Красиві двадцятирічні. Чотири українських режисера нової хвилі відповідають на питання НВ - фото
Спецпроект

Красиві двадцятирічні. Чотири українських режисера нової хвилі відповідають на питання НВ

3 квітня 2019, 13:09

Довженко-Центр запускає в кінопрокат новий альманах українських короткометражних фільмів Українська нова хвиля

 
Шостий альманах короткометражних фільмів під назвою Українська нова хвиля: Красиві двадцятирічні вийде на екрани в Києві 11 квітня, а з 25 квітня фільми можна буде подивитися у Львові, Чернівцях, Харкові та Одесі.

Відео дня

В альманах увійшли найкращі фільми ключових жанрів – комедії, трагікомедії, драми, анімації, документального кіно, які об'єднав мотив персональних проблем «маленької людини». Красиві двадцятирічні Української нової хвилі опиняються у вирі буремних часів, які стають фоном для прийняття складних рішень і відповідальності в невідворотному процесі дорослішання.  

 

  НВ STYLE представляє чотирьох українських режисерів, фільми яких будуть представлені в цьому році.

Зоя Лактіонова

Навіщо ви знімаєте кіно?

Коли почалася війна, я не розуміла чому зараз, чому Маріуполь, чому мої батьки, які потрапили під обстріл Градами. У нас вікна виходять на поля з моїми улюбленими степовими травами, за якими смужка моря і лінія фронту. Я їздила через ці поля на море на велосипеді, це був мій спосіб медитації і спілкування з собою і світом. Коли замінували поля, а потім і море, я відчула, що в мене забрали якусь частину мене. За попередніми даними, після закінчення війни знадобиться не менше 20 років, щоб розміновувати ці території. Війна триває. Я зняла кіно про Маріуполь, і все ще не розумію, чому це все відбувається тут, зараз і з нами, але на якийсь період стало легше.

 


Вам цікаво, чого хоче глядач?

Швидше, мені чогось хочеться від глядача, хочеться, щоб глядач докладав зусилля. Тому що цікаво, чи зрозуміє глядач ідею, а точніше – яку свою ідею вкладе у фільм. Дивитися – це така ж робота, такий же процес, як і його створення, і під час перегляду з'являються нові смисли. Це найцікавіший момент. Мені хочеться створювати простір, наповнений обставинами і смислами, помітивши і зв'язавши які, глядач побачить свою історію в моїй, використовуючи свій особистий досвід. Якщо глядач докладе зусилля – все відбудеться.

В Україні можна заробляти на життя, займаючись тільки режисерською роботою?

Я недавно по цей бік камери, і ще в пошуку відповіді на запитання. Поки що бачу, як легко можна витратити всі свої гроші, займаючись режисерською роботою. При цьому, скаржитися я не маю права, поки сама напам'ять знаю рекламу з піратських сайтів, яку включають перед переглядом фільмів. Нам потрібно розвивати культуру перегляду кіно, починати, звичайно, з себе, але в цьому повинні бути зацікавлені не тільки режисери, це повинно регулюватися на державному рівні. Поки у нас закриваються кінотеатри, в яких можна було дивитися авторське кіно (Кінопанорама, Україна, ситуація навколо Києва), я розумію, що ми на самому початку цього шляху.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Що, на ваш погляд, відбувається в українському кіно зараз?

Відповім словами відповідального за відбір одного з найбільш значущих європейських фестивалів документального кіно DOK Leipzig, з яким ми спілкувалися перед показом мого фільму там. Він сказав, що щороку до них приходить багато фільмів з України, і в 2018 році якість фільмів стала краще, історії стали більш особистими і з'явилося більше дівчат, задіяних у створенні фільмів — режисери, оператори, продюсери, режисери монтажу, звукорежисери. У 2018 році відразу п'ять фільмів з України, зокрема й мій, відібрали на цей фестиваль. І це рекорд. Режисери трьох з цих фільмів – дівчата, а фільм Аліни Горлової Явних ознак немає завоював там нагороду. Я, до речі, сиділа поруч і бачила вираз обличчя Аліни, коли назвали її ім'я. Це непередавані прекрасні почуття, привід для гордості за Україну, за Аліну, в якій я бачу майбутнє української документалістики, і мотивація продовжувати працювати далі.

