Реформа, Ройтбурд, раритети. Як живе Одеський художній музей

6 серпня 2019, 06:50

Днями невідомі пограбували Одеський художній музей, скандали навколо якого не вщухають з зими 2018 го року, коли його директором був призначений художник Олександр Ройтбурд. Саша Горчинська з’ясовувала, чому сталася крадіжка і що ще могли винести.

У ніч на 2 серпня, Одеський художній музей пограбували невідомі. Про це повідомила заступник директора музею Олександра Ковальчук у себе в фейсбуці. Злодії винесли з кабінету два робочих ноутбуки.

Відео дня

Репортер НВ Саша Горчинська побувала в Одеському художньому музеї за тиждень до цього інциденту. Там зустрічалася з Олександрою Ковальчук, яка, зокрема, розповідала і про те, що в музеї бракує охорони, при тому, що деякі експонати коштують дуже багато грошей. Чому худмузею не можуть забезпечити охорону і через що депутати Одеської облради продовжують нападки на Ройтбурда, читайте в інтерв'ю НВ.

— Призначення Олександра Ройтбурда свого часу викликало цілий шквал критики. Періодично ця хвиля знову піднімається в новинах і соцмережах. Як зараз із цим справи?

 — Багато хто критикував Олександра Ройтбурда спочатку і говорили, що музей тепер втратить свій історико-культурологічний вигляд, а сучасне мистецтво витіснить колекцію XVI-XIX ст. Але оскільки цього не сталося, страхи поступово пішли.

Буквально два місяці тому ми відкрили новий зал після реновації. Серебряковський зал, де ми зараз сидимо — той самий, де раніше протягом багатьох років зі стелі текла вода. Тут були неприпустимі умови: влітку — спека до 35 градусів, взимку могло бути 10−12 градусів тепла. Тепер же люди бачать, що колекція музею поповнюється картинами різних років і епох, старі роботи реставруються. Тому критика трохи стихла.

Серебряковський зал Одеського художнього музею (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Серебряковський зал Одеського художнього музею / Фото: OFAM / Одеський художній музей

Однак ще більш дивно бачити таку реакцію з боку опозиційних депутатів в Одеській облраді, які ніколи не переступали поріг цього музею до того, як почався скандал з призначенням директора.

— Чому продовжується критика Ройтбурда?

— Мені здається, це й особиста антипатія, нерозуміння Олександра як художника, нерозуміння його світогляду, так і бажання помститися екс-голові Одеської обладміністрації Максиму Степанову [очолював ОДА відразу після Міхеїла Саакашвілі, з 12 січня 2017 до 10 квітня 2019 року] за те, що він призначив Ройтбурда проти волі частини депутатів облради.

Зал ікон до реконструкції і після (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Зал ікон до реконструкції і після / Фото: OFAM / Одеський художній музей

— Може, у них є якийсь особистий інтерес? Наприклад, призначити директором «свою» людину?

 — Насилу уявляю, кого вони могли б призначити крім колишнього директора Віталія Абрамова. Він, до речі, і зараз продовжує працювати в музеї, завідує одним з відділів.

Звичайно ж, ми дуже пишаємося тим, що у нас є роботи Івана Айвазовського, якого обожнюють відвідувачі

Якщо чесно, не стоїть черга з бажаючих керувати музеєм, в якому всі співробітники отримують мінімальну зарплату, 4 тис 173 грн. І на цю зарплату однаково складно знайти що двірника, що провідного наукового співробітника.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

В цілому, для мене великий секрет і питання, кого б вони хотіли бачити керівником цього музею замість Ройтбурда.

— А відвідувачів більше стало?

 — Одеський художній музей — одна з головних локацій міста, куди приходять і одесити, і гості з інших міст. Особливо люблять до нас приходити кияни, які на виході зізнаються, що вони — в приємному шоці, і не очікували такої класної виставки. Це при тому, що в Києві насиченість культурним продуктом в рази більша.

Раніше найсвіжішою картиною в експозиції музею була картина сидить пророк Олександра Ройтбурда. Музей купив її в 1989 році і це був останній твір мистецтва, яке було куплено цієї інституцією, а, можливо, і будь-якою такою інституцією в Україні. Зараз же у нас є нові роботи, яким півроку, рік —це колекція XXI століття.

— Ви говорили, що до скандалу більшість чиновників ніколи не переступали поріг музею. А зараз заходять?

 — До нас приходили багато депутатів Верховної Ради, я навіть збилася з рахунку, скільки осіб. Приходили майже всі міністри [чинного Кабміну].

Виставка Марії Куликовської в одному з ходів у гроті музею (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Виставка Марії Куликовської в одному з ходів у гроті музею / Фото: OFAM / Одеський художній музей

Музей знаходиться у власності облради і один з органів, яким ми звітуємо — управління майнових справ. І минулого літа голова цього управління приходив до нас на музейник [російського поета і літературознавця] Дмитра Бикова як звичайний рядовий відвідувач.

Я бачу в цьому дуже хороший знак. Чиновники стають реальними споживачами того продукту, який генерує музей: виставки, концерти, екскурсії, інші заходи. Це важливо.

— Що ще ви б реформували в музеї?

 — Реформувати потрібно ще багато чого. Музейна сфера в Україні в цілому вкрай «зарегульована». Ми повинні, наприклад, узгоджувати з облрадою, якщо хочемо найняти додаткового двірника, додаткового реставратора, наукового співробітника.

