П’ять книг, які варто прочитати в грудні

8 грудня 2017, 14:53
Напередодні зимових свят хочеться якомога більше захоплюючих відкриттів. І згідно з форматами сучасного «задоволення від тексту» це цілком може бути і різдвяна казка, і пригодницька повість, і роман жахів

Здається, автори книжок у цій добірці нових видань можуть задовольнити будь-які «передноворічні» смаки.

Український письменник Ігор Бондар-Терещенко створив для НВ STYLE список з п’яти книг, які варто прочитати в грудні.

Відео дня

Марк Фрост. Таємнича історія Твін-Пікса.Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Ця книжка – неоціненний подарунок фанатам культового серіалу, призупиненого 25 років тому. Як має бути, сама книжка – наче сови з Твін Пікс - це не те, чим вона видається на перший погляд. Інтригу збережено, таємничості побільшало, містика чатує на кожній сторінці. За сюжетом, до спецслужб потрапляють архівні документи, щоденники, фото, ілюстрації, які читач може вивчати разом з агентами, а в поліграфічному сенсі це справжня колекція, таке собі колаж-досьє, і не дивно, що сама книжка створена в унікальному жанрі «датафікшн». У такий «документальний» спосіб нам розповідають цілком «художню» історію невеликого містечка в штаті Вашингтон, де свого часу вбили Лору Палмер.

Крім цього, ми дізнаємось про події, що відбулися за останні два століття - відтоді, як перші слідопити почули від індіанців про існування нині вже знакового і легендарного місця. Власне, оповідь триває саме від початку ХІХ століття, коли був заснований Твін Пікс, аж до наших днів. Що ж до зібраного в книжці корпусу архівних матеріалів, то вони допомагають підняти завісу таємниці над тим, що відбувалося в містечку та його околицях тоді, коли люди вже почали здогадуватися, що воно якось пов'язане з могутніми і не завжди добрими силами.

Ернст Юнґер. Скляні бджоли. – К.: Видавництво Жупанського, 2017

Важко повірити, що колишній прихильник націонал-соціалізму напише незвичайний, утопічний, тобто цілком фантастичний роман, доволі важко. Утім, саме зі Скляними бджолами Ернст Юнґер увійшов до скарбниці сучасної літератури творами, які подобали і мілітаристи, і пацифісти. Загалом видатний німецький письменник і мислитель, якому випала нелегка доля пережити епохальні злами в Європі ХХ сторіччя, згодом знайшов сили для переформування свого досвіду в інші, більш філософські книжки. Разом зі Скляними бджолами (а також попереднім Геліополем) вони виникли в руслі повоєнних антиутопій, в яких стверджувалося, що за комфорт людині доведеться платити втратою душі і серця.

Що ж до «фантастичного» майбутнього, то воно обіцяє все менше шансів на сприятливе вирішення конфлікту між владою і людиною, порядком і особистою свободою. Тож тема стрімкого технологічного прогресу та заміни живого інтелекту штучною імітацією - лише на перший фантастична, натомість в глибині роману - розважання Юнґера про стрімкий поступ людства і занадто швидку зміну основ життя, яке дарує не спокій, а ще більшу тривогу.

Каролін Ламарш. День пса. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

Авторка цього роману - один з найяскравіших талантів у сучасній літературі Бельгії, а її перший роман День пса - насправді не роман, а невеличка оповідь з шести новел, з шести монологів, об'єднаних одним приводом, однією ситуацією. По розділовій смузі автостради біжить пес. Свідками цієї, в принципі, банальної дорожньої пригоди стали шестеро осіб, і вся книжка побудована на їх внутрішніх монологах. Отже, це водій-далекобійник, що страждає з невідомості і переживає відтоді, як пішла дружина; священик; молода жінка, що їде на побачення зі своїм коханим (саме побачення має стати останнім); депресивний юнак на велосипеді, який втратив роботу; дві жінки, мати і дочка, які їдуть в одній машині.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Виходить так, що пес – наче янгол, даний для розмови із самим собою кожному з шести героїв – це символ і знак не лише для учасників пригоди, але й для читача, якого змушують замислитися над ситуацією. Яка, до речі, в результаті свого «розвитку», оголює нерв проблеми в кожного з мовців, наче на прийомі в психотерапевта Далекобійника, виявляється, свого часу кинули батьки, священик зустрівся з коханням прихожанки, «велосипедний» юнак – гей, дівчина з матір’ю – комплексує через те, що товста і негарна… Таким чином, шість історій, що складають книжку Кароліни Ламарш – це шість вражаючих за глибиною і психологічною достовірнітю внутрішніх монологів, що насправді створюють відчуття краси і крихкості життя.

