30 — це серйозно: Рецензія на романтичну комедію Найгірша людина у світі
Найгірша людина у світі — це ромком на вістрі реальності (Фото:Кадр з фільму)
В український прокат вийшов фільм Найгірша людина у світі — романтична комедія норвезького режисера датського походження Йоакіма Трієра, де він продовжив досліджувати тему дорослішання.
Почав Трієр у 2006 році цікавою картиною Реприза, продовжив у 2011-му видатним фільмом Осло, 31 серпня. Найгірша людина завершує трилогію.
Ця стрічка, яка прикидається то екзистенційною трагікомедією, то чудовим ромкомом, отримала нагороду Канського кінофестивалю за найкращу жіночу роль (Ренате Реінсве, що зобразила ту саму найгіршу людину з назви) і цілих дві номінації на Оскар: міжнародну та за найкращий оригінальний сценарій.
Усе абсолютно заслужено.
1. Сюжет
30-річна Джулі навчається у медичному ВНЗ в Осло. Не за покликом серця, а тому що «вступити було важко». Вступивши і занудьгувавши, дівчина вирішує стати дослідницею не тіла людського, а його душі, й кидає навчання заради факультету психології. Мама Джулі дивиться на це з розумінням.
Проте психологія втримала увагу дівчини ненадовго. Джулі кидає університет та вступає на курси фотографа. У маминих очах з’являється нотка занепокоєння, але дочку це не дуже хвилює.
Далі на шляху Джулі з’являється Аксель — автор популярних коміксів із щіпкою сексизму. Пара з'їжджається. Проте на спільному відпочинку з друзями Акселя (вони трохи старші) Джулі впадає в меланхолію: робити якісь серйозні, дорослі кроки — наприклад, завести дитину — вона не хоче. Аксель ризикує розділити долю хірургії та психології у житті Джулі. Тим більше, коли у поле зору дівчини потрапляє бариста Ейвінд.
Головне питання тим не менш не в хлопцях і не в навчанні, а в тому чи зможе Джулі колись подолати страх і знайти у вирі життя себе?
2. Виконання
Про Джулі все стає ясно ще в пролозі (Трієр любить грати зі структурою своїх фільмів і Найгірша людина у світі поділена на 12 розділів і пролог з епілогом): вона просто саботує всі починання, які можуть закінчитися чимось конкретним. Бо конкретне — точка неповернення, заземлення, якого Джулі у свої 30 систематично уникає.
При цьому життя довкола неї триває: люди одружуються, народжують дітей, сваряться. Джулі стикається з цим життям, що стоїть твердо на ногах, але побіжно. Вона фланер у поганому значенні цього слова. Не делікатний, безтурботний спостерігач, а безцеремонний агент хаосу, який швидше за все не спеціально, мимохідь, але перетворить твоє життя на безлад. Зайде до нього сміливо та дасть задню на порозі першого ж серйозного рішення.
Це добре відчувається під час епізоду зі знайомством Джулі та Ейвінда — хлопця, якого дівчина випадково зустріла, з’явившись незапрошеною на якусь вечірку. Флірт, затіяний Джулі, серйозно вплинув життя іншого людини, та й її життя теж. Але затіяла цю гру Джулі лише тому, що стосунки з Акселем (його грає улюблений актор Трієра Андерс Даніельсен Лі) зайшли в глухий кут: там треба було наважитися на наступний крок, а з цим у дівчини біда.
Або на прикладі статті про оральний секс та metoo, яку Джулі пише від нудьги і від того, що Аксель не звертав на неї уваги. Резонанс, викликаний публікацією, поява однодумців абсолютно не відповідають мотивам, якими керувалася Джулі при написанні статті та взагалі всієї попередньої підноготної. Вона дівчина хоч і талановита, але не тягне на рупор фемінізму.
Проблема у тому, що Джулі боїться жити. Боїться, що кожне серйозне рішення позбавить її можливості робити інші серйозні рішення. Дівчині, яка заплуталася в цьому екзистенційному лабіринті, залишається тільки тікати від однієї неторканої сходинки до іншої.
Це, можна сказати, підтекст фільму Трієра. Його смислове ядро, в якому режисер малює точний портрет затисненого між минулим та майбутнім покоління тридцятирічних. Недарма під час святкування дня народження Джулі він вибудовує жіночу генеалогічну лінію її сім'ї: від багатодітних суворих (і навряд чи щасливих) прабабусь, до менш суворої бабусі і вже м’якої, всепрощаючої мами. Джулі (також навряд чи щаслива) у цьому ряду виглядає такою ж заручницею часу, як і її предки. Із поправкою на особливості Європи 2021 року.
Співчутливий, якщо не сказати, виправдувальний тон тут виходить і від жанру. Якщо у попередніх фільмах трилогії Трієр використовував чорні фарби: драми про спроби почати жити осмислено (Реприза) і про бажання добровільно з цього життя піти (Осло, 31-го серпня) справляють несамовитий ефект, то в Найгіршій людині у світі режисер для реалізації своїх думок, навпаки, обрав форму легкої та грайливої романтичної комедії.
Тому і виглядає стрічка доброзичливо, розважально. Хорошою парою для неї виглядає фільм Ще по одній, де Мадс Міккельсен, як і Ренате Реінсве у Трієра, точно і з душею відіграв кризу свого покоління, тепер уже 40-річних.
Назву Найгірша людина у світі теж не слід сприймати буквально. Джулі не погана в тому сенсі, в якому є поганим убивця, злодій, ворог. Злого наміру в її вчинках немає, і крадучи очікування та надії в інших, вона точно також обкрадає і себе.
Важко бути 30-річним. Важко зрозуміти, чого хочеш, коли весь світ перед тобою.
Найгірша людина у світі - вердикт НВ
9/10
Фільм Найгірша людина у світі — це ромком на вістрі реальності. Тут є над чим посміятися, чому розчулитись, над чим посумувати. Є й над чим подумати, адже у розбитому на дванадцять розділів портреті Джулі багато хто зможе впізнати себе, свої вчинки.
Йоакім Трієр і Ренате Реінсве зуміли подружити легковажність з нестерпним тягарем буття і створили персонажа, з одного боку — універсального, узагальнюючого, з іншого — дуже живого та неповторного. У біль та радість, які приносить у життя інших Джулі, віриш.
Найгірша людина у світі
The Worst Person in the World
2021 рік
Норвегія, Франція, Данія, Швеція
Режисер — Йоакім Трієр
У головних ролях: Ренате Реінсве, Андерс Даніельсен Лі, Херберт Нордрам, Марія Грація ді Мео та інші.
