиднях Парижа і Лондона. - К.: Видавництво Жупанського, 2017

Попри культові романи Колгосп тварин і 1984, у цього відомого англійського автора і публіциста були ще книжки, в яких він описував свій життєвий шлях – від злиднів у Парижі на початку ХХ століття до пізніших пригод у Каталонії. Тоталітарне суспільство, описане у згаданих антиутопіях видається у цих хроніках голодного існування і «каталонського» досвіду не такими вже й жахливими. Голод, тяжка праця, кримінальне дно обох європейських столиць, на якому довелося жити автору.

"Усі будинки були готелями, вщерть забитими пожильцями, переважно поляками, арабами та італійцями, - згадує він злиденну юність. - Перші поверхи займали маленькі бістро, де кожен охочий міг упитися за один шилінґ. Суботнього вечора пиячила десь третина чоловічого населення кварталу. Хтось бився за жінок, араби-чорнороби, які жили в найдешевших готелях, з таємничих причин ворогували і з’ясовували стосунки з допомогою стільців, а подекуди навіть револьверів. Поліцейські вночі ходили тут лише по двоє. Вулиця була досить бешкетним місцем. А проте серед цього шуму й бруду жили також звичайні поважні французькі крамарі, пекарі, пралі та інший такий народ, займаючись своїми справами й потроху накопичуючи невеликі статки. Словом, типові паризькі нетрі".

Маеліс де Керанґаль. Ладнати живих. – К.: Нора-друк, 2017

Заглиблюючись в цей роман, присвячений трагічній долі трьох юнаків, які планували стати видатними серфінгістами, але потрапили в лікарню, а також про їх згорьованих батьків, несподівано зауважуємо, що важлива не фабула – аварія, смерть – а довгий і наповнений різноманітними, різнохарактерними героями сюжет. В якому життя на тлі смерті важливіше за просто життя, оскільки набагато контрастніше виглядають будь-які «сусідні» долі. Наприклад, медика-бісексуала-співака, медсестри-німфоманки, лікаря-що-спить-три хвилини, а на ліжку тримає повне зібрання Боба Ділана й Ніла Янґа, дівчини одного з хлопців, який вижив… Або ціла драматургія бесіди медика-юнака з центру пересадки органів – з батьками, яким пропонують, щоби їх померла дитина стала донором органів. Або родинна трагедія тих самих батьків, коли один картається , що винен, а друга не розуміє, «як вона могла допустити, щоб у її домі виплекали цю пристрасть до сильних відчуттів, як могла дозволити сину впасти у цю запаморочливу спіраль - спіраль закрученої хвилі, цю дурню?»

Але, як-то кажуть, всюди життя, і роман недаремно перемежається історіями про тих самих «інших», не головних героїв з медперсоналу, про їх захоплення, кохання, щоденні проблеми. А всередині цих історій – ще цікавіші, сумні, трагічні бувальщини, наприклад, про мисливця за пташками і юного спадкоємця нафтової компанії, який «обміняв авто 205 GTI на останнього щиглика з Байнему», або історії життя тих людей, які отримають органи померлого юнака – серце, печінку, нирки… Таким чином «ладнати живих» - це насамперед не забувати, що ці самі живі так само смертні, як решта героїв, і що прожити життя для них означає не «планувати» смерть, а не думати про неї якомога довше, аж поки прийде час.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Мідж Реймонд. Мій останній континент. – Х.: Фабула, 2017

"Іноді люди не чують, коли їх попереджають про небезпеку, і все одно продовжують планувати своє життя обов’язково з подорожами у найбезпечніші місця світу. Я розповідаю їм, що за Південним полярним колом сигнали SOS майже не мають сенсу,бо поруч просто немає нікого, хто міг би вас урятувати, - умовляє їх герой дебютного роману американської письменниці, що мав шалений успіх. - Я кажу їм, що того дня загинуло 715 пасажирів і членів екіпажу. Але мовчу про те, що серед них було і двоє рятувальників, чиї долі трагічно переплелися. Туристи зазвичай охоче слухають про жертв, а не про рятувальників. Вони ще не розуміють, що тут між цими поняттями немає різниці".

