Не чужа земля. Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас
В український прокат вийшов фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас — заснована на реальних подіях історія бійців однойменного добровольчого батальйону з деталізацією на долях деяких з них.
Зокрема, нам буде розказана історія Тараса Костанчука — командира штурмової групи батальйону й одночасно одного з головних акторів фільму, його ідейного натхненника.
Натхненника тому, що в основу сценарію, написаного журналістом Михайлом Бриних, лягла розповідь Костанчука про події, що передували штурму Іловайська, що супроводжували його і мали місце після. Ситуація унікальна.
Сюжет
Літо 2014-го. Бійці добровольчого батальйону Донбас звільняють від сепаратистів один населений пункт за іншим. Позаду залишилися Лисичанськ і Попасна. Попереду — Іловайськ. Захопивши його, керівництво наших думає оточити Донецьк і згодом звільнити від сепаратистів і його. Перспектива приваблива.
Але реальність виявляється набагато трагічнішою. Намагаючись виконати необгрунтовано складні накази, бійці стикаються з ворогом набагато небезпечнішим — російськими регулярними військами, і самі потрапляють в оточення.
Командир батальйону на прізвисько Бішут (справжній Костанчук) і його напарник на прізвисько Квентін (актор Руслан Сокільник) отримують поранення і відстають від своїх. Забарикадувавшись в квартирі, вони намагаються продумати план порятунку. На допомогу приходять місцеві: старенька, в чиїй квартирі влаштувалися хлопці, та добра дівчина з верхнього поверху.
По місту ж нишпорить «грушник» Ринков у супроводі «кадировців». Російський офіцер приїхав до Іловайська в пошуках свого непутящого сина-добровольця.
Сценарій і драматургія
Все це складається в напрочуд струнку військову драму навпіл з екшном. Режисер Іван Тимченко заграє з нелінійною структурою оповіді, таким чином трохи ускладнюючи свою картину: нам спочатку показують поранених Бішута з Квентіном, а потім розгортають на 180 градусів і занурюють в недалеке минуле, де хлопці тільки збираються йти на Іловайськ.
Кіно волею-неволею прикрашає дійсність, відбиває її не зовсім точно. У деяких випадках ця допустима фальш ріже око. Особливо це стосується фільмів, присвячених не настільки подіям, що не дуже віддалені й беруть за живе. Іловайськ 2014. Батальйон Донбас якраз з таких.
Проте, картина Тимченка світиться правдивістю людських історій. Власне, точкою входу режисера на війну і глядача у фільм і стають особисті трагедії: сам себе тут грає не тільки Тарас Костанчук, але й багато інших бійців Донбасу. Їх залученість до створення картини не обмежувалася сценарними репліками. Хлопці через знімальну групу і професійних акторів транслювали свій досвід бойових дій, що безумовно позначилося на підсумковому результаті.
Сценарист Бриних по дотичній проходиться по багатьом якщо не темам, то больовим вузликам цієї війни: в кадр потрапляють значок учасника Афганської кампанії одного з наших бійців (разом із відповідними поясненнями, що він означає і чому його важливо носити), старенька, де знайшов притулок Бішут з Квентіном, щось розповідає про фашиста, якого вона годувала, мабуть, під час Другої світової (зі зрозуміло якими паралелями в наш час), тут і там всі скаржаться на обстріли «карателів» мирних районів (з терплячими поясненнями від наших). Дісталося і Семену Семенченку.
Найкраще абсурдну складність того, що відбувалося в той час (і того, що відбувається досі) передає одна з ключових сцен фільму, коли за нашими бійцями, які сидять в маршрутці, женуться на джипах офіцер ГРУ разом з чеченцями за доносом мерзенної тітки з Іловайська. Допомагає нашим в результаті колишній учитель, інтелігент, який вирішив виїхати від гріха подалі з ОРДЛО.
Режисерові ж вдалося більш-менш бесшовно укомплектувати всі ці роздираючі істину протиріччя і хаос війни в дві години екранного часу.
Актори і картинка
Тарас Костанчук за першою освітою біолог, за другою — юрист, в подальшому — громадський діяч і військовий, але не актор. Однак його лаконічна, позбавлена експресії гра стає тим стрижнем, який збирає воєдино фільм.
Тут не обійшлося без карикатурних, картонних персонажів (та ж тітка-донощиця з Іловайська), але в стрічці достатньо і більш правдоподібних героїв, в існування яких легко повірити.
В іншому фільм Тимченка бере реалістичністю. Безумовно, йому не вистачає кількох мільйонів до бюджету, і в нас ще не навчилися знімати, наприклад, бійки, але і приводів сильно червоніти в картині не спостерігається. Особливо враховуючи, що перед нами режисерський дебют.
Іловайськ 2014. Батальйон Донбас — вердикт НВ
8/10
Головне ж, що на відміну від багатьох інших українських картин Іловайськ 2014. Батальйон Донбас не несе на собі відбиток дешевого телесеріалу з запахом нафталіну. Це кіно, яке не зважаючи на свої деякі недоліки (вони впираються в основному в обмежений бюджет) говорить про минуле, але дивиться при цьому в майбутнє.
Іловайськ 2014. Батальйон Донбас
2019 рік
Україна
Режисер — Іван Тимченко
У головних ролях: Тарас Костанчук, Анастасія Ренард, Руслан Сокільник, Сергій Дзялік, Олег Драч, Олександр Мавріц, Євген Ламах та інші.
