У річницю визволення Олега Сенцова. Ахтем Сеітаблаєв та Анна Паленчук — про роботу над фільмом Номери, знятим за листами з колонії

7 вересня 2020, 17:15

Інтерв'ю з продюсером фільму Номери Анною Паленчук і співрежисером Ахтемом Сеітаблаєвим розповіли про роботу над фільмом разом з Олегом Сенцовим, що під час зйомок перебував у колонії в Росії.

Рівно рік тому, 7 вересня 2019 року, з колонії суворого режиму був звільнений український режисер, в’язень Кремля Олег Сенцов. Протягом останнього року його перебування в колонії в Росії, в тому числі і під час голодування, він працював над фільмом за його однойменною п'єсою. Антиутопія Номери — це унікальна робота, створена в дуже складних умовах — дистанційно з колонії в Полярному Уралі.

Відео дня

Світу відомі ще приклади фільмів, знятих режисерами в ув’язненні. Це Літо Кирила Серебренникова (2018, Росія) і Це не фільм Джафара Панахі (2011, Іран). Але в обох випадках режисери перебували лише під домашнім арештом. У той час як Олег Сенцов знаходився від України в тисячах кілометрів в колонії суворого режиму в Лабитнангі. У знімальної групи не було можливості не тільки вільно спілкуватися, проблематичним було навіть вести листування. Листи та матеріали до Олега Сенцова передавали через Федеральну службу виконання покарань РФ (ФСВП) і адвоката Дмитра Дінзе.

Продюсер Анна Паленчук і співрежисер Номерів Ахтем Сеітаблаєв розповіли НВ, як працювалося над фільмом — особливостях листування в більш сотнях листів, труднощах розуміння на відстані, переживаннях за Сенцова, власне розуміння п'єси та її актуальність сьогодні.

На думку авторів картини, Номери — це маніфест творчої свободи і демонстрація того, що можна свободи позбавити фізичне тіло, але не розум і бажання.

Антиутопія Номери вийде в український прокат 19 листопада. Оголошуючи дату виходу фільму, її автори представили епізод з фільму. У ньому Дев’ятий і Сьомий ведуть короткий нічний діалог про зміни, яких вони жадають.

Анна Паленчук, продюсер фільму Номери

Анна Паленчук, продюсер фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Анна Паленчук, продюсер фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Проект фільму ви вперше презентували на ОМКФ у 2018 році. Ви тоді зачитали лист Олега про його готовність брати участь в зйомках з в’язниці. Чия це була ідея екранізувати п'єсу?

 — Навесні 2018 року Олег попросив мене зайнятися постановкою п'єси Номери, яку він написав у 2011 році, задовго до свого арешту і всіх тих історичних подій, свідками та учасниками яких ми є. Раніше були численні читки цієї п'єси, як акції на його підтримку. Я прочитала текст, була вражена його актуальністю і погодилася. Почала працювати над пошуком команди, фінансуванням.

Через пару місяців я усвідомила, що постановку в театрі ми звичайно зробимо, але як донести його твір до якомога більшої аудиторії. Є такий формат — Британський театр у кіно, це трансляції кращих постановок, які можна побачити на великому екрані. Формат прекрасний, але в Україні, на мою думку, немає таких сцен, на яких можна поставити таку масштабну дію. Тому я подумала перенести постановку в павільйон, у простір, який мені звичніший, як кінопродюсеру, за сцену. Цю ідею я написала Олегу, він погодився. Так почався паралельний із театральною постановкою проект — екранізація п'єси Номери.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Як вдавалося комунікувати з Олегом в процесі підготовки до зйомок? Тільки листи або були ще й інші можливості?

 — Ми використовували всі можливості, які у нас були. Одного разу, завдяки Радіо Свобода ми з Риммою Зюбіної навіть намагалися додзвонитися Олегу на тюремний телефон, є така опція в російських в’язницях, але з цієї затії нічого не вийшло. Телефон наполегливо був зайнятий на тому кінці дроту. Ми писали листи і передавали через адвоката Дмитра Дінзе матеріали — роздруковані презентації.

Листи ми відправляли через систему ФСВП-лист, до кожного листа можна було прикріпити фотографію, але вона потрапляла до Олега в ч/б форматі, бо все роздруковували в колонії на звичайному принтері. Адвокат міг показувати Олегу наші кольорові ескізи декорацій, костюмів, реквізиту та фото акторів. Іноді адвокат проводив на побаченнях з Олегом по чотири години і весь цей час Олег досконально вивчав те, що йому підготували керівники департаментів — художник по костюмах Світлана Дзюбенко або художник по гриму Ася Сутягіна. Особливо актуально це було, коли ми затверджували з ним костюми і проби гриму. Художник-постановник Кирило Шувалов до того моменту приловчився малювати ескізи, адаптовані для тюремного принтера.

Один з ескізів до фільму Номери, який отримав Олег Сенцов (Фото: @ Прес-служба)
Один з ескізів до фільму Номери, який отримав Олег Сенцов / Фото: @ Прес-служба

Пару раз нас дуже виручив режисер-документаліст Аскольд Куров (автор документального фільму Процес: Російська держава проти Олега Сенцова (2017) — nv.ua), який потрапляв на побачення з Олегом. Перед цим ми готували Аскольда, і він в точності передавав всі наші підготовчі нюанси усно Олегу, бо він не міг проносити на побачення жодного аркуша! Як правило, в один день йшов на побачення адвокат, ми отримували від Олега купу правок, команда за добу переробляла так, як Олег бачив, і на наступний день Аскольд передавав йому оновлену інформацію.

Ескіз до фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Ескіз до фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Чи були спроби з боку російських служб припинити комунікацію? Чи знали вони про фільм і що Олег режисує його з в’язниці?

 — Кожен лист проходив цензуру. Звичайно, ми не знали, хто наш цензор, але знали, що іноді у нього була і відпустка, бо листи не приходили ані Олегу, ані нам.

Спочатку я брифувала кожного члена нашої команди як зробити так, щоб лист пройшов цензуру. Такий звід рекомендацій я отримала від Наташі Каплан (сестра Олега Сенцова) і правозахисників. У кожного члена нашої команди був доступ до ФСВП-системи і можливість написати листа Олегу. Звичайно, ми дуже боялися, що Олегу наші листи перестануть доходити взагалі. Тоді це був би крах всієї нашої ідеї режисури дистанційно!

Часто Олег питав те, що я вважала не треба передавати в листах. Наприклад, який у нього буде гонорар, бо я спочатку сказала, що раз він працює, він режисер, він отримає гонорар. Але така інформація була б зайвою для тих, хто працює в колонії, бо я надивилася різних сюжетів з російських в’язниць, як там в’язнів примушують платити за все, і я не хотіла, щоб Олег потрапив через наші листи в складну ситуацію.

Одного разу я прочитала інтерв'ю начальника російської системи ФСВП, і на питання журналіста, що робить Олег, він відповів, що Олег займається театральною постановкою. Тоді я зрозуміла, що всі цензори, які нас читали, думали, що мова йде не про фільм, а про театральну постановку, яку ми робили без участі Олега, бо Олег зайнявся тільки фільмом. І Слава Богу, що вони так думали!

Але коли листи не приходили тижнями, нас це дуже пригнічувало. Я, як продюсер, просила Ахтема приймати рішення, бо процес часто стояв, і ми не рухалися далі, але Ахтем чекав до останнього листів Олега і його нових вказівок або правки.

Коли у нас був етап затвердження ігрового реквізиту, а саме ігрової зброї, адвокат дуже боявся, що цензори не пропустять численні фото пістолетів і гвинтівок до колонії. Я думала, що це виглядає, звичайно, абсурдно — ми передаємо ув’язненому Сенцову фото зброї! «А раптом це для втечі», — так прокоментував тоді Дінзе, але йому нічого не залишалося, як взяти нашу чергову папку і поїхати до Лабитнангі.

Кіно — це те, що можна показати у всьому світі і використовувати як рупор на підтримку звільнення Олега та інших ув’язнених.

— Що могло статися, якби дізналися, що мова йде про кіно? Посилило би це умови перебування Олега в колонії?