Найбільша перемога на сьогодні?

Це розуміти, що складний вибір, який доводилося приймати з Машею Стояновою, режисером фільму Ма, виявився правильним. Маша зробила зворушливий і чесний фільм про наші стосунки з мамою. Він складається з відеощоденників, знятих моєю мамою, машиністкою баштового крана на пенсії. Було складно зважитися поділитися цим, ми довго спілкувалися з Машею, але, здається, всім нам це пішло на користь, а декому принесло популярність. Так, мам? :)

Фото надане автором

Фото: Фото надане автором

Є фільм, про який ви думаєте: шкода, що не я це зняла?

У Лейпцигу всі говорили про якийсь новий фільм, на який обов'язково потрібно піти, а я все ніяк не могла запам'ятати назву. Вже по дорозі на цей фільм на вулиці нас зі знайомою дівчиною-режисером гукнув чоловік. Він шукав дорогу в той же кінотеатр, і ми запропонували його провести. Обличчя здалося мені знайомим, і я запитала чи не автор чи він фільму, на який ми йдемо. «Дивлячись на який фільм ви йдете», «На Акварелу Віктора Коссаковського», «-Так». І ми пішли на прем'єру найкращого фільму, який я бачила на сьогодні. Це фільм, головний герой якого – вода. Коссаковський розповідав, що через це були складності з продюсерами. Після показу я розповіла йому, що у мене були схожі проблеми, коли режисери монтажу не хотіли братися за мою Діораму, де головний герой – море. До речі, користуючись нагодою, хочу ще раз сказати спасибі режисерові монтажу Колі Базаркіну, який побачив в цьому красу і створив історію. Коли-небудь я мрію потрапити в команду до Коссаковського, і побачити, як він це робить.

Від чого доводилося відмовлятися заради роботи в кіно?

Коли мені було 20, доводилося відмовлятися навіть від спроб роботи з кіно через страх, що я не вмію. Зараз мені 34, і виявилося, що це чудовий час, щоб почати. Тому що є, про що говорити.

З ким хочеться попрацювати на знімальному майданчику?

Якщо відсунути вбік мрії про роботу в команді Коссаковського і подумати про сьогодення, мені комфортно працювати з людьми, які бачать красу в тому ж, у чому й я і так само відчувають цей світ, тому що їм не потрібно багато пояснювати, а у мене з цим великі труднощі. Саме така команда працювала над Діорамою, і я була б рада продовжити роботу з ними.

Що ви хотіли сказати своїм фільмом?

Я хотіла показати Діораму, вона проходить через весь фільм і саме про це потрібно пам'ятати з першого кадру. Більше ніяких підказок мені не хочеться давати.

  

Марія Рощина

Навіщо ви знімаєте кіно?

Для мене це спосіб спілкування зі світом. Кіно дає можливість говорити про якісь ледь вловимі речі, які я не можу висловлювати в інший спосіб. Люди схильні сприймати побачене кіно через свій власний досвід, цей досвід особистий, у всіх нас різний. Кіно дає поле для різних інтерпретацій і викликає різні асоціації.

Що приносить більше задоволення: процес зйомки чи результат?

Складно говорити про задоволення від зйомок фільму. Сподіваюся, що колись навчуся отримувати задоволення від всіх етапів виробництва. Процес зйомки - найбільш інтенсивний і стресовий етап, але разом з тим і захоплюючий. Коли отримуєш готовий фільм, то неминуче бачиш помилки, а змінити щось вже неможливо. Вкрай неприємне відчуття. 

Вам цікаво, чого хоче глядач?

