П’ять книг, в яких живуть зомбі з вампірами

17 листопада 2017, 14:04
Майже в усіх книжках цього огляду потойбічні створіння мирно чи не дуже уживаються в нашому світі з героями оповідей

Автори взагалі будують свої сюжети на олюдненні донедавна жахливих речей та явищ, щоби контраст трилера вийшов ще яскравіший. Згадані істоти з паралельного світу виявляються при цьому мало не складовою частиною народного фольклору чи міської міфології, а зомбі з вампірами – персонажами казок, які сформували сучасну літературу.

Відео дня

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко зібрав для НВ STYLE п’ять книг про зомбі та вампірів.

Галина Пагутяк. Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками. – Л.: Піраміда

Авантюрний сюжет одного з готичних романів цієї збірки – про зомбі, упирів і полювання на них – має, тим не менш, історичну основу. Самбір, Дрогобич, Уріж – ось ті правдиві географічні топоніми, посеред яких народжується цей справжній трилер. Насправді цю історію, що трапилася наприкінці ХІХ століття в одному з сіл Східної Галичини, описав ще Іван Франко, але у даному випадку вона набула ще більшої таємничості. Уявіть собі життя родин шляхетних бойків, яке саме по собі – взірець етнографічної екзотики, казкової дійсності та ритуальної романтики – і раптом у ньому починають відбуватися доленосні зміни.

Загадкові смерті сіють жах, часті зустрічі з небіжчиками перевертають уявлення про світи живих і мертвих, а упирі, які бродять поблизу села, взагалі роблять з усього цього справжній сучасний Зомбіленд. Ясно, що невдовзі стануться ще більш жахливі речі, але набудуть буденної чинності також акти екзекуції, описи яких дійшли до наших часів. У таки спосіб, окрім роману жахів, маємо несподівану альтернативну історію України, в якій відбуваються майже ті самі речі, що описані у пізнішому романі Пелевіна про заснування нашого світу вампірами.

Елена Мордовина. Призрак с Лукьяновки. – К.: Каяла

У цій захоплюючій книжці про хлопчика, який вмів проходити крізь стіни і його «звичайних» друзів, здавалося б, немає ані зомбі, ані вампірів. Але те, що живе у паралельному вимірі, куди він час від часу потрапляє, може бути чим завгодно. Достатньо того, що воно висмоктує з усіх прибульців життєву енергію, погрожуючи забрати героя до себе назавжди, а по друге, всі «неживі» предмети на тому боці реальності виявляються живими і навіть занадто рухливими сферами, які так само іноді загрожують життю. Річ у тому, що кожен її має, але, як це часто буває, будь-яка сфера – наче оболонка людини: підступна чи щира, жорстока чи милосердна. Так само розділи цієї книжки – шкільні, побутові, родинні, і водночас «паралельні», про мандри юного героя у потойбіччі: страшні, але страшенно цікаві!

Там, в іншому вимірі, куди він потрапляє, цілий світ зі своїми законами, мешканцями, друзями і ворогами. Тут живе Хранитель, коти-змієборці, страшні макабри, які полюють за нашим прибульцем, якому, звісно ж, довелося все розказати своїм друзям, оскільки їхня допомога може знадобитися навіть у задзеркаллі. А як туди потрапляють, спитаєте? «В том, чтобы пройти сквозь стену, нет ничего сложного, - пояснюють нам. - Ты попадаешь на Ту сторону на такой ничтожный промежуток времени, что даже не успеваешь осознать это — как между вагонами электрички. В голове при этом надо держать знак бесконечности. В детстве он долго тренировался совершать такие короткие переходы, чтобы не выйти, например, через комнату или вообще в другой квартире».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Марина Смагіна. Волковиці. – К.: КМ-Букс

За сюжетом цього чаклунського фентезі, юна студентка потрапляє в історію власного роду, у сиву давнину і паралельний світ народної культури. Виявляється, у ньому, наче у справжньому сучасному трилері, можуть жити такі чудиська, що не снилися будь-якому з творів відповідних жанрових блокбастерів. Фольклорні світи, в яких уже давно засвітилися у свої прозі й Таня Малярчук, і Галина Пагутяк, оживають перед нами у даному випадку в зовсім іншому форматі. Це прадавня карпатська магія вкупі з українською демонологією і загалом міфологією – ось що таке ця дивовижна історія про старе гуцульське село, яке не знайти на жодній географічній мапі.

