Від Апокаліпсиса сьогодні до Таксиста. Куратори Київського тижня критики — про фільми з програми, які їм найбільше запам’яталися
З 21 по 27 жовтня у кінотеатрі Жовтень вже вп’яте відбудеться Київський тиждень критики — головний міжнародний кінофестиваль арт-кіно столичної осені, кураторами якого виступають українські кінокритики й кінокритикині.
За чотири роки своєї історії фестиваль може похвалитися гучними прем'єрами головних світових і українських хітів та показами культових фільмів, які відродилися на великому екрані. Тут відбулася українська прем'єра минулорічних оскарівських переможців Землі кочівників Хлої Чжао та Ще по одній Томаса Вінтерберга, нашумілого Маяка Роберта Еггерса та скандального Дому, який побудував Джек Ларса фон Трієра, і, звісно, покази унікальних відреставрованих версій Апокаліпсису сьогодні Френсіса Форда Копполи та 2001 рік: Космічна одіссея Стенлі Кубрика.
НВ розпитав кураторів та кураторок фестивалю про непросте, чутливе, гучне та камерне кіно — фільми, які їм найбільше запам’яталися за попередні чотири роки, і які вони обов’язково радять подивитися кожному.
Анна Дацюк
1. Озеро диких гусей, режисер Дяо Інань
Фільм, який буквально показав, перепрошую за банальність, магію великого екрана. Під час відбору для фестивалю і першого перегляду на ноутбуці я не розгледіла те, що продемонстрував показ у залі - гіпнотичний і підкреслено азійський нуар зі смаком приреченості Мальвіля, неону Рефна і нічним поїданням локшини Карвая.
2. Апокаліпсис сьогодні, режисер Френсіс Форд Коппола
Після цього показу мені здалося, що Київський тиждень критики замислювався, щоб показати Апокаліпсис сьогодні на великому екрані. Антивійськовий маніфест під звуки The Doors і Ріхарда Вагнера — рекламувати в наш час цей фільм мені здається зайвим.
3. Таксист, режисер Мартін Скорсезе
Коли дивишся Таксиста вперше, не можеш не симпатизувати молодому де Ніро, навіть у сценах його психічно-хворобливого стану. Коли представляєш Таксиста на фестивалі та дивишся його на великому екрані (двічі за день), розумієш усю глибину сценарного генія Пола Шредера і відверто боїшся зустріти Тревіса Бікла у реальному житті.
Дар'я Бадьйор
1. Початок, режисерка Деа Кулумбегашвілі
Це непросте кіно, його важко дивитись, тим паче — на маленькому екрані. Але якщо ви спробуєте це зробити, візьміть гарні навушники — у стрічці філігранна робота з саунд-дизайном та музикою (яка є не такою, як ми звикли, — її створив Ніколас Джаар). Це влучне кіно про депресію у жінки, чий чоловік — голова відсунутої на маргінеси церкви Свідків Єгови в Грузії. Втім, маргіналізація цієї церкви та чоловіка — ніщо поряд з тим, як себе почуває головна героїня, і тим, що з нею відбувається. Це потужний дебют у грузинському кіно.
2. Щасливий Лазар, режисер Аліче Рорвахер
Як і попередні роботи режисерки, фільм знаходиться на стику чутливості та, не побоїмося цього слова, духовності. Головний герой — Лазар, мешкає в поселенні, яке працює на баронесу на тютюнових плантаціях. Майже повторюючи долю біблійного Лазаря, він змінює фільм, а разом із ним — своє оточення, яке відвикло від того, що на світі бувають дива.
3. Фатальна спокуса, режисерка Софія Коппола
Камерне костюмоване кіно, яке можна подивитись подвійним сеансом з попередньою екранізацією однойменного роману Томаса П. Каллінана 1971-го року з Клінтом Іствудом в головній ролі. Це кіно про отрути закритих спільнот, про невидимість тиску, про те, як це — потрапити всередину групи, де безрезультатно намагаєшся встановити свої правила. Цікаво порівняти цей фільм з дебютом Копполи, Незайманки-самогубці, і тим, як жіночий досвід в групі показаний тут і там.
Сергій Ксаверов
1. Ширлі, режисерка Жозефін Декер
Це кіно з дуже сучасним поглядом, але мені здається, що саме завдяки таким фільмам зберігається та відчувається почуття єдності кіно як однієї величезної історії.
2. Менді, режисер Панос Косматос
Цей фільм для мене — одна з найбільших вдач Київського тижня критики. Це був крок із переосмислення статусу подібного кіно. Ну й нарешті тут є все для задоволення потреб сучасного культурного глядача: Ніколас Кейдж, мотоциклетна банда з пекла, бійка на бензопилах, Ніколас Кейдж.
3. Озеро диких гусей, режисер Дяо Інань
Неонуар Дяо Інаня спочатку виглядає так, ніби неонові кримінальні фільми 80-х прийшли в Китай тільки у 2010-ті. Але це майже ідеальний фільм. Він однаково витримує маленький та великий екран, він божественно зроблений та набагато складніший, ніж здається.
Станіслав Битюцький
1. Фанні та Олександр, режисер Інґмар Берґман
Після цього фільму остаточно зрозумів, що Берґман — один з найкращих та найважливіших режисерів в історії кіно, а Фанні та Олександр — найвичерпніший та найдовершеніший путівник по його кіновсесвіту.
2. Апокаліпсис сьогодні, режисер Френсіс Форд Коппола
Втілення всього найпрекраснішого, що є в кінематографі. Раніше передивлявся його раз на рік. На фестивалі двічі подивився на великому екрані. Мрію, щоб раз на рік цей фільм показували в кіно.
3. 2001 рік: Космічна Одіссея, режисер Стенлі Кубрик
Грандіозна кіноопера/кіноподорож/кінофантазія, яку кожен, хоча б раз в житті, має побачити на великому екрані.
Програма цьогорічного Київського тижня критики складається з міжнародної секції фестивальних хітів року, тематична ретроспектива культової кінокласики Нуль за поведінку, програми Фокус: Україна — Канада (добірки нових вітчизняних картин, сформованої селективною комісією кінокритиків обох країн) та індустрійної секції Перший погляд, до якої увійдуть студентські фільми, відібрані студентами, які вивчають кіномистецтво (під час фестивалю ці стрічки будуть представлені провідним українським продюсерам, відбірникам кінофестивалів та кінокритикам). У день відкриття фестивалю відбудеться церемонія нагородження щорічною Національною премією кінокритиків Кіноколо. У межах фестивалю також відбуватимуться панельні дискусії та круглі столи з актуальних проблем кінопроцесу.
Продаж квитків і абонементів на фестиваль триває на сайті фестивалю.
