Must-see. Чому потрібно дивитися фільм Паразити Пон Джун Хо

Пон Джун Хо подбав про те, щоб до прем'єри про проект було розкрито якомога менше інформації, але жодні найглибші знання про нього не знизили б градуса відчуттів від першого перегляду. Цей фільм з абсолютно непередбачуваним сюжетом пручається категоризації і не вписується ні в один з відомих жанрів. Ця суміш чорного гумору, соціального коментаря, сатири і саспенсу характерна для Пона, і все ж важко знайти ще хоч один подібний фільм, його або будь-якого іншого режисера.

Українська прем'єра стрічки відбулася на Одеському кінофестивалі. Перші глядачі Паразитів розповіли, чому цей фільм — must-see цього літа.

Антельм Відо, програмний директор Одеського кінофестивалю

Фото: НВ

Пон Джун Хо як ніхто інший вміє змішати різні жанри. Паразити починається як комедія, потім перетворюється на трилер, на сатиру, на соціальну драму, іноді все разом. Майстерність режисури вражає, акторська робота на висоті. Після двох блокбастерів (Снігобур у Голлівуді, Окча для Netflix), повернення Джун Хо до амбіційного кіно радує і підтверджує, що він один з найбільш віртуозних режисерів свого покоління. Загалом, Золота пальмова гілка на Канському кінофестивалі більш ніж заслужена.

Наталія Лібет, продюсерка

Фото: НВ

Я подивилася фільм у Каннах, під час фестивалю. Фільм сильний — діє на мозок, на серце і на шлунок. В якийсь момент я стала настільки сильно переживати, що хотіла піти з кінозали, але зала ця, величезна, заповнена людьми, дихала і співпереживала разом зі мною, і я залишилася. Фінал безумовно дуже крутий і звільняє від гострих переживань за героїв. Після фільму ми довго аплодували режисеру та його команді. Так довго, що він не витримав, узяв мікрофон і сказав: «Ідіть додому, я дуже втомився». І ми пішли.

Олексій Тарасов, головний редактор Buro 24/7 Ukraine, ведучий Радіо НВ

Фото: НВ

Паразити — це кіно про зарозумілість людей із грошима і про те, як швидко гроші розбещують тих, у кого їх немає. Корейський віртуоз Пон Джун Хо поєднує високе і низьке, серйозне і розважальне так, що сміються навіть пихаті критики у Каннах.

fff

ggggg

Вікторія Лещенко, програмна директорка фестивалю Docudays UA

Фото: НВ

Дивишся Паразитів і згадуєш, що у тебе абсолютно точно є стара запилена шафа, за якою — потаємні двері. Щойно втомилася боротися за ресурси, завжди до твоїх послуг — персональний склеп. Місце, де затишно та звично, хоч і смердить. Де більше непотрібно щось планувати. Чи то на дивані перед телевізором, чи то у фейсбуці. Якщо ж захочете застрибнути на іншу соціальну орбіту — потрібні талант, фарт та ризик. За Гегелем, здатність ризикувати і брати відповідальність — привілей панів — аж ніяк не раба. Аби раб став паном — потрібно ризикнути. Буває і життям. Новий час присипляє таку діалектику. Доречно оминати ризики, раціонально вбудуватися у вже наперед задані налаштування. Паразитування — логічний наслідок, коли інтерфейс нашого життя все більш кастомізований. Ми спимо з широко розплющеними очима і бачимо сон, який дуже нагадує собою тих самих Паразитів Пон Джун Хо.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Валерія Чачибая, співзасновниця Радіо Аристократи, радіоведуча

Фото: НВ

Вочевидь, такий фільм, як Паразити, навряд чи пройде повз, навіть якщо у фестивальному режимі дивишся по 2−4 фільми на день. Знаменита манера Пон Джун Хо жонглювати жанрами в рамках однієї роботи неймовірно затягує у стрімкий вир змін настрою фільму. Часом, навіть ніяково за себе — лише хвилину тому реготала наче навіжена, аж раптом відчуваєш глибокий філософський сум. Щиро скажу, мені не близька тема «пролетарського гніву» і виправдати шахрайство та інші жахливі речі (режисер у вступній промові просив не спойлерити) можу лише сприймаючи це, як алегорію. Інколи бажання жити достойно може звести зі шляху порядності і добра. Втім, я була б щаслива знати, що в наш час такі речі можуть статися лише у кіно.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook