Дивні дива. Рецензія на горор Джордана Піла про зустріч кіношників із НЛО Ноу

21 серпня, 11:55
Серед літніх блокбастерів Ноу — це, звісно, біла ворона (Фото:Кадр з фільму)

Серед літніх блокбастерів Ноу — це, звісно, біла ворона (Фото:Кадр з фільму)

В український прокат вийшов фільм Ноу — нова повнометражна робота американського режисера і сценариста Джордана Піла, який спочатку був добре відомий переважно в США завдяки популярному скетч-шоу Кі та Піл, а потім вирішив вийти за межі суто комедійного жанру і спробувати свої сили у спорідненому із ним горорі.

І не прогадав: фільм жахів Пастка 2017 року приніс Пілу всесвітню славу та сценарний Оскар.

Наступна стрічка режисера — Ми — закріпила за ним звання автора, що здатен дивувати. Фільм Ноу вже нічого нікому не доводить. Він розширює кіновсесвіт Піла, додаючи до нього жанр наукової фантастики із присмаком сімейної драми у дусі Стівена Спілберга. Це цікава, незвична стрічка, що обманює сподівання і дарує приводи для роздумів.

Відео дня

1. Сюжет

Хлопець на ім'я О’Джей Хейвуд стає свідком загибелі свого батька: з неба несподівано падає монетка й розсікає тому око. Ключ, що впав звідти ж, застрягає в стегні коня, на якому сидів старий. О’Джей запам’ятовує цей момент, але детально дослідити чи поміркувати — чому саме з неба, і чому дрібні металеві предмети — в нього немає часу.

Хлопцю та його непосидючій сестрі Ем у спадок залишається ранчо, яке вже багато десятиліть постачає коней для зйомок голлівудського кіно. Історія ранчо, як і новітня історія сім'ї Хейвудів, починається зі старого відео, на якому темношкірий чоловік скаче верхи. Це по суті один із перших фільмів: короткий ролик позаминулого століття, що зліпили із кількох фотографій.

Але зараз справи на ранчо йдуть так собі. Непередбачуваних коней все більше замінюють спецефекти, і через брак коштів О’Джей вимушений продавати своїх улюбленців у розважальний тематичний парк, що розташований поруч і яким керує травмований у дитинстві актор.

Весь цей депресивний порядок денний змінює НЛО, що поселяється неподалік і все більше проявляє себе у світі людей.

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

2. Виконання

Джордан Піл як мало хто з режисерів вловив та підпорядкував своєму таланту зв’язок горора та комедії. Автор зрозумів, що взявши ці два жанри та використовуючи їх як чашку Петрі, можна додавати туди гостросоціальні теми та отримувати сміливі, яскраві, кмітливі результати, що вибиваються зі звичного кінопотоку. Це не те щоб щось нове, але станом на 2022 рік здивувати глядача, змусити його подумати — вже велике досягнення.

Смішне та страшне в роботах Піла розподілене не порівну. Фільм Пастка — це в першу чергу психологічний горор із невеличкими вкрапленнями абсурдної комедії. Фільм Ми — настільки щільний соціальний коментар, що місця для смішного там і не лишилося. Фільм Ноу — найбільш комедійна з останніх робіт Піла. Не зважаючи не те, що крові та саспенсу в стрічці вистачає, гумор тут відчувається на рівні ДНК. Він закладений вже у назві, яка стає реакцією головних героїв на абсолютно сюрреалістичні речі, які відбуваються на їхніх очах. «Ноуп», — кажуть вони у тихому шоці, бачачи літаючу тарілку.

Це робота людини, яка любить погратися із глядачем, обманути сподівання, дослідити нове для себе жанрове поле. Під час перегляду Ноу з глибин пам’яті спливають назви Близькі контакти третього ступеня та Іншопланетянин Стівена Спілберга, а ще Знаки М. Найт Ш’ямалана (на тому етапі своєї кар'єри він ще був послідовником Спілберга).

Але там, де його попередники зіштовхували людей із позаземним розумом, щоб висікти іскру чистого саспенсу (Ш’ямалан) чи в гуманістичному сенсі продемонструвати, що людство готове до зустрічі з позаземними чоловічками (Спілберг), Піл каже протилежне: травмовані роками експлуатації люди не готові, та й самі чоловічки можуть виявитися зовсім не дружелюбними.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Піл не гуманіст. Він — соціальний критик, який гостро бачить зв’язки теперішнього з минулим.

При цьому звична для режисера афроамериканська повістка у фільмі Ноу начебто приглушена. Якщо Пастка була про нову форму рабства, а Ми — про тих, на кого у соціумі закривають очі, то тут расові відмінності — лише один з мотивів. Неможливо на сто відсотків зануритись у настільки складну, велику проблему, що відбувається у зовсім іншій країні, але таке відчуття дійсно з’являється при перегляді Ноу: це кіно, де про життя темношкірих у США скоріше розумно жартують, ніж говорять напряму.

Серед того, на що звертаєш увагу: ім'я головного героя О’Джей (Деніел Калуя переконливо грає смиренний спокій), яке відсилає до знаменитої справи О’Джея Сімпсона та на яке все ще складно реагують білі, й те саме старе відео із темношкірим на коні та слова сестри Ем (ексцентрична та чарівна Кеке Палмер) про те, що коня пам’ятають, а ось вершника — ні.

Тут є натяк на експлуатацію афроамериканців у кіноіндустрії, але поверхневий. Він вбачається лише частиною головного лейтмотиву фільму про індустрію розваг, яка висмоктує з тебе всі соки. А НЛО в такому разі — то є великий спецефект, якому конче потрібна увага. З цієї точки зору Ноу — дуже чорна комедія.

Та в першу чергу фільм Піла — незвичне, дивне кіно, в якому гра з розгадуванням метафор відступає на другий план і на перший виходить форма: ф’южн жанрів, прикольні знахідки, гострий гумор, саспенс, анархічна структура. Ноу — це звір, який, як співав великий Боб Ділан, «contain multitudes».

Кадр з фільму
Фото: Кадр з фільму

Ноу — вердикт НВ

8/10

Серед літніх блокбастерів 2022 року фільм Ноу — це, звісно, біла ворона. В принципі, як і інші фільми Джордана Піла. Але якщо хочеться подивитися щось незвичне, щось провокуюче, щось, що веде діалог із реальністю на своїх умовах, то вам сюди.


Ноу

Nope

2022 рік

США

Режисер — Джордан Піл

У головних ролях: Деніел Калуя, Кеке Палмер, Стівен Ян, Барбі Феррейра та інші.

Показати ще новини
Радіо НВ
X