Так само немає різниці між самими героями роману – двома коханцями, які стають схожі на предмет своїх дослідів, полярних пінгвінів: «кожне живе своїм окремим життям, ходить своїми стежками, аж доки не зустрінуться на гніздуванні, роль якого в нас виконують оці експедиції на антарктичний півострів, де ми стаємо табором і відновлюємо сім’ю». І робочі будні двох гідів на круїзних судах, які доправляють туристів в Антарктиду, описані у цьому романі минають у все наростаючому темпі, який передує сюжетному вибуху, корабельній катастрофі. В результаті якої всі плани – на кохання, «гніздування» і родину – летять зазвичай шкереберть.

Станислав Асеев. Мельхиоровый слон, или Человек, который думал. – К.: Каяла, 2017

Герой цього автобіографічного роману, молодий філософ з Донецька спочатку так само намагався планувати своє життя, яке нічим не відрізнялося від решти доль у шахтарському краю. Батько пив і гуляв, мати прощала і ховалася з малолітнім сином. В родинній історії, щоправда, фігурували міфічні Лаврентій Берія і Нестор Махно, але «писати з них життя» в соціалістичному «раю» не випадало. Та й сам герой цього екзотичного, стилістично вишуканого роману в стилі Саші Соколова і Вєнічки Єрофєєва почувався інопланетянином, «чужим» і засланим казачком як в родинній, так і в загальнонаціональній вже за «незалежного» часу історії своєї малої батьківщини. І навіть вступ на філософський факультет, який вважався «знайденим», нарешті, місцем під сонцем, виявився всього лише зупинкою на шляху, тобто в пустелі, як у Бродського, за яким була не столична еміграція, як в решти авторів часу війни в Донецьку, а несподіване занурення в громадське життя.

Автор роману, описавши своє інфантильне минуле і передбачивши ексклюзивне майбутнє, опинився сам-на-сам з «донецькою» сучасністю. Його журналістські репортажі зі столиці шахтарського краю вже в умовах нинішньої «ДНР» були затребувані як у київських, так і в решті західних видань, а оцінки ситуації іноді змушували замислитися навіть над «доречністю» Божого промислу. «Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, це не просто реалізація думок однієї людини з Кремля, значною мірою «русский мир» тут чекали, - писав автор «Мельхіорового слона». - І боюся, що чекали роками, і найстрашніше, що і досі багато хто продовжує його чекати, ходять з думками «Росія, прийди!». Донбас завжди був благодатним ґрунтом для цих ідей, і потрібно було, безумовно, кинути якесь насіння, щоб тут щось проросло, і нічого б не проросло без Путіна».

Клейтон Крістенсен. Як ви збудуєте своє життя? – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017

Вже на початку цієї важливої для нашого напруженого сьогодення книжки – посібнику з особистої філософії - її автор розповідає про те, як він прозрів щодо суті цього самого напруження, навчившись правильної мотивації. Важливий урок полягав у тому, що керівник виробничого підрозділу побачив на влаштованому пікніку, як виглядають його співробітники поза стінами лабораторії. У грі з дітьми, спілкуванні зі своїми чоловіками і дружинами, які важили для них не менше, ніж робота. Для якої, у свою чергу, було важливо, щоби в такому ж піднесеному настрої задоволені результатами своєї праці співробітники верталися з роботи додому. І де повага збоку ближніх, а також самоповага формувала б настрій наступного трудового дня. Таким чином, «гуманні» бізнес-ідеї важливі не лише для планування, побудови кар’єри і досягнення високих виробничих результатів, але й для щасливих сімейних стосунків, гармонійного виховання дітей.

Нам пропонують не загальні теорії, а конкретні приклади на зразок пригоди на пікніку – для успішної, творчої в усіх сенсах роботи. Життєві питання знаходять несподівані, оригінальні відповіді, стратегії виявляться цілком «людяними» навіть в умовах напруженого циклу роботи, а відповідальність за її результати виявляється важливо, приємною, не обтяжливою і основною у виробничому процесі. І жодні посади із зарплатами не принесуть такого щастя, як розуміння того, про що думати, і як думати у тому чи іншому випадку. Планів на майбутнє нам не дають, просто пропонують скористатися інструментами від гуру менеджменту, яким допоможуть, все-таки, спроектувати, збудувати і щасливо прожити своє життя.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X