Гламур і Dolche Vita. П’ять книг про те, як бути в тренді

27 грудня 2019, 13:42

Письменник, за означенням — завжди маніпулятор: нашою увагою, гаманцем, іноді навіть життям.

НВ
Фото: НВ

Стаючи автором і видаючи книжку, він стає частиною масової культури, яка, відповідно, керує масами, а вже гламур — це зовсім вже хитра форма переконання. Мовляв, все у нас добре, і навіть читати модно!

Відео дня

А хіба не так? Отже, читаймо.

Георгий Почепцов. Гламур 2.0: телесериалы, масскульт и соцмедиа как создатели виртуальной реальности. — Х.: Фолио, 2019

Фолио
Фото: Фолио

Автор цієї книжки недаремно нагадує, що сучасний світ переживає активні видозміни. Оскільки, щоб вижити у цьому світі, чиї нові формати і характеристики іноді ставлять нас в глухий кут, слід знати його основні трансформації. У цей світ прийшли гламур, маскульт, соцмедіа, телесеріали, створюють свою віртуальну реальність замість реальності фізичної. Гламур є частиною нової візуальної культури. Маскульт — це культура іншого типу, що заповнює вільний час людини. Сьогодні головним джерелом масової культури стали телесеріали: вони виконують функції релігії і ідеології, а їх «жерці» заховані за яскравими сценами і блискучими героями. Нові покоління готові сприймати маскульт і складним, і масовим. І це ще один вимір складності. Просто кожен вибирає те, що йому під силу. І саме з таким світом допомагає розібратися ця книжка.

Джон Теґґ. Тягар репрезентації: есеї про множинність фотографії та історії. — К.: Родовід, 2019

Родовід
Фото: Родовід

Як відомо, фотографія сама по собі «безлика», тобто позбавлена ідентичності. Її технологічний вимір змінюється залежно від того, що саме в неї вкладає автор, тобто від «влади» автора, який в неї інвестує. Її практичний вимір зумовлюють ті інституції чи агенти, які визначають і використовують її. Загалом функції фотографії у створенні культури прив’язано до конкретних умов її існування, а об'єкти, які з’являються в результаті фотографічної практики, набувають значення й виразності лише відносно цих історичних умов. Таким чином, історія фотографії позбавлена єдності. Вона мерехтить, то з’являючись, то зникаючи в різних точках інституційних просторів. Отже, й вивчати ми мусимо ці простори, а не фотографію як таку. Що саме — відповідь у цій незвичній книжці про множинність варіантів. Але хіба не те саме у житті, яке ми начебто самі обираємо?

Марія Микицей. Dolce Vita. — Брустурів: Дискурсус, 2019

Брустурів: Дискурсус
Фото: Брустурів: Дискурсус

Авторка цієї книжки майстерно дотримується негласних, але «фірмових» правил, прийнятих у «станіславському феномені» прикарпатської літератури, до якого вона належить: максимум «живого» життя, жодних жахіть, оскільки романтичний пафос традиції це передбачає. «Я не люблю вбивати своїх персонажів, — звіряється вона. — Роблю це у виняткових випадках, коли нема куди подітися і коли смерть стає не закінченням всього, а початком нового витка сюжету і нової метаморфози. А потім може з’ясуватися, що це й не смерть, а якесь фіґлярство чи ошуканство». Тож не дивно, що її роман — це історія дивної дружби і ще дивнішої любові, історія здійснення найсокровенніших бажань, навіть якщо для цього потрібно чекати півжиття, історія про неповторність і загадковість кожної миті, а ще про неможливість знайти відповіді на всі запитання. «Софчин батько називати доньку Кармелітою навідріз відмовлявся, хоч сама Софка малою визнавала тільки друге своє ім'я, але у школі ситуація кардинально змінилася: Кармеліта Шпондюк — це було занадто контроверсійно навіть для доньки математички, тому вона навчилася відгукуватися на Софію, Софійку, Софу, Софі, Соньку і, звичайно, Софку…»

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Василь Шульга. Invisible Photo Business. Що має знати фотограф, який хоче знімати для світових брендів. — К.: Pabulum, 2018

Pabulum
Фото: Pabulum

Будівля на обкладинці цієї книжки символізує весь фотобізнес, а її автор запрошує на оглядову екскурсію. Зокрема можна дізнатися, що і як слід робити, аби стати професійним рекламним фотографом. Також ви познайомитесь із командою фотографа — спеціалістами, без яких серйозна рекламна зйомка була б неможливою. Нам розкажуть, чого рекламники очікують від фотографів, які перешкоди чекають, як побудувати вигідну співпрацю, і врешті-решт, як отримати велетенські гроші на реалізацію рекламних фотопроектів. А наприкінці у вас буде можливість взяти участь у рекламному проекті на всіх його етапах — препродакшн, продакшн і постпродакшн.

Татяна Соловей, Соня Кваша, Вєня Брикалін. Ukraine in Vogue. — К.: ArtHuss, 2018

ArtHuss
Фото: ArtHuss

Рівно 5 років тому, в березні 2013 року, в Україні вийшов перший номер журналу Vogue. Саме п’ятирічному ювілею журналу і присвячений цей фотоальбом. У ньому зібрані кращі зйомки за 2013−2018 роки в семи розділах — найяскравіші обкладинки, нові імена, що з’явилися завдяки українському Vogue, географія зйомок, арт-проекти на сторінках Vogue UA, колір, романтика і найкрасивіші чоловіки. У той же час Ukraine in Vogue — це чесний щоденник про життя редакції Vogue UA, де самі редактори згадують успішні і складні переговори, зйомки на іншому кінці світу, важкі інтерв'ю і діляться радістю, яку вони відчувають при виході кожного нового номеру Vogue UA. Але головне в цьому фотоальбомі, як і в журналі, мода — недовговічне, стрімке, миттєве мистецтво, яке хочеться запам’ятати і зберегти.

Показати ще новини
Радіо НВ
X