Поки роблю фільм, намагаюся не сильно думати про те, чого хоче глядач. Я ділюся своїм досвідом, який для мене дійсно важливий, а значить відгукнеться ще в комусь. 

Ви прислухаєтеся до акторів під час зйомок чи це повна режисерська диктатура?

Я приділяю багато часу кастингу, і вибираю акторів, з якими легко можу про все домовитись без диктатури. На майданчику намагаюся створити атмосферу довіри, щоб актори почували себе спокійно.

Фото надано автором

Фото: Фото надано автором

В Україні можна заробляти на життя, займаючись тільки режисерською роботою?

Якщо мова тільки про кіно, то, звичайно, важко. Можна заробляти, знімаючи кліпи і рекламу. 

Є фільм, про який думаєте: шкода, що не я це зняла?

Ніколи не ставила собі це питання. Фільми Джона Кассаветіса і Майка Лі сильно на мене вплинули, але у будь-якому випадку, кожен режисер робить своє кіно й розповідає свою історію. 

Найбільша перемога на сьогодні?

Я все ще хочу знімати кіно.

Від чого доводилося відмовлятися заради роботи в кіно?

Від сну й спокійного розміреного життя. 

З ким хочеться попрацювати на знімальному майданчику?

Хочеться працювати з людьми, які близькі по духу. Коли знімали В радості, мені надзвичайно пощастило з командою, було відчуття єдності та надійного тилу.

 

Дана Кавеліна

Навіщо ви знімаєте кіно?

Щоб заглушити біль і неможливість що-небудь змінити щодо соціально-політичних процесів в Україні. Щоб виявити і відтворити голос і мову тих невидимих груп населення, яким не дають слова (в моєму випадку це, наприклад, жертви військових конфліктів), і щоб намацати те, про що заборонено говорити.

Що приносить більше задоволення: процес зйомки чи результат?

Я мало думаю про задоволення, знімаючи кіно. Швидше, найбільше задоволення народжується до процесу – коли сюжет задуманий, і в уяві присутня та далека і ідеальна картина, якої ніколи нікому не досягти.

Вам цікаво, чого хоче глядач?

Найцікавіше – це намацувати те, чого глядач не хоче.

Ви прислухаєтеся до акторів під час зйомок чи це повна режисерська диктатура?

У моєму випадку могла б відбутися ідеальна режисерська диктатура, враховуючи, що мої актори – ляльки. І тим не менше, іноді я виявляю їх власну волю і логіку, і мені доводиться з цим рахуватися.

В Україні можна заробляти на життя, займаючись тільки режисерською роботою?

Думаю, це великою мірою залежить від принципів художника, його політичних переконань, а також привілеїв, випадку й удачі. Наприклад, я не готова брати участь у виключно комерційних проектах, а також тих, які мені ідеологічно чужі. Крім того, мені складно про це говорити, тому що я перебуваю поза професійного поля кіно — перш за все, я художниця.

Що, н а ваш погляд, відбувається в українському кіно зараз?

Мені здається, комерційне українське кіно іноді відзначає все нові й нові межі поганого і ксенофобного, місцями антилюдського, проте є надія на документалістику і (від?)народження незалежної авторської анімації.

З чого не можна сміятися в кіно?

Питання не в тому, з чого не можна сміятися, питання швидше в тому – як не можна сміятися. Наприклад, можна сміятися з концтабору, але так, як це робить Беніньї. А коли в кіно сміються, скажімо, з трудових мігрантів з кавказьких країн, показуючи їх інтелектуально нерозвиненими недолюдьми, а не з тих людей, хто їх такими вважає – так сміятися безглуздо, тому що це підсилює ненависть і виправдовує насильство.

Фото предоставлено автором

Фото: Фото предоставлено автором

Де ви бачите себе через 10 років?

У якийсь такій Україні, в якій настав мир, в якій знімати незалежну анімацію і вести жебрацьке існування – не обов'язково синоніми.

