Новий Ден Браун і шпигуни: 5 книг, які не відпустять до останньої сторінки
Нові книжки цього огляду – насправді довгоочікувані бестселери, в яких карколомний сюжет поєднується з майстерною оповіддю. І хоч би які вони були за жанром – містичний детектив, екзотична мелодрама чи шпигунська історія – задоволення від тексту гарантоване!
Ден Браун. Джерело. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Як завжди містичний, гостросюжетний і незвичайний роман від автора Кода да Вінчі - це те, що ми довго чекали, маючи тепер змогу придбати на Книжковому Арсеналі. Міжнародний бестселер, найбільш знакова книжка цього року – насправді історія про сорокарічного мільярдера, який нагадує Ілона Маска, оскільки повсюдно впроваджує високі технології, виголошує сміливі футурологічні прогнози і збирається здійснити небачений прорив у науці. Тож гряде подія – промова винахідника, після якої все у світі має змінитися, і на яку оратор запрошує видатних гостей, одного з яких на початку оповіді зустрічає на вокзалі грізний єпископ, друг і радник короля.
Саме це й закручує сюжет роману – небезпека для церкви відповіді на основні питання людського життя, які вирішаться в ході промови геніальний герой-винахідник. Чи варто казати, що без втручання штучного інтелекту, протесту фанатиків усього світу та ритуальних вбивств цей довгоочікуваний роман не обійдеться? Весь світ, здавалося, зосередив свою увагу на експерименті, який збирається поставити науковець, але його, світу, кримінальна складова, як завжди, суперечить будь-якій, не лише науковій логіці. «Холод пробіг йому поза шкірою, професор різко встав і почав роззиратися, намагаючись вирізнити у темній залі бодай якісь ознаки руху. - Його пістолет, — прошепотіла Амбра, показуючи порожню кобуру, — зник! Вона подивилася в темряву навколо й гукнула: - Агенте Фонсека! У темряві почулися кроки, а потім - звуки боротьби. І раптом - оглушливий постріл упритул - різкий, раптовий! Ленґдон, Амбра і Бенья кинулися геть, а за луною пострілу в храмі розкотився болісний крик».
Девід Е. Гоффман. Шпигун на мільярд доларів. – Х.: Фабула, 2018
Смертельна небезпека висіла над героєм цієї шпигунської саги часів холодної війни, ґрунтованої на розсекречених документів ЦРУ. Адже мова про співпрацю з американською розвідкою скромного радянського фахівця в галузі радіоелектроніки, а насправді - одного з найуспішніших шпигунів XX століття. Завдяки йому США отримали повну інформацію про способи подолання радянських систем протиповітряної оборони, причому матеріали, представлені радянським агентом, американці оцінили в 2 млрд. доларів. У романі яскраво відображено тривожну атмосферу, що панувала в «серці темряви», як називали в ЦРУ столицю СРСР, де розгорталася ця історія.
По суті, це була шпигунська операція, яка змінила хід історії, відкинувши оборонну систему Радянського Союзу на кілька десятиліть назад. Факти, викладені у репортажно-щоденниковій манері вражають описом похмурої радянської реальності, постійного дефіциту, тотального стеження, небезпеки, на яку наражався будь-хто в СРСР, спілкуючись з іноземцем. «15 жовтня 1979 р. Під час зустрічі з офіцером ЦРУ Толкачов висловлює побажання отримати яд для самогубства. 11 лютого 1980 р. Під час зустрічі з офіцером ЦРУ Толкачову відмовляють у наданні таблетки для здійснення суїциду. 9 грудня 1980 р. ЦРУ приймає рішення надати Толкачову таблетку ціаніду».
Марина Гримич. Ажнабія на червоній машині. – К.: Нора-друк, 2018
На початку цього екзотичного роману його авторка недаремно дякує Ліванові, в якому вона живе і працює, оскільки країна навчила її деяким базовим речам, обов’язковим не лише на Близькому Сході. Насамперед, це спокій, витримка і зберігання доброго гумору за будь-якої ситуації. Адже сюжет роману складається так, що без цього не обійтися, мова в романі про специфіку міжетнічних шлюбів у згаданому регіоні, а також розкриття секретів міжконфесійного та міжкультурного порозуміння. Також дві українки (звісно, «ажнабії», тобто «чужинки»), заміжні, відповідно, за сунітом та шиїтом, і одна з них береться допомогти чоловікові подруги порозумітися з дружиною.
Однак, та несподівано зникає, і в її пошуках вірна подруга-українка з обома чоловіками та ще таємничим супутником, який несподівано приєднався до компанії, їде червоним авто крізь увесь Ліван. Звісно, спокій при цьому, як каже їх попутник, конче слід зберігати. «У розмову вставив свої «п’ять копійок» Зіяд: — Як найкращий після Шехерезади оповідач Тисячі й одної ночі, знавець стародавньої алгебри і географії, зоряного неба, риторики і красномовства, людських душ і білої магії, нехай Аллах оберігає мене від усього лихого, кажу вам: головне в цій ситуації - витримка! І, як не дивно, всі з ним погодилися».
Виктор Хорунжий. Салон «Санта Муэрте». — К.: Саммит-Книга, 2018.
Цей чудовий містичний роман про закоханого юнака на ім'я Себастьян цілком міг би виявитися екзотичною мелодрамою, якби його автор, відомий своїми неординарними творами, в яких містика межує з фентезі – не мав юридичну освіту і не був композитором, продюсером і керівником компанії Space1Media World. Усе це гарантує, що креатив нам забезпечений, всі моральні проблеми в історії про Кохання і Смерть вирішені, а згадані межові ситуації лише передбачають гостросюжетне чиво. Принаймні у новому романі це історія про юнака, закоханого в красуню Камілу – романтичну художницю з незвичайною пристрастю.
І хтозна, чи можна за таких умов дотриматися свого слова про кохання до самої смерті, коли ця сама смерть виявляється ближче, ніж гадалося, будучи присутня у повсякденному житті як витвір мистецтва? «И она работала так увлеченно, что… Да, он не ошибся: столь одухотворенно-возвышенное выражение глаз Камиллы нельзя истолковать иначе - это радость творчества. И девушка была настоящим художником, работающим в такой необычной манере. Она создавала шедевры на лицах покойников».
М. Шюкрю Ганіоглу. Ататюрк: Біографія мислителя. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2018
Докладна розповідь про легендарного правителя, який казав, що революція не робиться в білих рукавичках, і за часів якого постала Турецька Республіка і з’явилася сучасна турецька нація, насправді присвячена походженню ідей, на яких ґрунтувалась його діяльність. «У цій новій утопічній державі, - уточнює автор, - саме націоналізм, санкціонований наукою, усе визначав немов нова релігія».
Тож зокрема ми дізнаємося про книжки, з яких Мустафа Кемаль засвоїв популярні на Заході теорії кінця ХІХ – початку ХХ ст. (націоналізм, расову антропологію, авторитаризм.), а також історичним особам, з якими Ататюрк ділився задумами або, навпаки, сперечався. «Мустафа Кемаль також запровадив низку культурних змін, призначених, аби зробити вигляд Туреччини більш західним. – зауважує автор. – Його рішення прийняти пристосовану версію латинського алфавіту замість уживаного століттями арабо-перського письма демонстрували бажання видалити ще один символ минулого, що ніс релігійне навантаження».
Читайте також: Бестселери і блокбастери – 5 книг, які варто прочитати в травні