Юлія Кісіна. Елефантіна, або Кораблекрушенція Достоєвцева. – Фабула. 2017

…Театр радянських тіней у цьому сонячному романі починається не з класичної вішалки, а зовсім з інших, не менш ностальгічних висот. Саме звідти розпочинає авторка свій стриптиз київської душі, яка потрапила в столичне чистилище, щоби по тому відлетіти в тартар високого емігрантського мистецтва. «Там на Дніпровських кручах, - згадує вона, - на самісінькій вершині блаженства, на льодовиках снів ми розкладали свої етюдники, цих комах з алюмінієвими ногами і починали розмазувати по полотну строкатий кал олійних фарб». Слід додати, що опису цього захоплюючого заняття була присвячена попередня автобіографічна книга нашого автора, а саме – Весна на Місяці, яка виявилася відверто «київським» текстом. Тепер ось перед нами - текст «московський», не менш феєричний і теплий, ніби шкільні колготи з начосом. Зустрічі з Аленом Гінзбергом і Віктором Шкловським, а також цілою плеядою легендарних учасників московського поетичного підпілля. І героїню в ньому, між іншим, звуть «сновидою». Мабуть, з уваги на її київське минуле.

Отже, це був час, коли «на житньому повстяному хлібі лежали молочно-скляні шматочки підталого сала та ковбасна смальта», а юна героїня роману взяла псевдонім, який вийшов просурмити їй славу в назву самого роману. А ще тому все так мило й затишно на початку цієї історії, що пророк з Москви, що витяг героїню з Києва, «раніше був хлопчиком на півдні України», звідки, згадаймо, приїхало чимало тодішньої літературної богеми, і у нього вже була дружина. І навіть незважаючи на цей прозовий «демарш» з боку авторки, все одно цілком поетично, із Києва з любов'ю, прилетів привіт нашої героїні, яка захопилася генієм свого блискучого кумира.

Оксана Велит. Добро пожаловать в ад. – К.: Каяла, 2017

Внутрішнє пекло, що всередині героїв цієї збірки оповідань, в реальності не виходить назовні, або принаймні не творить канон у поведінці чи спілкуванні. Натомість авторка історій, які наприкінці несподівано сходяться в єдиний роман жахів, творить з цього «внутрішнього» пекла містичну картину. Мозаїка сюжетів, більшість з яких нагадують страшні літературні казки епохи Гофмана і братів Грім, а решта – дитячі страшилки з інфернальними ситуаціями (про книжку, яка пише долю читачів, про злодіїв Гензеля і Гретель) – це насправді духовний світ одинаків, які раптово оголили нерв своєї самотності. Виявляється, вона починається ще в дитинстві, яке у збірці описане дівчинкою Мартою, що з’являється потім у багатьох сюжетах, аж до завершення життя, але не долі, в самому пеклі.

Деталі, ситуації, герої – все це побутове дійство щоразу повторюється у нових історіях, і виявляється, що вони пов’язані між собою – депресивний юнак, дівчина, що потрапила в місто живих мерців, нещасливі батьки, знервовані матері, божевільні бабусі. І своєрідним символом втрати, спустошення, безнадії приходить і йде ця сама Марта, що буває Марією, Магдою, Ритою. «Город не остановился ни на миг, чтобы почтить ее молчанием, - описує авторка її відхід. - Ревели моторы, выкрики торговок сливались в монотонный рыночный гвалт. И только едва уловимый шлейф аромата черной смородины напоминал о том, что она была здесь - изящная и тонкая, затянутая в тугой корсет, утопающая в пене кружев».

Стежте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X