Виставковий зал в Одеському художньому музеї (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Виставковий зал в Одеському художньому музеї / Фото: OFAM / Одеський художній музей

Це дивовижний момент під назвою «зразковий штатний розпис», який регламентує кількість співробітників для музею такої категорії, що абсолютно абсурдно. Якщо у нас буде працювати більше наукових співробітників, які, наприклад, вміють працювати з дітьми, музей буде заробляти більше грошей, забезпечуючи, при цьому, дітей культурним продуктом.

— Від цього документа не можна відмовитися?

 — Його ввів Мінкульт, а тепер не може ліквідувати, тому що це якимось чином прив’язане до Міністерства фінансів. Вони не можуть домогтися від Мінфіну, щоб ті видали резолюцію, що дозволяє ліквідувати цей документ.

Якщо чесно, не стоїть черга з бажаючих керувати музеєм, в якому всі співробітники отримують мінімальну зарплату, 4 тис 173 грн

В цілому, існує багато стримувальних чинників, прибравши які, можна вивільнити величезний потенціал не тільки в нашому конкретному музеї, а й в музейній сфері в Україні загалом.

— Розкажіть, на що особливо варто звернути увагу в музеї. Є у вас якась гордість, експонати, які ви б виділили серед всього?

 — Зараз в нашому музеї працює 26 залів, колекція починається роботами XVI століття і закінчується XXI століттям — сучасністю. У нас є виставкові зали, де тепер не соромно проводити тимчасові виставки.

Крім того, виставка проходить і в гроті. [Старовинні катакомби, один з виходів з яких раніше вів до Приморського бульвару. Сьогодні для відвідувачів доступна лише частина ходів і печера, що імітує природну].

Звичайно ж, ми дуже пишаємося тим, що у нас є роботи Івана Айвазовського, якого обожнюють відвідувачі. Це, наприклад, робота Купання овець [1878 рік].

Святослав Вакарчук дивиться на картину Купання овець, автор - Айвазовський (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Святослав Вакарчук дивиться на картину Купання овець, автор - Айвазовський / Фото: OFAM / Одеський художній музей

На другому поверсі у нас — приголомшлива колекція соцреалізму. Там же, в експозиції ХХ століття є робота одеського художника Олександра Ацманчук Політ і це теж один з хітів і хайлайтерів музею. Це одна з улюблених робіт молоді, а молодь дійсно стала приходити до нас набагато частіше.

Також у нас є три ранніх етюди [художника, який свого часу навчався у Одесі] Василя Кандинського, які також варто побачити, тому його ранні роботи рідко можна побачити десь у закордонних музеях.

— У соцмережах читала коментарі та відгуки про ваш музей, відвідувачі дійсно хвалять його. Але багато хто просить прибрати «радянську спадщину» — «бабусь», музейних доглядачок. Що ви про це думаєте?

 — По-перше, це не радянська спадщина. Наглядачки є в Європі, в американських музеях теж.

У нас зберігаються колекції, які коштують мільйони, а іноді й сотні мільйонів, а іноді й мільярди гривень

Нещодавно на цю тему писала пост Ярослава Гресь, яка згадувала про один із музеїв у Данії, де всі працівники — люди третього віку.

Насправді, у нас майже немає бабусь — у нас багато досить молодих жінок. Всі вони сьогодні — наші амбасадори, які з величезним завзяттям готові щось підказати, розповісти, вони завжди доброзичливі й усміхнені.

— А що з охороною?

 — Для українських музеїв це — велика проблема. Все через брак фінансування. І це при тому, що у нас зберігаються колекції, які коштують мільйони, а іноді й сотні мільйонів, а іноді й мільярди гривень. А охороняються вони одним або двома поліцейськими на весь музей. Це великий ризик для музейного фонду України та для держави в цілому.

[У червні 2005 року з Одеського художнього музею вкрали оригінал картини Івана Айвазовського Морський вид 1865 року на момент крадіжки її оцінювали в суму близько 1,75 млн грн, пізніше поліцейські знайшли злодія, а картину повернули].

Дівчина дивиться експозицію в музеї. (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Дівчина дивиться експозицію в музеї. / Фото: OFAM / Одеський художній музей

У музеїв повинна бути можливість вести відеоспостереження, можливість блокувати всі виходи в разі потреби. Просто розвісити камери — не допоможе. Має бути людина, яка буде весь час в них дивитися, стежити за порядком. А краще — двоє людей.

— Чи є сьогодні люди, можливо, приватні колекціонери, які хотіли б щось подарувати музею? Або, може, навпаки, були спроби купити у вас щось?

 — Купити у нас нічого не можна — це абсолютно неможливо. А що стосується подарувати — ми постійно аналізуємо нашу колекцію, дивимося, чого не вистачає і шукаємо людей, які були б готові заповнити для нас ці прогалини.

Федір Сердюк (ліворуч) і Олександр Ройтбурд. У центрі - скульптура, яку Сердюк подарував музею. (Фото: OFAM / Одеський художній музей)
Федір Сердюк (ліворуч) і Олександр Ройтбурд. У центрі - скульптура, яку Сердюк подарував музею. / Фото: OFAM / Одеський художній музей

Нещодавно нам подарували скульптуру [української художниці] Марії Куликовської, яку вона робила для виставки. Це зробив Федір Сердюк, засновник компанії FAST, купив скульптуру, щоб вона залишилася в нашому музеї. Люди активно відгукуються на наші заклики допомогти.

Показати ще новини
Радіо NV
X