Клубок проклять у цій історії розплутується саме за старовинними канонами, а те, що надворі ХХІ століття, а жити заважають відьомські чари і чаклунські закляття, лише змушує заглибитися в історію роду, щоби зрозуміти його «фольклорну» красу, а також власне покликання. «Ця історія почалася ще в 1900 році, на зламі століть... – розповідають про це в романі. -Тоді пробуджувалися давно поснулі добрі та злі сили, природа оживала, гори рухалися, дерева співали, вночі навколо вогнищ танцювали лісові створіння, духи прокидалися, і нікому не було тоді спокійно. Так завжди трапляється, коли змінюються епохи, а час надламується, мов сірник, запалюючи минувшину, що гострими язиками полум’я обов’язково увірветься до прийдешнього.

Олексій Жупанський. Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек. – К.: Видавництво Жупанського

Цей роман можна з повним правом назвати зразковим в жанрі української зомбі-тематики, оскільки все в ньому обертається довкола історії про живе донецьке місто з мертвими гаслами, трудовими звершеннями і головне – шахтарями, які дають країні не лише вугілля, але й відчуття першокласного жаху. Щоправда, історія, яку взявся розслідувати столичний журналіст, турбує, здається, лише його. Задля контрасту автор роману проводить нас усіма канонічними жанровими колами, його герой спочатку мандрує химерним потягом, що скидається на Жовту стрілу Пелевіна, а потім вже знайомить з таємничим бригадиром, який нагадує казкового Басаврюка.

Саме він набирає в свою бригаду шахтарів, які потім не вертаються із забою. А повняться містечка після цього якимись підозрілими, неговіркими, сірими та понурими роботягами, які виконують план, б’ють всі рекорди і потроху викурюють з насиджених і законних місць корінних аборигенів, які, у свою чергу, лише п’ють і скаржаться на зальотних варягів столичному журналістові. Історія щодалі розвивається, потрапляючи в такі страшні закрути і сюжетні пастки, що ані в казці сказати, ані віршем описати, а краще самому прочитати.

Олексій Винокуров. Ангел пригляду. – Х.: Фабула

Основна ідея цього твору – наче у вірші поета-концептуаліста – проста й зрозуміла, коли весь світ довкола руйнується, і «наш Вседержитель не держить мене». Хоча, під час війни на Донбасі, щоби запобігти неминучому Апокаліпсису, на землю для останньої битви спускається архангел Михаїл, активізуючи всіх ангелів-резидентів, які наглядали за ситуацією на грішній землі. Зокрема одного з них попри всі закони жанру розстрілюють донецькі бойовики за ухвалою суддівської трійки чортів, що й призводить до подальших колізій з катаклізмами включно.

Що ж до зомбі з вампірами, то для унаочнення цієї нечисті автор роману навіть запозичує деякі сцени з класики, як-от наприклад, бал у Сатани з Майстра і Маргарити Булгакова, або історію столичного журналіста, схожого на тамтешнього Стьопу Лиходеєва, закинутого в Крим. Гірше, що темні сили цього разу перемагають, обороняючи вхід в пекло, який знаходиться в центрі Москви, куди мандрують лікар, його пацієнтка з донецької психіатричної лікарні, офіцер-дезертир і переляканий дяк. Але чи завершиться все вбивством на мосту опального російського політика, який уособлює за всіма канонами жертву, цього не знає, мабуть, сам головний герой роману, що наче вимандрував з прози Пелевіна.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Показати ще новини
Радіо НВ
X