Якби всі, хто читав нашу переписку, зрозуміли, що мова йде про кіно, я думаю, що нашу комунікацію зупинили б! Бо кіно — це те, що можна показати у всьому світі і використовувати як рупор на підтримку звільнення Олега та інших ув’язнених. Як би це вплинуло на перебування Олега, я не знаю.

Взагалі виробництво фільму ми робили в режимі секретності. До нас не ходили журналісти на майданчик, ми не викладали жодного кадру в соціальні мережі. Все це було пов’язано з тим, що ми боялися втратити зв’язок із Олегом. Це було питання безпеки.

Навіть було таке, що Олег попросив викласти лист в публічний доступ, який написав всім акторам. Але ми його поширили тільки через півроку, коли всі етапи і всі листи були позаду, і ми презентували трейлер на Одеському кінофестивалі. Я до останнього побоювалася переривання зв’язку, бо це б вплинуло б на весь процес.

Команда фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Команда фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Девелопмент фільму збігся із голодуванням Олега. Чи вплинуло це на роботу?

 — Голодування Олега впливало на всю команду. Часто ЗМІ трубили про його близьку смерть і відмову всіх органів, а ми отримували чергове дуже виразне, чітке керівництво до дії, часто з легким змістом, гумором і великою любов’ю до процесу створення фільму. Олег під час голодування жив цим фільмом. Я знала, що треба його завантажувати по повній, щоб його мозок продовжував функціонувати. Але з кожним днем його почерк ставав дедалі і дедалі нерозбірливим, часто я бачила навіть на папері, що сили, насправді, щоб фізично писати, обмежені.

Зі свого боку, я намагалася захистити його від додаткового стресу. Не писала про ті купи проблем, з якими ми стикалася, а їх було безліч! Олегу я намагалася розповідати про результати, а не про те, з чим ми боремося. Виробництво фільму — це дуже трудомісткий стресовий процес, особливо, коли ти продюсер і відповідаєш за все. Тому я намагалася писати позитивні листи, зайвий раз підбадьорювати його і не засмучувати.

Кадр з фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Кадр з фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Задіяти співрежисера на майданчику запропонували ви, або ініціативу проявив Олег? Чому Ахтем?

 — Спочатку, ще в травні 2018 року, коли я задумалася над екранізацією, я опинилася на Каннському кінофестивалі. Цю ідею я розповіла Даріушу Яблонському (польському кінопродюсеру), він тоді сказав: «Олег сам повинен режисерувати цей фільм». Через пару днів Олег оголосив голодування, я його продовжила завалювати ідеями того, як ми знімемо фільм із ним, як із режисером. Він довго відмовлявся, але потім, прямо перед Одеським кінофестивалем погодився. Тоді всі ми думали, що його ось-ось вже і випустять. Але він був там, ми тут. І потім Олег написав, щоб я підшукала співрежисер, який буде працювати на майданчику, бо його не випустять.

Ахтема я знала ще завдяки першим акціям на підтримку Олега, в яких він активно брав участь. Я ним завжди захоплювалася як талановитим режисером, справжнім патріотом і людиною, яка звикла втілювати великі творчі виклики. Я написала Олегу листа, в якому запропонувала попрацювати із Ахтемом, але в цьому ж листі я згадала і прізвища інших українських режисерів. Олег сам обрав Ахтема з формулюванням «мій кримський брат». Так, тому що не тільки професія їх пов’язує, а й те, що вони обидва позбавлені свого дому в Криму.

Я дуже вдячна Ахтему, що він все ж погодився втілювати бачення Олега. Я не можу навіть уявити, на який компроміс він пішов, щоб реалізувати цю задумку. Я впевнена, що тільки Ахтем міг проявити таку творчу солідарність.

Ахтем Сеітаблаєв на знімальному майданчику фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Ахтем Сеітаблаєв на знімальному майданчику фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Чи були моменти, які ви затвердили з Олегом, але на майданчику виявилося, що реалізувати це неможливо? Ви обговорювали це з Олегом або такої можливості не було, і ви діяли на свій розсуд?

