Коли віра зрушує гори. PinchukArtCentre відкрив першу з початку повномасштабної війни виставку
Масштабна виставка представляє роботи понад 45 українських і міжнародних митців (Фото:@voloshyngallery / Instagram)
Через 143 дні від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 17 липня, PinchukArtCentre відновив свою роботу та представив виставку Коли віра зрушує гори.
Масштабна групова виставка, за участю понад 45 українських і міжнародних митців і мисткинь, представлена завдяки та у партнерстві з бельгійським Музеєм сучасного мистецтва в Антверпені M HKA та урядом Фландрії. Крім того, цього ж дня відкрилася виставка Russian War Crimes (Російські воєнні злочини), вписана в контекст експозиції Коли віра зрушує гори.
Надані M HKA/колекцією Фламандської спільноти, на виставці представлені роботи, зокрема, таких майстрів як Франсіс Аліс (Бельгія, 1959), Хусейн Бахрі Алптекін (Туреччина, 1957−2007), Бабі Бадалов (Азербайджан, 1959), Джеймс Лі Байєрс (США, 1932−1997), Шіла Ґауда (Індія, 1957), Берлінде де Брьойкере (Бельгія, 1964), Марлен Дюма (Південна Африка, 1953), Ян Кокс (Нідерланди/Бельгія, 1919−1980), Барбара Крюґер (США, 1945), Керрі Джеймс Маршалл (США, 1955), Алмагуль Менлібаєва (Казахстан, 1969), Отобонґ Нканґа (Нігерія, 1974), Вільгельм Сасналь (Польша, 1972), Алан Секула (США, 1951−2013), Адріан Тіртью (Бельгія, 1980), Люк Тюйманс (Бельгія, 1958), Ян Фабр (Бельгія, 1958) та ORLAN-CORPS (Франція, 1947).
Україна представлена роботами Олександра Бурлаки (1982), Данила Галкіна (1985), Анни Звягінцевої (1986), Нікіти Кадана (1982), Алевтини Кахідзе (1973), Лесі Хоменко (1980), Влади Ралко (1969), Андрія Сагайдаковського (1957), Євгена Самборського (1984), Олексія Сая (1975), Оксани Чепелик (1961), колективу Яреми Малащука (1993) та Романа Хімея (1992) та Kinder Album. Деякі з робіт належать до їхньої ранньої творчості, наприклад, робота Андрія Сагайдаковського періоду початку 1990-х зображує українські краєвиди виключно в чорних та сірих тонах і містить напис «…часом чоловік сильно устав і хоче сильно спати». Влучний опис виснаження війною.
Інші автори знайшли в собі сили й можливість працювати під час війни, створюючи роботи, які є безпосередньою реакцією на неї та її рефлексією. Символічним прикладом цього є Леся Хоменко, яка протягом повномасштабного вторгнення зображує на полотні військових та волонтерів. Для виставки вона створила групову композицію, що зображує військових та волонтерів, які згуртувались навколо армії заради підтримки наших захисників та захисниць. Робота уособлює незламну єдність України, здатність об'єднатися заради виживання.
«Для нас суттєво відкрити виставку в Києві. Ми завжди працювали для українців, тому для нас дуже важливо відновити роботу зараз. Робота продовжується і стає ще більш актуальною тепер, коли йде війна. Це символічний момент історії. Україну нещодавно привітали у європейській родині. Тепер одна з провідних європейських інституцій ділиться своїми роботами з Україною на свій власний ризик. Цей жест означає, що Україна — це Європа», — каже артдиректор PinchukArtCentre та співкуратор Коли віра зрушує гори Бйорн Гельдхоф.
Проєкт Russian War Crimes став фінальною точкою траєкторії нинішньої виставки, при цьому окремі роботи зустрічають відвідувачів відразу на вході до PinchukArtCentre. Ці фотографії зібралися в колективний образ, створений фотографами, які долучилися до збору доказів і фіксації воєнних злочинів росіян в Україні. Фотографії, що увійшли до експозиції Russian War Crimes, були зроблені в різних куточках нашої держави від першого дня вторгнення і до початку липня. При цьому вони відображають лише частину тих злочинів, про які нам наразі відомо. Кульмінація цього проєкту — відео, яке створив Олексій Сай, зібравши 6400 зображення, що фіксують воєнні злочини, вчинені окупантами в Україні. Масштаб цієї роботи в поєднанні з агресивною подачею та звуковим супроводом здатний надовго шокувати глядача.
«Виставка Russian War Crimes висвітлює найжахливіші моменти війни, а також жертв цієї війни, повертає ім'я та обличчя тим, хто постраждав від російських воєнних злочинів. Війна — це не просто питання виживання України, це питання цінностей. Україна знову і знову обирала європейські цінності свободи. У 2004 році, у 2014 році і зараз», — каже Бйорн Гельдхоф.
