Коп-расист з Огайо і 13-річна вбивця нацистів. П’ять нових фільмів на злобу дня
У нашій новій добірці - п’ять нових фільмів різноманітних жанрів, що розповідають абсолютно різні історії. Тут і кривавий трилер про дівчинку-вбивцю нацистів, і сай-фай про НЛО, і мелодрама про поліцейського-расиста.
Приємного перегляду!
Хвиля (2019). Джейсон Хехір.
Тихий, готовий на компроміси страхової юрист на ім'я Френк балансує на межі великого підвищення і тут же отримує від колеги запрошення відсвяткувати цю знаменну подію. Прекрасно розуміючи, що колега поквапився і веселитися у вівторок ввечері з важливою зустріччю запланованою на ранок середи нерозумно, Френк таки погоджується. Не в останню чергу через мерзенну дружину, яка мучить його вдома.
Вечірка звісно виходить з-під контролю і після клубу Френк з новою подружкою опиняється п'яний у когось в передмісті, де слідом за дівчиною приймає неідентифікований наркотик, який, за словами бариги, знесе йому голову. Голову Френку дійсно зносить: наступні кілька діб він буде з'ясовувати подробиці тієї ночі, періодично провалюючись в галюцинації.
Сюжети про небажану подорож всередину себе періодично спливають з голлівудської підсвідомості. Тут можна згадати і Області пітьми з Бредлі Купером, і Гру Фінчера, де тріп забезпечувався не препаратами, а гострою зміною життєвих обставин. Фільм Хвиля не дотягує до Фінчера, а дотягнутися до Купера у нього не вистачає грошей, але як розвага на один вечір він працює чудово.
У ньому з одного боку все невибагливо і не завжди витриманий темп, з іншого - є чудовий Джастін Лонг в ролі мямлі Френка, Томмі Фленаган в ролі бариги, кілька цілком ефектних моментів і головне - думка, що у всіх є можливість подивитися на себе зі сторони і щось змінити в житті. Бажано, звичайно, без досвіду з невідомими наркотиками.
Бекі (2020). Джонатан Мілотт, Кері Мерніон.
Кривавий трилер на злобу дня. Сім'я чоловіка на ім'я Джефф на межі розпаду: його дружина померла від, судячи з усього, онкологічного захворювання, а дочка на ім'я Бекі з тих пір вийшла з-під контролю. Ситуація ускладнилася бажанням Джеффа повторно одружитися з жінкою на ім'я Кайла, яка приїхала в його заміський будинок знайомитися з Бекі. Ще більше ситуація ускладнилася після того, як в його заміський будинок увірвалися неонацисти, які втекли з в'язниці. Перервавши і без того напружену вечерю.
Мета неонацистів - знайти в підвалі будинку Джеффа якийсь ключ, який повинен їм допомогти в їхній нелегкій нацистській справі. Історія набуває трагічного обороту і тут зі сплячки виходить 13-річна Бекі. У неї накопичилося достатньо злості на батька, Кайлу і світ навколо, щоб розправитися з чотирма увальнями. У справу йдуть собаки, олівці, лінійки і садовий інвентар.
За формою Бекі - стандартна жанрова вправа про непрошених гостей і господарів, які дають відсіч (або господиню), але диявол, як відомо, криється в деталях. По-перше, картина цікава амбівалентним головним персонажем: Бекі з одного боку жертва, з іншого - вона виявляє в собі запаси нелюдської жорстокості. Лулу Вілсон, яка грає її, провалилася в хоррори давно й успішно (чудові Віджа. Прокляття дошки диявола, Аннабель: Зародження зла, Привиди будинку на пагорбі). Актриса вміє грати і дитячу невинність, і їхню ж жорсткість. Що без складнощів тут демонструє, переводячи дискусію від нацистського порядку денного в дещо іншу сторону.
По-друге, Джонатан Мілотт і Кері Мерніон подарували несподівану роль комедійному актору Кевіну Джеймсу (охоронець супермаркету в стрічці Шопо-коп). Він грає улесливого ватажка неонацистів і, значить, відповідає за ідеологію і жорстокість. По-третє, як і попередня картина зі списку, Бекі не принижується і не напрошується на зайві компліменти, а навпаки, гідно несе свій хрест нехай маленького, але доброго жанрового кіно.
Вбивства за листівками (2020). Данис Танович.
Боснійський режисер Танович знайомий глядачеві своїм повнометражним дебютом 2001 року, військовою драмою Нічия земля. Наступні два десятиліття його нові роботи зі змінним успіхом спливали на різних ринках і кінофестивалях. І варто визнати, що фільми зроблені вдома у Тановича виходили не в приклад краще його ж британських чи американських дослідів.