Олег часто давав нам можливість діяти на свій розсуд, але ми завжди насамперед намагалися реалізувати його побажання. У нас була папка із роздрукованими усіма листами Олега, з якою міг ознайомитися кожен, хто переступав поріг нашого знімального павільйону. Навіть водії нашої знімальної групи читали цю папку! Вся інформація була відкрита, і ніхто не приховував те, що писав йому Олег. Під час девелопменту та знімального процесу Олег написав команді більше 60 листів, всього листів з відповідями команди більше сотні.

— Комунікація Олега з командою була через одну людину або ж кожен погоджував свій блок роботи безпосередньо з Олегом?

 — Доступ до написання листів був у всіх ключових членів нашої команди. Кожен йому писав свої питання. Наприклад, другий режисер Яніна Кучер погоджувала з ним деталі по сценам і планування знімального процесу. Виконавчий продюсер Поліна Герман — свої питання, художник по гриму Ася Сутягіна писала лонгріди того, як вона бачить розробку образів персонажів.

Олег написав команді більше 60 листів, найбільше листів, з відповідями команди більше сотні.

— Як проходив акторський кастинг?

 — За кастинг фільму відповідала Настя Чорна, кастинг директор і надійний соратник Олега, яка з ним працювала раніше і продовжує працювати зараз. Олег спочатку написав, кого він бачить на яку роль, а Настя і Ахтем вже проводили кастинг і парні проби. Я тільки приїжджала і дивилася, як актори втілюють текст.

У нас була можливість задіяти європейських акторів, були ті, хто хотів втілити на екрані образ номерів, їх прізвища всі знають. Але Олег відмовився.

Фото і опис акторів, яких Олег не знав, ми передавали через адвоката. Одного разу ми навіть записали DVD диск з акторськими пробами, зробили це як звичайний фільм — з титрами і обкладинкою і передали в колонію разом з іншими фільмами. Але цю посилку Олегу не віддали.

— Ви погоджували з Олегом фінальний монтаж? Чи були правки?

 — Над монтажем ми працювали довго в Польщі. Режисер монтажу легендарний Ярослав Камінський, який працював над оскароносною Ідой і Холодною війною Павліковського. Право прийняти монтаж Олег передав своїй подрузі Жені Врадій. Вона вносила правки дистанційно, бо жила в той момент на далеких островах. Вона прийняла монтаж і в якийсь момент і повідомила про це Олегу. Олегу ми передавали роздруковані сцени, але це було, звичайно, не т. е.

Я не хотіла показувати фільм на жодному кінофестивалі, поки його не побачив би Олег. І, о диво, адвокату вдалося показати фільм на телефоні, і влітку 2019, за два місяці до свого звільнення, він побачив його.

Кадр з фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Кадр з фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Яка спочатку була мета створення цього фільму? Припустимо найгірший сценарій. Якби Олега рік тому не випустили, як би розвивалися події? Які, на вашу думку, кроки варто було зробити, щоб за допомогою фільму прискорити процес звільнення?

 — Я завжди вірила, що Олега відпустять. Зізнаюся, був би Олег на свободі і на знімальному майданчику, фільм був би інший. Для мене, як для кінопродюсера, це не зовсім фільм, як продукт. Для мене це маніфест свободи, перш за все творчої свободи і демонстрація того, що можна свободи позбавити фізичне тіло, але не розум і наші бажання.

Для мене фільм — це маніфест свободи, перш за все творчої свободи і демонстрація того, що можна свободи позбавити фізичне тіло, але не розум і наші бажання.

Спочатку, задумуючи проект, я хотіла зайняти Олега чимось під час голодування, через пару місяців у нас зібралася чудова команда. Але багато хто говорив, що неможливо режисерувати фільм дистанційно і у нас нічого не вийде, а я вірила і знала, що вийде. Так, можливо, не так, як це задумав спочатку Олег, але фільм вийшов дуже глядацький. На прем'єрі в Берліні я практично не дихала, вслухалася в реакцію аудиторії, зал сміявся, співпереживав, жив своїм життям разом із фільмом. Це і є магія кіно. Ми не робимо фільми для себе, не для пестощів свого творчого его. Ми виробляємо фільми для глядачів, щоб занурити їх в історію, показати актуальні для нас смисли. І фільм Номери як ніколи актуальний, і ситуація в Білорусі цьому підтвердження.