Найбільша перемога на сьогодні?

Я все ще жива.

Є фільм, про який думаєте: шкода, що не я це зняла?

Це стосується кожного фільму Альмадовара, але найбільше – Долоней Аристакесяна.

Від чого доводилося відмовлятися заради роботи в кіно?

Від матеріальної влаштованості, від вільного часу, від заспокоєності розміреного життя.

З ким хочеться попрацювати на знімальному майданчику?

Я мріяла б попрацювати з професійним звукорежисером. Попередній фільм доводилося робити практично одній, думаю, те саме чекає мене з наступним фільмом. Моя мрія – це хороший звук і тонкі шуми.

Що ви хотіли сказати своїм фільмом?

Що дегуманізаційні стереотипи – неспроможні, і розсипаються перед лицем дійсності.

 

Дмитро Сухолиткий-Собчук

Навіщо ви знімаєте кіно?

Бо це влучний інструмент для рефлексування власних ідей, поглядів та переживань. 

Що приносить більше задоволення: процес зйомки чи результат?

Процес (для мене процес, це період від написання сценарію  до перших показів фільму, коли можна зрозуміти як фільм впливає на аудиторію).

Вам цікаво, чого хоче глядач?

Мені цікаво, щось «зробити» з глядачем в залі.  Щоб глядач вийшов після сеансу, і не зміг забути мій фільм ще дуже довго. 

Ви прислухаєтеся до акторів під час зйомок чи це повна режисерська диктатура?

Фактично всі сцени, пов’язані зі змаганнями та тренуваннями, ми обговорювали разом з акторами (важкоатлетами). Коли працюєш з непрофесійними акторами, вся відповідальність на режисерові, коли з професійними то 50/50. З професійним актором в кадрі у режисера з’являється співавтор, і можна «тончити», а з непрофесійним ти шукаєш все в межах однієї особистості. 

В Україні можна заробляти на життя, займаючись тільки режисерською роботою?

Ні.

Що, н а ваш погляд, відбувається в українському кіно зараз?

Становлення стабільного кінопроцесу та середовища авторів. Сподіваюсь на завершення ери заголовків «Перший український фільм про щось там…» Перший означає, єдиний в списку, хочеться щоб список збільшувався. Розумію, що почнеться нова ера «найкращий, найкасовіший, най-най…», але нехай вже так, бо це означатиме стабільність процесу і режисерських висловлювань та нових цікавих проектів на екранах. 

Фото предоставлено автором

Фото: Фото предоставлено автором

Над чим не можна сміятися в кіно?

А над чим можна сміятись не в кіно?

Де ви бачите себе через 10 років?

Дивне питання, я не спеціаліст Битви екстрасенсів, але можу допустити, що там де хочу бути, там і буду. 

Найбільша перемога на сьогодні?

Перемоги це «перепустка» в наступний проект. Тому не варто на них сконцентровуватись.

Є фільм, про який думаєте: шкода, що не я це зняв?

Немає.

Від чого доводилося відмовлятися заради роботи в кіно?

Від власних потреб та бажань. Робота в кіно дуже концентрує увагу і ставить перед великою кількістю миттєвих рішень, тому треба розуміти: відмовлятись прийдеться багато від чого. 

З ким хочеться попрацювати на знімальному майданчику?

Роджер Дікенз (оператор), Разван Васілеску (актор), Віра Ферміга (актриса), Майкл Фассбендер (актор).  

З наших акторів – Римма Зюбіна, Олександр Ярема, Іван Шаран. Взагалі в Україні багато хороших акторів, можу сказати це з впевненістю, після того як шукав акторів на свій повний метр Памфір. Треба вміти до кожного підібрати свій «ключ».

Що ви хотіли сказати своїм фільмом?

На таке питання може бути тільки саркастична відповідь:

Хотів зробити перший український фільм про важку атлетику (ха-ха-ха)))

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X