Вбивства за листівками якраз з останніх. Дочку американського детектива на ім'я Джейкоб Кенон вбивають десь у Лондоні. Вбивають по-звірячому і з явним почерком: тіло позбавлене рук і своєю позою нагадує щось зі світу мистецтва. Джейкоб впевнений - в гру вступив маніяк і будуть ще трупи. А ще він розбитий горем і хоче будь-що знайти злочинця. Починається його кривавий європейський вояж.
Фільм Вбивства за листівками це, як якщо б у трилера Сім в паралельному всесвіті був нікому не потрібний потворний спін-офф. Обидві картини можна з деякими поправками зв'язати сюжетно, та й візуально. Танович явно надихався роботою Фінчера. Проблема ж тут не стільки в тому, що сюжетно й візуально першому до другого як до Місяця (це не гріх), а в тому, що Танович абсолютно не зацікавлений своїм фільмом. Чи то режисер не надихнувся сирим сценарієм картини і вирішив просто відпрацювати гонорар. Чи то він розгубився, стоячи перед розкладеним інструментарієм трилера про серійного вбивцю: ця наука теж далеко не для всіх.
В кожному окремому випадку, міста у фільмі Вбивства за листівками змінюють один одного, вбиті теж, Джеффрі Дін Морган з властивою йому грацією дефілює зі сцени в сцену, але вогню з усього цього висікти не вийшло.
Безмежна ніч (2019). Ендрю Паттерсон.
Ще одна субжанрова вправа. Цього разу сай-фай про НЛО. І одночасно впевнений режисерський дебют Ендрю Паттерсона. 50-і, містечко Каюга, Нью-Мексико. У місцевій школі велика подія: баскетбольний матч. Подивитися зібралися майже всі. Але не радіодіджей Еверетт і телефоністка, старшокласниця Фей: перший йде ставити музику і базікати на радіо, друга - управляти телефонним комутатором.
Ці двоє дружать (присутні натяки на романтику), тому коли Фей виявляє дивний сигнал на лінії, вона в першу чергу дзвонить Еверетту. Паралельно Фей дзвонить знайома і плутано розповідає про вогні в небі й дивну активність у полі. Підлітки вирішують з'ясувати, що відбувається.
Фільм Безмежна ніч - це повільний, камерний, вкрадливий трилер про спроби зрозуміти невідоме. Дія тут відбувається переважно в невеликих просторах кімнат з періодичними ефектними прольотами камери містом Каюга. Герої багато розмовляють.
Відчуття це все справляє ефемерне, схоже з раннім шедевром Пітера Уіра Пікнік біля Висячої скелі. Тканина реальності у Паттерсона теж зрадницьки міцна: Еверетт і Фей переступають на іншу сторону непомітно. Так і не дочекавшись відповідей на свої питання.
Квін і Слім (2019). Меліна Мацукас.
На відміну від попередніх фільмів зі списку стрічка дебютантки Меліни Мацукас вмістила в себе кримінальну драму, історію любові та роуд-муві одночасно. Все починається з простого побачення хлопця на ім'я Ернест (Слім) і дівчини на ім'я Анджела (Квін) в придорожній закусочній десь в Огайо. Вона йому не відповідала три тижні, потім засумувала і вирішила-таки написати. Він здивувався, але по доброті душевній закрив очі на те, що не так уже й важливо.
Повечерявши, вони сідають в машину. План такий: спочатку Слім завозить додому Квін, потім їде у своїх справах. Але в безневинний розпорядок вечора пари втручається поліцейський-расист (і Квін, і Слім темношкірі). Захопившись причіпками і безпідставним обшуком машини, він вирішує відреагувати на зауваження дівчата пострілом їй в ногу. Слім в ході боротьби стріляє копу в голову. Формально винні, а неформально - герої великої кількості жителів США, обидва вирішують бігти. Тепер план такий: у Квін є дядько, який може допомогти з грошима і літаком, потім на Кубу.
Фільм Мацукас - парафраз легендарного кримінального трилера Бонні та Клайд Артура Пенна з поправкою спочатку на 2019 й, а тепер уже - 2020 рік (зараз він в рази актуальніший). З висновками не стільки кінематографічними, скільки гостросоціальними: ситуація, в яку потрапили хлопці, до болю реалістична, їхній подальший тріп Америкою - одночасно запізніла мелодрама і дослідження реакції суспільства на конкретну подію.
Варто визнати, що мелодрама у Мацукас вийшла краща за дослідження, але і в такому, дещо скуйовдженому вигляді її фільм все одно справляє сильне враження: своїми темами, своїми акторами, своєю музикою і картинкою.