Мене дуже надихали наші колеги, наприклад, Агнешка Голланд, яка на прем'єрі свого фільму Ціна правди на Берлінському кінофестивалі ініціювала акцію солідарності з Олегом. Всі кричали голосно, всі хотіли одного — звільнити Олега. І факт його звільнення — заслуга кожного, хто не здавався всі ці роки.

Я не хочу думати про те, що було б, якби Олега не було звільнено. Головне, що він на волі і займається своїм життям і творчістю. І у фільму є фестивальна доля і дата виходу в прокат в Україні - 19 листопада, і український глядач зможе подивитися фільм на великому екрані і зробити свої висновки про свободу, диктатуру і про те, ким він хоче бути — безликим номером або все ж мати ім'я.

— Процес зйомок знімав окремо російський режисер-документаліст Аскольд Куров (Ленінленд, Діти 404, Процес: Російська держава проти Олега Сенцова). Глядачі зможуть побачити цей фільм про фільм?

 — Весь процес створення фільму Номери знімав Аскольд Куров, який невпинно за нами слідував зі своєю камерою. Спочатку Аскольд приїхав до Києва, він знав, що ми працюємо над фільмом. Після зустрічі з ним я збиралася їхати на знімальний майданчик художнього фільму Захар Беркут, над яким в той час працював Ахтем Сеітаблаєв. Ахтем повинен був диктувати тоді перший лист Олегу, бо за пару днів до цього Олег попросив Ахтема бути співрежисером. «Аня, я поїду з тобою і буду це знімати», — сказав тоді Аскольд. Так і почалися зйомки цього документального фільму.

Анна Паленчук і Аскольд Куров (Фото: @ Прес-служба)
Анна Паленчук і Аскольд Куров / Фото: @ Прес-служба

Кіно з Лабитнангі — це не фільм про фільм, як можна подумати, це фільм про те, як автор, без фізичної присутності на майданчику, втілює свою творчу задумку, це фільм про солідарність кінематографістів, які протягом багатьох років, у всіх куточках світу трубили про те, що треба негайно звільнити режисера Сенцова, це фільм про те, як неможливе перетворюється на можливе і одна людина, Олег Сенцов, бореться і з режимом, і з цензурою, і з обставинами.

Скоро ми будемо представляти Кіно з Лабитнангі на пітчингу Держкіно. У нас велика нестача фінансування, і ми досі не можемо закінчити цей проект. Пандемія значно змінила наші плани, але, незважаючи на це, ми все ж хочемо закінчити фільм найближчим часом.

Ахтем Сеітаблаєв, співрежисер фільму Номери

Ахтем Сеітаблаєв на знімальному майданчику Номери (Фото: @ Прес-служба)
Ахтем Сеітаблаєв на знімальному майданчику Номери / Фото: @ Прес-служба

— Робота над фільмом Номери — унікальний досвід. Що важливого ви для себе з неї винесли?

 — Багато чого, з одного боку. З іншого боку, нічого нового, тому що я від самого початку знав, що буде не просто. Я йшов співпрацювати з людиною, яку дуже поважаю, з якою трохи знайомий, з якою не зможу поговорити віч-на-віч, наше спілкування буде в листах і не всі вони будуть приходити вчасно. І це був такий додатковий подразник, тому що ти чекаєш відповіді, і не знаєш, чи вийшло так, як ви обговорювали, чи все вірно потлумачили.

Так сталося, що в той рік досвід співрежиссерства трапився двічі. Спочатку був Захар Беркут, після якого я сам собі сказав «ні-ні, більше ніколи». Творчість — територія настільки суб'єктивна та індивідуальна, що знаходити співзвучність в ряді творчих рішень здається практично неможливим. І режисери, так само як капітани корабля, великі індивідуалісти там, де мова йде про їх території. І два капітана — це завжди складно.

Мені п'єса відразу дуже сподобалася, я в принципі люблю театр парадоксу, або абсурду, його по-різному називають.

