Takflix радить. П’ять українських фільмів до Дня захисників і захисниць, які ви могли не бачити
День захисника України відзначається 14 жовтня з 2015 року. Та 2021 рік стане першим для нової назви цього державного свята — День захисників і захисниць України.
До цього свята разом з українським онлайн-кінотеатром Takflix зібрали українські фільми про війну та бійців АТО, яких ви могли не бачити: від фільмів про адаптацію ветеранів до нормального життя (Бульмастиф, Вдивляючись у темряву) до стрічок, які зображують події самої війни (Донбас, Зошит війни).
Зошит війни
документальний, реж. Роман Любий, 2021
У кожного в телефоні є своя збірка коротких документальний стрічок — це ті відео, які ми робимо щодня. Одні з них потрапляють до соцмереж, інші залишаються для персонального архіву. Режисер Роман Любий вирішив зробити повнометражний документальний фільм, який повністю змонтовано з відео, які знімали бійці АТО на свої телефони та екшн-камери.
У фільмі герої не мають імен, а селища та міста не мають назв. Фільм зосереджується на тому, аби передати стан та відчуття війни. Всього у фільмі 18 співавторів. Деякі з них загинули, хтось побажав залишитися анонімним. 13 жовтня відбулася онлайн-прем'єра фільму на платформі Takflix.
Донбас
драма, реж. Сергій Лозниця, 2018
«Фантасмагоричний калейдоскоп фейкових новин». Так описало цей фільм видання The Guardian. Стрічка складаються з 13 невеличких сюжетів, які плавно переходять один в одного. Ця серія замальовок з життя окупованої території, без головного героя, має на меті передати відчуття регіону, яким він став зараз. Режисер вибрав для фільму цілком реальні історії - за основу взяті ролики з Youtube або розповіді очевидців.
Донбас — такий собі просвітницький фільм для закордонного глядача. Робота з камерою документальна, передає події без суб'єктивної точки зору. Фільм виходить гротескним і фарсовим. Навіть є комічне, але тільки на секунду, а потім згадуєш — що це кіно про реальні події, і відчуття комічного швидко стає болючим.
Вдивляючись у темряву
документальний, реж. Сергій Волков, 2019
Віталій — професійний військовий, сапер, служив в Іраку. Коли розпочалася війна на Сході Україні, він пішов на фронт добровольцем. Від розриву міни він повністю втратив зір. Повернувшись з АТО, ветерану складно пристосуватися до нового життя, яке проходить «в темряві». На допомогу йому приходить Денис. Він втратив зір ще у дитинстві, та це не завадило йому закінчити університет, вивчити іноземні мови та працювати перекладачем. Денис навчає Віталія по-новому бачити та орієнтуватися у цьому світі.
Перший український документальний фільм, що є частиною соціального проєкту, який має на меті привернути увагу до людей з інвалідністю по зору.
Поза зоною
драма, реж. Нікон Романченко, 2017
Абонент поза зоною досяжності. Ця фраза на автовідповідачі завжди викликає легке занепокоєння та тривогу. Та може викликати бурю емоцій у матері, чий син перебуває в зоні воєнних дій. Після того, як її син не виходить на зв’язок, Люба вирішує самій податися на пошуки сина на незнайому їй територію. Чим завершаться її пошуки — у короткометражній стрічці Поза зоною.
Фільм побудований на контрастах. З одного боку — війна, яка майже невидима у фільмі. Вона передана за допомогою невідомості того самого «Зараз, на жаль, відсутній зв’язок з вашим абонентом». З іншого боку — нормальне життя Люби, її робота на кондитерській фабриці, де чітко та розмірено працює техніка. Стрічка отримала спеціальну відзнаку журі на кінофестивалі Молодість 2018 року.
Бульмастиф
драма, реж. Анастасія Буковська, 2020
Мітя — ветеран війни, який намагається адаптуватися до нормального життя. Зовсім випадково він зустрічає бульмастифа Роя, який загубився і блукає вулицями Києва. Мітя вирішує повернути Роя господарям, навіть не підозрюючи, що саме ця собака допоможе йому прийняти минуле.
Ця історія про посттравматичний стресовий розлад у ветеранів перегукується з фільмом Явних проявів немає. Однак, у короткометражному ігровому фільмі Бульмастиф, спогади, від яких головних герой не може заховатися, метафорично втілюються в знайденому бульмастифові. В якийсь момент Мітя ніби сам для себе вирішує: «Якщо я знайду спільну мову з собаку, я знову знайду шлях до нормального життя». Та чим закінчиться історія дружби ветерана і бульмастифа?
