Нумо, дзеркальце, скажи. П’ять книг про аутсайдерів

31 березня 2019, 23:53

Героїв цих книжок називають по-різному, але всі вони – аутсайдери, і підлітковий вік при цьому не причина, а наслідок того, що суспільство ставиться до них з підозрою. 

НВ
Фото: НВ

І мало хто знає, як нелегко бути підлітком, коли навіть власне віддзеркалення - омана. Тепер про це нарешті можна не лише дізнатися чи згадати, але й прочитати у свіжих бестселерах.

Відео дня

 

Кара Делевінь. Дзеркальце, моє дзеркальце. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

 

Клуб Сімейного Дозвілля
Фото: Клуб Сімейного Дозвілля

Авторка цього роману - популярна англійська акторка, співачка й колишня супермодель, яка вирішила покинути світ моди, написавши книжку, що стала справжньою сенсацією, У ній вона зруйнувала всі стереотипи про представниць модельної індустрії та привернула увагу загалу до проблем підлітків. Герої роману - підлітки-аутсайдери, кожен з яких вважає, що його життя - справжнісіньке пекло. Один живе з матір’ю-алкоголічкою, другий чекає на повернення брата з в’язниці, третя шукає забуття у випивці та хлопцях, четверта вдягнена як персонаж аніме, гадаючи, що в цьому її свобода. Всі разом вони – це гурт Дзеркальце, моє дзеркальце, граючи в якому, вони забувають про свої проблеми. Та якось одна з учасниць зникає, її знаходять вже в комі, решта друзів до смерті налякані. Хто це зробив? Невже хтось загрався в небезпечні ігри?

«Коли я почала писати Дзеркальце, моє дзеркальце», - згадує авторка, - мені хотілося розповісти людям щиру історію про божевільні аме­риканські гірки підліткового віку й створити персонажів, спо­рідненість із якими міг би відчути кожен. Мені хотілося напи­сати книгу про силу дружби, про те, як людина стає сильнішою, коли оточує себе людьми, яких любить і яким довіряє».  

  

Кевін Баррі. Місто Боуган. – Л.: Астролябія, 2019

 

Астролябія
Фото: Астролябія

Цей роман, поза всяким сумнівом, захопить нашого читача, і в першу чергу – любителів гостросюжетного, психологічного чтива. За сюжетом і харизматичними персонажами, як вже озвалася світова критика, це нагадує Шаленого Макса і Банди Нью-Йорка, а також балади Боба Ділана і Тома Вейтса, а за атмосферою – режисуру Серджо Леоне і Тарантіно. За сюжетом, у постапокаліптичній Західній Ірландії 2053 року лідер банди Стиляг править містом Боуган, але після довгого вигнання повертається його давній суперник, виростають нові бандити-конкуренти, ще й власні підлеглі снують інтриги. І хоч утримати владу у поділеному між кількома кланами місті стає все складніше, але життя триває.

«- Подай-но мені тузин тих твоїх устриць, - сказав, - і чесну мірку «Джона Джеймсона». Мен схвально кивнув і взявся за роботу. - Жити треба на повну, містере Гартнетте. - Точно, Томмі. Інакше яка різниця між нами й худобою на полях?»

 

С.Е. Гінтон. Аутсайдери. – Х.: Віват, 2018

 

Віват
Фото: Віват

Цей роман – американська класика ХХ століття про 1960-ті, де підлітки з невеличкого міста ведуть війну між західними і східними кварталами. З одного боку - реалії, які нагадують класичні «вулиця на вулицю» чи «район на район», хіба що у даному випадку мова не про бійки між рівними («вулицями» і «районами»). Наразі це не дрібні хлопчачі конфлікти, а серйозний соціальний конфлікт – між бідними дітьми вулиць і представниками золотої молоді.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Якщо ти масний, то не дуже погуляєш на самот, - розповідає головний герой. - Хтось наскочить або підійде й закричить: «Маснюк!» Це неприкольно, якщо розумієте, про що я. На нас нападають соци (не впевнений, чи правильно пишу це слово). Так ми скорочено називаємо хлопців «соціально порядних» - це вершки, багатенькі дітки з Вест-Сайду. А ми мешкаємо в Іст-Сайді, нас називають масноволосими».