Коли Олег надіслав свій лист про те, що «мій кримський брат, я хочу, щоб саме ти знімав фільм», я зрозумів, що, якщо ось так складається, значить так і повинно бути. Важливо сказати, що мені п'єса відразу дуже сподобалася, я в принципі люблю театр парадоксу, або абсурду, його по-різному називають. Мені якось відразу здалося, що я знаю, про що кожна сцена, і досить ясно побачилось, що рухає персонажами цієї історії. І для мене воно відразу зав’язалося в якесь загальне відчуття, що це по-своєму дуже пристрасні люди, які бажають змінити світ навколо себе і розкопати, добути в глибині себе те, що, можливо, допомогло б знайти відповіді якщо не на всі питання, то хоча б на одне — «хто я». Якщо говорити мовою Достоєвського — «тварь я тремтяча або право маю».

Це, звичайно, був унікальний досвід, подорож по незвіданій території, по хвилях, які ти начебто сам кілька місяців тому пройшов і вирішив, що більше так не хочеш. Але тут якась інша була атмосфера, було непросто, але, тим не менш, все це почалося під куполом якоїсь такої від початку гарної благородної справи.

Кадр з фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Кадр з фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— На майданчику ви орієнтувалися на власні знання і інтуїцію, або на те «як би зробив Олег»?

 — Звичайно, ми всі орієнтувалися на власні знання і інтуїцію. Неможливо зробити так само, як би зробив Олег або будь-який інший режисер, просто тому, що ви різні, і у кожного — своє уявлення.

Про якісь речі я Олегу кілька разів писав, мовляв, може все ж подумаєш, давай зробимо так і так. Десь Олег погоджувався, десь приводив свої аргументи. І так відбувалося не тільки зі мною, кожен представник департаменту міг безпосередньо писати Олегу, і він нікого не пропускав, нікого не обділяв увагою. Він так добре знав свій фільм, що його можна було відразу уявити за його листом. Але, звичайно, щохвилинна присутність на майданчику — це інше. Ти чуєш інтонації акторів, і щось можеш міняти в процесі зйомок, не кардинально. Відбуваються якісь речі, які впливають на те, як ти будуєш мізансцену.

— У процесі підготовки до зйомок фільму, ви з Олегом шукали компромісні рішення в спірних питаннях, або ви все ж десь йшли на поступки?

Треба сказати, Олег дуже чітко уявляв собі, яким має бути фільм, в основі якого лежить його п'єса. Я був дуже здивований тому, як точно Олег уявляв собі кожну складову, кожну деталь фільму, враховуючи непрості обставини, голодування Олега, коли здається, що це якраз той час, коли начебто зовсім не до творчості.

Десь ти йдеш на компроміси, але на гарні творчі компроміси, і в даному випадку, я говорю не тільки про Олега. Тому що протягом усього підготовчого і знімального процесу, відбувається життя. Відбувається різне, і ти можеш поміняти свою думку з приводу чогось або когось. Але на майданчику зібралися чудові фахівці, кожен з яких — об'ємна особистість. Всі так чи інакше перетиналися з Олегом. Навіть якщо не були з ним знайомі особисто, то були родом із Криму. Уже під час знімальному періоді виявилося, що близько 80% - це люди, які або давно покинули Крим, або виїхали внаслідок окупації. Так вийшло не спеціально.

На зйомках фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
На зйомках фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

Ми намагалися вирішувати все на конструктиві, тому що розуміли навіщо ми це робимо. Ми дуже хотіли одному нашому братові протягнути руку і сказати «рідна ти наша людина, багато з нас із тобою пару разів перетиналися, на фестивалях бачилися, і начебто і роззнайомитися не встигли, але те, що ти там так багато робиш для нас тут, і щоб про Крим не забували, і про Україну, і про війну, і про полонених і про в’язнів совісті, і з такою гідністю це несеш, що, якщо в наших силах хоча б мінімально доставити тобі радість, а тим самим дати мотивацію жити, і дай Бог, творити, то було б неправильно з нашого боку так не вчинити».

Це унікальний досвід, який вдається пройти далеко не всім: на відстані почути внутрішній камертон кожного, в тому числі Олега, бо всі розуміли, що останнє слово на території цього фільму буде за ним.

— Що було найскладніше в роботі над фільмом?

