П’ять книг про злочини, яких можна було уникнути

3 жовтня 2017, 12:45
У більшості книжок цього огляду читач може знайти прості відповіді на складні питання про те, що стає причиною історичних катаклізмів. Війни, революції, нищення і руйнування зазвичай мають свій початок, який автори досліджують у своїх актуальних для сьогоднішнього дня творах

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко зібрав для НВ STYLE п’ять книг, що розповідають про злочини в історії, яких можна було уникнути.

Сергій Плохій. Убивство у Мюнхені. По червоному сліду. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Відео дня

Кожне з політичних убивств мало свої масштабні наслідки, заради яких воно й замислювалося. Варто згадати хоча б вбивство ерцгерцога Фердинанда, яке призвело до початку Першої світової війни, або вбивства Сеника і Сциборського, яке, по суті, ще глибше розкололо обидва крила ОУН.

Тим часом справа героя цього унікального дослідження – про вбивство провідних діячів української еміграції Степана Бандери і Лева Ребета - ставши сенсацією, вплинула на тактику Радянського Союзу в холодній війні і змусила КДБ відмовитися від широкомасштабної практики убивств за кордоном. Також вона зруйнувала кар’єру Александра Шелепіна, який збирався заступити Микиту Хрущова й Леоніда Брежнєва на вершині влади.

Традиційні відомості про Богдана Сташинського доповнені щойно розсекреченими архівними матеріалами Центрального розвідувального управління США, Комітету державної безпеки СРСР і польських спецслужб, а також спогадами й інтерв’ю колишніх працівників КДБ. Авторові також вдалося провести з колишнім керівником південно-африканської поліції, простеживши шлях вбивці Бандери – особистого ворога Хрущова – аж у ПАР. Саме там, як підказує легенда, може досі жити найвідоміший з агентів КГБ, за чиїм прикладом діє сам Джеймс Бонд у романі Яна Флемінга Людина із золотим пістолетом.

Бернардо Ачаґа. Мемуари корови. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017


З виходом цієї книжки сучасний український переклад вкотре відсвяткував заслужену перемогу. Майже одночасно з нашим знайомством із творчістю одного з найвидатніших баскських письменників сучасності надійшла новина про присудження премії за переклад його Мемуарів корови, здійснений Ярославом Губаревим.

Головна ідея твору – так само переможна, чи пак гуманна теорія про те, що попри своєрідний "фашизм" збоку людини – царя природи і вінця творіння – інші земні істоти мають право власного голосу. Наразі ані скривджені мурахи, ані столітні секвої, так само позбавлені такого права, а звичайна корова розповідає нам історію своєї батьківщини. При цьому вона, на відміну від людини, не пишається тим, що вона - корова, будучи незадоволена своєю ідентичністю і воліючи народитися котом чи конем. Що ж до мемуарів, то це спогади нашої героїні післявоєнного періоду про життя корів. У них вона доводить усьому світові, що їхня порода – це не м’ясо-молочні машини, які здатні лише їсти та спати. Насправді світ корови, за словами "авторки", багатий і неповторний. У книжці ми занурюємось в його дивовижні перипетії, знайомимось з різними персонажами, поволі та несподівано дізнаючись про історію, культуру та природу Країни Басків.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Андрій Кокотюха. Офіцер із Стрийського парку. – Х.: Фоліо, 2017

…Розрахунок у вбивці в цьому ретро-романі про трагічну подію у Львові вереснем 1918 року більш ніж точний. Він влучав у самісіньке серце міжнаціональних стосунків у складний для української держави період. Австро-Угорська імперія була на крок до руйнації, у боротьбі за владу між українцями і поляками на кону стояла Східна Галичину, і вбивство у Стрийському парку польського офіцера, який був членом таємного товариства, може звести нанівець будь-які переговори.

"Тут українці поліції допоможуть, - тішаться у романі. - Тим тільки привід дай проти поляків. Теперішнє становище по Галичині в цілому й у Львові зокрема навіть такий оптиміст, як капітан Яблонський, дуже обережно називав дотриманням хисткої рівноваги. Хилитало дуже сильно, чимдалі, тим дужче". Тож не дивно, що тільки герой цієї ретро-серії, колишній відомий адвокат Климентій Кошовий, зможе розплутати цей злочин, довівши, що вбивство не мало стосунку до політики.

Алексей Винокуров. Ангел пригляда. – Х.: Фабула, 2017

У цьому романі з неба спускається архангел Михайло, щоб вирішити проблему з війною на Донбасі. Утім, диявольські сили з російського війська недаремно нищать небесних зв’язкових, щоби не допустити милосердя в пеклі на землі. Тож задля занурення в "людські" стосунки, відсунення Апокаліпсису і заодно порятунку опозиційного російського політика, вбитого на мосту, ангели з святими мученицями – а насправді головлікар психлікарні з пацієнтами – пробирається в Москву, де знаходиться вхід у пекло.

Столичний журналіст на контрасті з небесно-диявольськими стратегіями виявляється втягнутий в цю смертельну гру, оскільки володіє пророчим даром. Відверто "булгаковські" сцени бенкету в Сатани, шельмування москвичів і суду над міщанами покликаний поєднати класичну традицію "бісівського" роману з сучасними практиками її "політичного" оновлення.

Михайло Драґан. Українські деревляні церкви. — Х.: Видавець Савчук О. О. - 2017

Вперше від 1937 року перевидане двотомне дослідження про дерев’яні церкви Галичини, зроблені у 1920–1930-ті роки – це, по суті, феноменальне явище для сучасної історії архітектури, історії та культури. По-перше, автор вкотре ставить питання про існування українського стилю у світовому зодчестві, по-друге, нагадує про велике значення церковної забудови того часу.

З одного боку, зауважується, як невмолимо "гине оригінальна галузь українського народнього мистецтва - деревляне церковне будівництво". З іншого, автор нагадує, як шкодить традиційному мистецтву той самий «дух часу», за яким муроване будівництво "змітає навіть у глухих закутинах української національної території останні пам’ятки мистецького дорібку минулих віків". А все через те, що "народна" складова дерев’яного церковного будівництва виявляється представником всієї традиції, без врахування інших складників відповідного спектру національного історичного досвіду.

Простежуючи ґенезу і розвиток форм дерев’яного будівництва (у другому, ілюстративному томі – близько 150 якісних фото церков) автор також застерігає від надмірного запобігання перед усім "народним". Адже за такого підходу все дерев’яне церковне будівництво незмінно виявляється "народним" і внаслідок цього традиція - позбавленою "професійної" складової. Не дивно, що це зауваження з часом виявилося пророчим у справі нищення радянською владою всього "непрофесійного", "народного", "традиційного" - залізним поступом пролетарської машини на галицьких теренах передвоєного часу.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X