По-друге, книжка – це, по суті, справжній взірець роману виховання, актуальний до сьогодні, коли в підлітків лишаються ті самі проблеми, головна з яких, виявляється – вижити в соціумі. Причому фізично, про що міркує герой книжки вже на її початку: «Коли я вийшов із темряви кінотеатру на освітлену яскравим сонцем вулицю, у голові крутилися лише дві думки: про Пола Ньюмана й про те, як повернутися додому».

 

Сергій Мартинюк. Капітан Смуток. – Х.: Фабула, 2018

 

Фабула
Фото: Фабула

«Ніяк не можу повірити, що фронтмен гурту, музику якого я не витримую довше двох хвилин, і автор цієї прози, від якої часом так важко мені відірватися - одна й та ж людина», - дивується у передмові до цього роману Юрій Андрухович. Серед епіграфів – рядки з Керуака і Паланіка, Кінга і Буковскі, Селінджера і Бредбері. Автор передмови називає це «авторовим іконостасом» і «духовними предтечами» цієї прози, хоч насправді культові імена задають тон роману, попереджаючи, в якому саме регістрі буде виконана та чи інша частина.

Натомість їхнє наповнення – це вже суто авторський стиль, в який, тим не менш, іноді кортить назвати «українським Пєлєвіним». Адже, крім прикольних лайфхаків і афоризмів, якими закінчується кожен розділ (типу «конвеєра свіжих новин у стрічках соцмереж - як відволікаючого від реальності маневру» та - «одні проживають життя на сноуборді, інші - на лижах») автор має ще власне «життєве» наповнення всіх вищезгаданих «зарубіжних» моделей оповіді. Де яскравою зіркою сяє харизма приятеля героя-оповідача, що нагадує персонажів того ж Андруховича, а саме – богемного поета Пі у розтягнутій футболці, «яка б ідеально пасувала раннім рокам Ісуса Христа, «божественного синхрона життєвого пульсу» на ім’я Капітан Смуток, «вершник на безголовому коні короткочасної літньої ночі». Сам авантюрно-дорожній роман – це динамічне, щире і філософське чтиво якраз для того, хто,наче головний герой роману, не збирається «весь свій вік так і лишатися в стінах малосімейки, де під пильною опікою матері, де минали мої дитинство, юність та конала в агонії молодість».

 

Елена Мордовина. Призрак с Лукьяновки. – К.: Каяла, 2019

Каяла
Фото: Каяла

У випадку із цим «київським» романом про школярів класична модель паралельного світу вигідно відтіняють «місцеву» стилістику. Насправді мандри у потойбіччя головному герою потрібна авторці для іншого, більш важливого, ніж зашифровані сцени з Нічного дозору. Київський контекст, занурення в його історію через подорож у засвіти, яка щоразу глибшає і все важче повернутися назад – ось що цікаво в романі, який недаремно вийшов у серії «міське фентезі».

За сюжетом, шкільні приятелі виявили, що один з них проходить крізь стіни, а його родина – це примари, яка запросто запрошує їх у гості. За темою, це своєрідний квест на проходження «паралельним» Києвом, де можна розпізнати, скажімо, Золоті ворота, але увійти чи вийти з них вже не вдасться, тому що там, за потойбічною завісою – невідоме, темне і чуже місто. Впізнати його, вкотре привласнити і полюбити – через історію дружби героїв з привидом – ось завдання автора, чий герой нагадує Орфея, що спустився в пекло, а сама книжка – чудовий путівник «паралельною» історією нашого сьогодення.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook

Редактор: Марія Кабацій
Показати ще новини
Радіо НВ
X