Дуже складно було жити і не знати, як Олег сприйме фільм. Відчуваю хвилювання зараз від того, як його сприйме український глядач. Але, звичайно, найбільш хвилююче було на самому початку.

Хотілося зробити кіно не заради фестивалів, але як подяку Олегу і всім нашим побратимам в російських колоніях.

Хотілося зробити кіно не заради фестивалів, але як подяку Олегу і всім нашим побратимам в російських колоніях. Зробити його по-справжньому цікавим я дуже сподіваюся, що воно таким і вийшло). І якомога швидше. Було завдання зняти фільм в листопаді, а вже в грудні подати його на Берлінале. Я не розумів, як це можливо взагалі, але цим займався досвідчений продюсер Даріуш Яблонський. І все вийшло.

— Чи змінювалося ваше сприйняття фільму з часом? Що думали відразу після затвердження фінального монтажу? А що — після Берлінале, коли фільм побачили глядачі і дали йому позитивний фідбек?

Звичайно, змінювалося. Мені він багато разів і подобався, і не подобався, і знову подобався, і знову не подобався. Мені знайоме це відчуття, я відчуваю його після кожного свого фільму.

Після затвердження фінального монтажу, ти завжди знаходиш якісь больові точки для себе. Але при цьому завжди пам’ятаєш про те, як багато людей вклали частинку себе в цей фільм, кожному було, що сказати, кожен вніс свою лепту, наповнив талантом і працею. Симбіоз країн, людей, міст, відчуттів, емоцій, уявлень про життя, які так чи інакше знаходять своє відображення у фільмі. У нервовому, емоційному, але добре організованому процесі ми разом постаралися на славу, і коли на Берлінале фільм дуже тепло прийняли, це був, звичайно, видих.

Зйомки фільму Номери (Фото: @ Прес-служба)
Зйомки фільму Номери / Фото: @ Прес-служба

— Що Олег говорив вам про фільм? Ви бачитеся?

 — Олегу після першого перегляду фільм не сподобався. Через кілька днів від нього прийшла звістка, що «друзі, ви мене неправильно зрозуміли, я не говорив, що фільм поганий, просто це не мій фільм».

Я дуже поважаю його за чесність, в тому числі і на території творчості, і дуже йому за неї вдячний. Я не можу сказати, що був готовий до цього, але мені було б дійсно дуже дивно почути, якби він сказав, що фільм йому абсолютно сподобався. І Олег не мовчить про це, ми разом дивимося фільм і разом точно так само розуміємо, що показ фільму глядачам — це зовсім інший досвід. Кожен з нас хвилюється, коли представляє себе, результат спільної роботи, створеної в таких особливих умовах, широкій аудиторії, і відчуває величезне полегшення, коли на третій хвилині звучить сміх в залі як реакція на те, що відбувається на екрані, як і було задумано. І ви посміхаєтеся і потискуєте один одному руки, і прямо дивлячись в очі спокійно говорите один одному «спасибі». Олег знає, я неодноразово йому про це говорив, він завжди може розраховувати на всю ту допомогу, яку я можу надати, якщо буде потрібно, як в житті, так і в професії.

Ми бачимося рідко, завжди йому дуже радий. Іноді перетинаємося у нас в Кримському домі. Олег зараз в підготовчому періоді до свого фільму за своїм же сценарієм Носоріг. Мені здається, у нього зараз такий драйвовий стан людини, яка вийшла на територію творчості, дослідження, режисера, який складає пазли своєї майбутньої історії.

До нього прикута величезна увага, і буде прикута ще довго, і, підозрюю, це не просто. Його ім'я, в деякому сенсі, стало прозивним. Якщо людина хоче навести приклад мужності, справжньої людини, безкомпромісної до брехні і зради, вона згадує Олега. Він один з тих людей, які самі того не підозрюючи, стають тими, хто допомагає тобі десь не зламатися, десь встояти, десь порівняти вихідні дані, його і свої умови, і усвідомити, що твої стогони, в певному сенсі, не більше, ніж капризи.

— Хотіли б ще попрацювати з Олегом?

 — Із задоволенням попрацював би, але в іншій якості. Наприклад, актором на майданчику. (Посміхається.)

Редактор: Юлія Найденко
Показати ще новини
Радіо НВ
X